Повторність злочинів. Коментар ст.32

Повторність злочинів

Повторність злочинів

Повторність злочинів. 1. Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

2. Повторність, передбачена частиною першою цієї статті, відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром.

3. Вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

4. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято.

Коментар

1. Повторність, сукупність та рецидив злочинів, про які йдеться у ст. ст. 32-34, є різновидами множинності злочинів, під якою розуміється вчинення однією особою двох або більше злочинів.

п.2

2. Кожне із діянь, які становлять повторність, передбачену ст. 32, є самостійним злочином. Специфіка повторності як особливого виду множинності злочинів полягає у тому, що її утворюють тотожні або, у разі особливої вказівки законодавця, однорідні чи схожі за своїми ознаками злочини.

За загальним правилом (викладеним у ч. 1 ст. 32) повторністю визнаються лише ті злочини, які передбачені однією статтею, а для тих випадків, коли в одній статті КК вміщено кілька різних складів злочинів (наприклад, ст. ст. 143, 223, 228),- однією частиною статті Особливої частини КК.

Повторність виникає незалежно від того, чи була винна особа засуджена раніше за вчинення одного чи кількох злочинів, які утворюють повторність; поняттям повторності охоплюється і рецидив злочинів (ст. 34).

Повторність злочинів виникає 1 у тих випадках, коли один, декілька або й усі злочини, які її утворюють, вчинено у співучасті або коли якісь із вчинених злочинів є незакінченими і кваліфікуються як замахи чи готування.

п.3

3. Згідно з ч-. 2 ст. 32 не є повторністю продовжуваний злочин – злочин, що складається із двох чи більше вчинених у різний час тотожних злочинних

діянь, які є реалізацією єдиного злочинного наміру винної особи.

тотожність

Тотожні діяння, з яких складається продовжуваний злочин, можуть самі по собі (кожне окремо) бути і такими, що містять всі ознаки самостійного злочину,

і такими, що за інших обставин розглядалися б лише як інші правопорушення (наприклад, адміністративні).

продовжуванність

Продовжуваний злочин починається вчиненням першого і закінчується вчиненням останнього із тотожних злочинних діянь, які складають цей злочин.

Єдиний злочинний намір, який об’єднує злочинні діяння при вчиненні продовжуваного злочину, як особливий вид умисної форми вини, має місце

тоді, коли винний, за наявності загальних ознак умислу, реалізовує свій задум, розраховуючи вчинити у різний час не одне, а декілька (два чи більше)

тотожних за своїми ознаками злочинних діянь, спрямованих на досягнення загального результату.

Єдиний злочинний намір на вчинення продовжуваного злочину, як правило, виникає у винного ще до вчинення першого із діянь, які складають

продовжуваний злочин. Водночас він може виникнути і в процесі вчинення першого діяння.

Наявність ознак продовжуваного злочину з точки зору кваліфікації діяння означає, що воно розглядається як один злочин, а не як повторність злочинів.

Продовжуваний злочин може бути кваліфікований за ознакою значного, великого чи особливо великого розміру заподіяної шкоди, якщо ці критерії

передбачені відповідною статтею КК як кваліфікуючі ознаки і якщо відповідна шкода сумарно заподіяна внаслідок усіх епізодів продовжуваного злочину.

Продовжуваність як форма вчинення злочину характерна зокрема для різних корисливих посягань на власність, давання чи одержання хабара, ухилення від

сплати податків тощо.

типовий приклад

Типовим прикладом продовжуваного злочину є викрадення речі частинами (наприклад, винесення по одній деталі, щоб потім зібрати із краденого

радіоприймач, магнітофон, мотоцикл тощо) та незаконне багаторазове отримання різних виплат за підробленими документами.

Вчинення особою двох чи більше самостійних продовжуваних злочинів, передбачених однією статтею КК, слід розглядати як повторність злочинів. Повторність злочинів.

п.4

4. У разі, коли повторність передбачена КК як кваліфікуюча ознака відповідного злочину, то вчинення двох чи більше таких злочинів, передбачених однією статтею, кваліфікується за тією частиною статті, якою передбачено цю ознаку. Повторність злочинів.

Якщо один чи декілька із вчинених винним повторних.злочинів підпадають під норми КК, які є особливо кваліфікованими складами (наприклад, ч. ч. З, 4, 5 ст. 185, ч. ч. 3, 4, 5 ст. 186), вчинене’кваліфікується за тією частиною відповідної статті, яка передбачає найбільш тяжке покарання. Окрема кваліфікація за ознакою повторності у цих випадках не потрібна, проте у відповідних процесуальних документах (обвинувальному висновку, вироку тощо) обов’язково має бути вказана і така ознака вчинених злочинів, як повторність. Повторність злочинів.

У разі вчинення винним двох або більше умисних злочинів, передбачених статтею КК, яка не передбачає такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення злочину повторно (наприклад, ст. ст. 122, 141), вчинене кваліфікується за статтею (частиною статті), яка передбачає основний, а за наявності інших кваліфікуючих обставин – кваліфікований склад даного злочину. Якщо всі вчинені у цих випадках злочини е тотожними і передбачаються однією” й тією самою статтею (частиною статті) КК, то окрема кваліфікація кожйого з них не потрібна, проте факт вчинення злочину повторно може бути враховано як обтяжуючу покарання обставину (п. 1 ч. 1 ст. 67). Повторність злочинів.

п.5

5. У деяких випадках повторністю також визнається вчинення злочинів, передбачених різними статтями КК (ч. З ст. 32). Такі випадки передбачено зокрема ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 187, ч. ч. 2 1 4 ст. 289, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 308, ч. 2 ст. 309, п. 1 примітки до ст. 185, п. З примітки до ст. 368 тощо). Повторність злочинів.

Якщо винний вчинив два або більше передбачених різними статтями КК злочинів, які закон визнає повторністю, кожен із вчинених злочинів кваліфікується за відповідною статтею (частиною статті) КК, але другий і наступні злочини – за частиною відповідної статті КК, яка передбачає вчинення зазначеного злочину повторно. Виняток у цьому плані становлять злочини (другий та наступні), що підпадають під норми КК, які є особливо кваліфікованими складами. Повторність злочинів.

п.6

6. Згідно з ч. 4 ст. 32 злочин не повинен врахоьуватись як такий, що утворює разом з іншими злочинами повторність, якщо винного було звільнено від кримінальної відповідальності за цей злочин на підставі ст. ст. 45-49 або на підставі акта амністії чи помилування, а так само у випадках, коли судимість за цей злочин було погашено або знято. Про підстави і порядок погашення та зняття судимості див. ст. ст. 89-91 та коментар до них. Повторність злочинів.

Добровільна відмова співучасників.Коментар ст. 31

Добровільна відмова співучасників

Добровільна відмова співучасників

Добровільна відмова співучасників. 1. У разі добровільної відмови від вчинення злочину виконавець (співвиконавець) не підлягає кримінальній відповідальності за наявності умов, передбачених статтею 17 цього Кодексу. У цьому випадку інші співучасники підлягають кримінальній відповідальності за готування до того злочину або замах на той злочин, від вчинення якого добровільно відмовився виконавець.

2. Не підлягають кримінальній відповідальності при добровільній відмові організатор, підбурювач чи пособник, якщо вони відвернули вчинення злочину або своєчасно повідомили відповідні органи державної влади про злочин, що готується або вчиняється. Добровільною відмовою пособника є також ненадання ним засобів чи знарядь вчинення злочину або неусунення перешкод вчиненню злочину.

3. У разі добровільної відмови будь-кого із співучасників виконавець підлягає кримінальній відповідальності за готування до злочину або за замах на злочин, залежно від того, на якій із цих стадій його діяння було припинено.

Коментар

1. Особливості добровільно! відмови (про її поняття див. ст. 17 та коментар до неї) співучасників обумовлені фактом спільного вчинення злочину, а специфіка правової оцінки їхніх дій за обста

вин добровільної відмови визначається характером і ступенем участі кожного з них у злочині, що готується чи вчиняється.

Умови звільнення від кримінальної відповідальності виконавця за таких обставин істотно відрізняються від умов такого звільнення інших співучасників – організатора, підбурювача, пособника.

При цьому добровільна відмова одних співучасників має певне юридичне значення для оцінки дій інших.

Так, добровільна відмова виконавця не звільняє від кримінальної відповідальності організатора, підбурювача, пособника, а добровільна відмова останніх, у свою чергу, не є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності виконавця.

У разі добровільної відмови виконавця інші співучасники підлягають відповідальності за готування або замах на той злочин, від вчинення якого добровільно відмовився виконавець (ч. 1 ст, 31).

У разі добровільної відмови будь-кого із співучасників виконавець підлягає відповідальності за готування до злочину або замах на злочин залежно від того, на якій із цих стадій його діяння було припинено (ч. 3 ст. 31).

п.2

2. Умови, за яких виконавець (співвиконавець) не підлягає кримінальній відповідальності при добровільній відмові, аналогічні сформульованим у ст. 17.

п.3

3. Вимоги, які закон висуває до добровільної відмови організатора, підбурювача чи пособника, є більш жорсткими.

Такі співучасники не підлягають відповідальності при добровільній відмові, якщо вони виконали одну з двох умов:

1) відвернули вчинення злочину;

2) своєчасно повідомили відповідні органи державної влади про злочин, що готується або вчиняється. Добровільна відмова співучасників.

відвернення

Відвернення вчинення злочину означає недопущення організатором, підбурювачем чи пособником вчинення злочину виконавцем взагалі (відвернення на стадії готування) або недопущення ними доведення злочину виконавцем до кінця (відвернення на стадії замаху).

Воно може бути здійснене шляхом умовляння, психічного чи фізичного примусу, попередження потерпілого, нейтралізації засобів злочину чи приведення у непридатність знаряддя злочину та інших дій, які не дали змогу виконавцю реалізувати злочинний намір. Добровільна відмова співучасників.

Якщо вжитими організатором, підбурювачем чи пособником заходами не вдалося відвернути вчинення злочину виконавцем, то зазначені особи підлягають відповідальності як співучасники вчиненого виконавцем злочину.

Факт вжиття ними певних заходів може бути врахований судом при призначенні покарання (ч. 2 ст. 66). Добровільна відмова співучасників.

повідомлення про злочин

Повідомлення про злочин передбачає інформування про місце, час, спосіб вчинення злочину, причетних до нього осіб, особистість потерпілого та інші обставини, які мають істотне значення для його відвернення.

Воно має бути своєчасним і зроблене відповідним державним органам. Своєчасність такого повідомлення визначається у кожному конкретному

випадку, але за будь-яких обставин воно має бути зроблене так, щоб у відповідних державних органів залишалася реальна можливість припинити

вчинення злочину, не допустити настання злочинного результату (затримати виконавця, забезпечити безпеку потерпілого, вилучити знаряддя і засоби

вчинення злочину тощо). Добровільна відмова співучасників.

Відповідними органами державної влади, до яких мають звернутися співучасники з повідомленням про злочин, що готується або вчиняється, є

державні органи, до компетенції яких віднесено обов’язок попереджувати і припиняти злочини. Такими органами є органи дізнання, досудового слідства,

підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, прокуратура і суд. Добровільна відмова співучасників.

Форми і способ повідомлення

Закон не висуває вимог щодо форми і способу повідомлення співучасником відповідного органу державної влади про злочин, що готується або вчиняється.

Таке повідомлення може бути усним чи письмовим, зробленим особисто або через посередників, безпосередньо керівникові зазначеного органу чи

представнику цього органу, який перебуває при виконанні службових обов’язків (черговому по відділу міліції, дільничному інспектору міліції,

слідчому податкової міліції, оперуповноваженому СБ тощо). Добровільна відмова співучасників.

У разі, якщо співучасник звертається із зазначеним повідомленням до інших органів державної влади, крім тих, до обов’язку яких входить попередження і

припинення злочинів, або до органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, об’єднань громадян тощо, таке повідомлення має

юридичне значення, передбачене ч. 2 ст. 31, лише у разі, якщо відповідні службові особи перелічених органів, установ і організацій виконували роль

посередників у повідомленні про злочин належним органам і при цьому не була порушена вимога щодо своєчасності повідомлення про злочин, що

готується або вчиняється. Добровільна відмова співучасників.

Якщо звернення організатора, підбурювача чи пособника до відповідних органів державної влади з повідомленням про злочин, що готується або вчиняється, не було своєчасним, воно не звільняє їх від кримінальної відповідальності, але може бути визнане судом обставиною, що пом’якшує покарання (див. п. 1 ч. 1 і ч. 2 ст. 66). Добровільна відмова співучасників.

п.4

4. Особливістю добровільної відмови пособника є те, що вона може проявлятися не лише в активній, а й у пасивній його поведінці: у ненаданні ним засобів чи знарядь вчинення злочину або неусуненні перешкод вчиненню злочину. Відмовляючись від вчинення певних дій, пособник тим самим не сприяє вчиненню злочину виконавцем і цим уникає спільної з іншими співучасниками (насамперед, з виконавцем) діяльності. Добровільна відмова співучасників.

Кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи і злочинної організації

Кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи і злочинної організації.Коментар ст.30

Кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи і злочинної організації

Кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи і злочинної організації. 1. Організатор організованої групи чи злочинної організації

підлягає кримінальній відповідальності за всі злочини, вчинені організованою групою чи злочинною організацією, якщо вони охоплювалися його умислом.

http://barvinoknet.com.ua

2. Інші учасники організованої групи чи злочинної організації підлягають кримінальній відповідальності за злочини, у підготовці або вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен із них.

Коментар

1. Правила кваліфікації діянь учасників організованої групи чи злочинної організації залежать від виду співучасника – є він організатором чи іншим учасником таких об’єднань.

п.2Кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи і злочинної організації

2. Відповідно до закону (ч. 1 ст. 30) організатор організованої групи чи злочинної організації підлягає кримінальній відповідальність за всі злочини, вчинені організованою групою чи злочинною організацією, якщо вони охоплювались його умислом. Такими, що вчинені організованою групою або злочинною організацією, слід визнавати злочини, вчинення яких здійснювалось усіма чи частиною членів таких об’єднань або хоча б одним із них.

Об’єктивним критерієм інкримінування організатору злочинів, вчинених членами вказаних групи або організації, виступає те, що ці злочини є зрештою наслідком і його діяльності щодо організації цих злочинних об’єднань, керівництва ними чи забезпечення їхньої злочинної діяльності.

Суб’єктивним критерієм інкримінування є усвідомлення організатором злочинного характеру діяльності членів таких об’єднань і бажання чи свідоме допущення того, щоб така діяльність ними була здійснена. Тобто стосовно вчинюваних членами вказаних груп та організацій злочинів умисел організатора може бути прямим або непрямим. Важливо, щоб при цьому був відсутній ексцес виконавця, при якому вчинене ним виходить за рамки умислу організатора групи чи організації. Кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи і злочинної організації.

п.3Кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи і злочинної організації

3. На відміну від організатора інші учасники організованої групи чи злочинної організації не несуть відповідальності за всі злочини, вчинені такими об’єднаннями, навіть за умови, що вони усвідомлювали факт їх вчинення. Вони підлягають відповідальності лише за злочини, у підготовці або вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен з них. У цьому виявляється принцип індивідуальної відповідальності. Кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи і злочинної організації.

п.4Кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи і злочинної організації

4. Діяння організатора, а також інших учасників організованої групи у випадках, коли така група передбачена в законі як ознака конкретного злочину, слід кваліфікувати за відповідною статтею (частиною статті) Особливої частини КК без посилання на ст. 27. За таких обставин ці особи визнаються виконавцями відповідного злочину. За таким правилом правова оцінка вчиненого організатором та іншими учасниками здійснюється і тоді, коли організація, керування організованою групою чи злочинною організацією, участь у них або у вчинюваних ними злочинах утворює самостійний склад злочину, у т. ч. кваліфікований (див. ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ст. 257, ч. 4 ст. 258, ч. ч. 1-5 ст. 260, ч. 4 ст. 303, ст. 392). Кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи і злочинної організації.

п.5Кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи і злочинної організації

5. Створення організованої групи у випадках, не передбачених статтями Особливої частини КК, тягне кримінальну відповідальність за готування до тих злочинів, для вчинення яких вона була створена. Кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи і злочинної організації.

Кримінальна відповідальність співучасників

Кримінальна відповідальність співучасників. Коментар ст.29

Кримінальна відповідальність співучасниківКримінальна відповідальність співучасників. 1. Виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає вчинений ним злочин.

2. Організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем.

Юридическая помощь, защита

3. Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину, ставляться в вину лише цьому співучасникові. Інші обставини, що обтяжують відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини цього Кодексу як ознаки злочину, що впливають на кваліфікацію дій виконавця, ставляться в вину лише співучаснику, який усвідомлював ці обставини.

4. У разі вчинення виконавцем незакінченого злочину інші співучасники підлягають кримінальній відповідальності за співучасть у незакінченому злочині.

5. Співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їхнім умислом.

Коментар

1. Співучасть як одна із форм злочинної діяльності не створює будь-яких особливих підстав кримінальної відповідальності.

Положення ч. І ст. 2 про те, що підставою кримінальної відповідальності” є вчинення особою суспільне небезпечного діяння, яке містить склад злочину,

передбаченого КК, поширюється і на випадки вчинення злочину у співучасті. Водночас межі відповідальності співучасників визначаються характером і

ступенем участі кожного з них у вчиненому злочині, які, у свою чергу, обумовлюються виконуваною функцією (роллю), усвідомленням характеру дій інших співучасників та рядом інших обставин.

Кожний співучасник відповідає за спільно вчинений злочин у межах індивідуальної відповідальності (у межах ним вчиненого й усвідомленого).

Особа, яка вчинила злочин одна

2. Правила, за якими несе відповідальність виконавець (співвиконавець), аналогічні правилам, за якими відповідає особа, яка вчинила злочин одна (не

у співучасті), – він підлягає відповідальності за статтею Особливої частини КК, яка передбачає вчинений ним злочин.

При цьому його дії кваліфікуються за відповідною статтею Особливої частини КК без посилання на ч. 2 ст. 27.

співучасники відповідають за один і той же злочин

3. Кваліфікація дій виконавця є основою для кваліфікації дії інших співучасників, оскільки, виходячи із суті інституту співучасті, всі співучасники

відповідають за один і той же злочин. Отже, організатор, підбурювач та пособник підлягають відповідальності за тією статтею (частиною статті)

Особливої частини КК, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем. Особливістю правової оцінки діянь цих співучасників” є те, що вона потребує

ще й обов’язкової вказівки на відповідну частину ст. 27. Це обумовлено тим, що, з одного боку, організатор, підбурювач та пособник як правило самі

безпосередньо не виконують об’єктивної сторони злочину, а з іншого боку, цих ознак недостатньо для визначення характеру і ступеня участі вказаних

співучасників у вчиненні злочину. Ознаки, описані у ч. ч. 3, 4, 5 ст. 27, є своєрідним юридичним з’єднувачем Дій організатора, підбурювача та

пособника з діями виконавця в рамках інституту співучасті. Кримінальна відповідальність співучасників.

Зазначені положення щодо правової оцінки діянь співучасників стосуються також ситуацій співучасті у злочинах із спеціальним суб’єктам. Кримінальна відповідальність співучасників.

Правила кваліфікації діянь організатора, пособника чи підбурювача, визначені у ч. 2 ст. 29, не поширюються на випадки, коли вони одночасно

були співвиконавцями злочину. За таких обставин їх дії слід кваліфікувати за статтею Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність .за вчинений

злочин, без посилання на ст. 27. Якщо винна особа при вчиненні одних злочинів була виконавцем, а при вчиненні інших – тільки організатором,

підбурювачем чи пособником, останні злочини треба кваліфікувати окремо з посиланням на відповідну частину ст. 27. Кримінальна відповідальність співучасників.

принцип індивідуальної відповідальності співучасників Кримінальна відповідальність співучасників

4. У положеннях ч.ч. 3 та 5 ст. 29 реалізується принцип індивідуальної відповідальності співучасників.

Відповідно до цих положень, можлива різна відповідальність співучасників, у т.ч. організатора, підбурювача та пособника, з одного боку, виконавця, – з іншого. Обставинами, які зумовлюють таку різницю, є:

1) ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину;

2) розходження у змісті умислу співучасників щодо обставин, які обтяжують відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини КК як ознаки злочину, що впливають на кваліфікацію дій виконавця;

3) не охоплення змістом співучасників вчиненого виконавцем. Кримінальна відповідальність співучасників.

ознаки Кримінальна відповідальність співучасників

Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину, ставляться в вину лише цьому співучасникові.

Це означає, що такі ознаки незалежно від їх характеру (обтяжують вони відповідальність чи пом’якшують її) не можуть впливати на відповідальність інших співучасників навіть за умови, що вони охоплювались їх умислом.

Такими ознаками можуть бути повторне вчинення злочину певним співучасником, його особливий психологічний стан, соціальний статус, мотивація дій тощо.

Так, у разі, коли замовник, який не є співвиконавцем вбивства, керується корисливим, а виконавець – якимись іншими мотивами, дії замовника треба розцінювати як організацію чи підбурювання до вбивства з корисливих мотивів і вбивства на замовлення.

Дії ж виконавця при цьому кваліфікуються лише як вбивство на замовлення. При вчиненні будь-якого умисного вбивства у співучасті така кваліфікуюча

ознака, як вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, повинна враховуватись при кваліфікації дій тільки тих співучасників, яких ця ознака стосується безпосередньо.

Якщо крадіжка була вчинена особою, яка раніше вчинила крадіжку чи будь-який із злочинів, передбачених статтями 185-187, 189-191, 262, а сприяв їй у

цьому пособник, який вперше вчинив злочин, то виконавець відповідатиме за ч. 2 ст. 185, а пособник – за ч. 5 ст. 27 та ч. 1 ст. 185. Кримінальна  відповідальність співучасників.

За умови розходження у змісті умислу співучасників щодо інших обставин, які обтяжують’відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини КК як

ознаки злочину, що впливають на кваліфікацію дій виконавця, вони ставляться у вину лише співучаснику, який усвідомлював ці обставини.

Так, кваліфікуючі ознаки, які характеризують підвищену суспільну небезпеку одержання чи давання хабара (вимагання, великий або особливо великий

розмір, відповідальне чи особливо відповідальне становище службової особи, яка одержала хабар), треба інкримінувати у вину й іншим співучасникам, якщо

ці обставини охоплювалися їхнім умислом. Кримінальна відповідальність співучасників.

ексцес виконавця Кримінальна відповідальність співучасників

Співучасники несуть відповідальність лише за діяння, вчинені в межах згоди (домовленості), що відбулася між ними.

Відхилення від такої домовленості може призвести до ситуації, за якої вчинене виконавцем не підпадає під ознаки співучасті.

Йдеться про ексцес виконавця, тобто вчинення ним діяння, яке не охоплюється умислом інших співучасників. Кримінальна відповідальність співучасників.

Оскільки у такому випадку між виконавцем та іншими співучасниками відсутній суб’єктивний зв’язок (єдність умислу) стосовно вчиненого,

відповідальність за цей злочин несе тільки його виконавець.Кримінальна відповідальність співучасників.

Інші співучасники повинні відповідати лише за злочини, вчинені виконавцем у межах домовленості з ними. Кримінальна відповідальність співучасників.

Така правова оцінка дій співучасників при ексцесі виконавця характерна для співучасті як у формі співвиконавства, так 1 з розподілом ролей. Кримінальна відповідальність співучасників.

Так, якщо група осіб за попереднім зговором мала намір вчинити крадіжку чи грабіж, а один із її учасників застосував насильство, небезпечне для життя чи

здоров’я потерпілого, то його дії слід кваліфікувати як розбій, а дії інших осіб – відповідно як •крадіжку чи грабіж за умови, що вони безпосередньо не

сприяли застосуванню насильства або не скористалися ним для заволодіння майном потерпілого. Кримінальна відповідальність співучасників.

залежністю правової оцінки дій організатора, підбурювача і пособника від дій виконавця Кримінальна відповідальність співучасників

5. Положення ч. 4 ст. 29, відповідно до якої у разі вчинення виконавцем незакінченого злочину інші співучасники підлягають відповідальності за

співучасть у незакінченому злочині, обумовлюється зв’язком інших співучасників із вчинюваним злочином через дії (бездіяльність) виконавця, а

отже залежністю правової оцінки дій організатора, підбурювача і пособника від дій виконавця і відображає принцип, за якого межі відповідальності

співучасників за інших рівних умов не можуть бути ширшими від меж відповідальності-виконавця. Кримінальна відповідальність співучасників.

Воно поширюється на випадки закінчення злочинної діяльності виконавця на стадіях як готування до злочину, так і замаху на злочин.Кримінальна відповідальність співучасників.

Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією.Коментар ст.28

Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією

Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією

Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією. 1. Злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою.

2. Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (два або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

3. Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

4. Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об’єднанням декількох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочиної організації, так і інших злочинних груп.

Коментар

1. Ця стаття визначає основні положення щодо відповідальності суб’єктів злочину, які діють спільно. Вона передбачає чотири види злочинних спільнот: 1) група без попередньої змови; 2) група з попередньою змовою; 3) організована група; 4) злочинна організація. Критеріями такої диференціації групової злочинної діяльності виступають наявність і зміст попередньої змови, кількість учасниів та ступінь їх зорганізованості.

п.2

2. Група осіб без попередньої змови – це двоє або більше виконавців, які утворили групу для спільного вчинення злочину без попередньої домовленності між собою про це.

Відсутність попередньої змови означає, що виконавці злочину до моменту його вчинення не обговорювали питання про його вчинення, не домовлялися про спільність своїх дій, розподіл ролей тощо.

Для цієї групи характерне спонтанне, ситуативне об’єднання зусиль виконавців  для досягнення загального злочинного результату безпосередньо перед його вчиненням або в процесі його вчинення.

Учасники такої групи можуть бути не знайомі між собою. Діючи як співвиконавці, вони можуть разом розпочинати виконання об’єктивної сторони злочину або долучатися до злочину, вчинення якого іншим співвиконавцем вже розпочалося, але ще не закінчилося.

Дії таких осіб мають бути погоджені стосовно об’єкта та об’єктивної сторони злочину, і ці особи повинні усвідомлювати,що діють спільно для досягнення єдиного злочинного результату.

При цьому члени такої групи можуть застосовувати різні засоби і знаряддя злочину, діяти стосовно кількох потерпілих одночасно.

У судовій практиці як зґвалтування, вчинене групою осіб, кваліфікуються дії кожного із винних, які діли погоджено щодо кількох потерпілих, хоча кожен із них зґвалтував одну потерпілу.

Відсутність попередньої змови не виключає можливості змови між членами такої групи під час виконання ними об’єктивної сторони злочину.

Безпосередно вчинюючи злочин, вони можуть домовлятися при цьому про характер спільних дій, розподіляти ролі, узгоджувати свою подальшу (у т. ч. посткримінальну) поведінку тощо.

Діяльність осіб у складі грпи без попередньої змови характерна для вчинення злочинів, передбачених ст. ст. 293, 294, 296. У деяких випадках цей вид групи передбачено як кваліфікуючу певний злочин ознаку (ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст.296, ч. 2 ст. 402, ч. 2 ст. 404, ч. 3 ст. 405, ч. 3 ст. 406). Для кваліфікації цих діяннь за вказаною ознакою не вимагається попередньої змови між учасниками злочину, однак якщо вона мала міце, то їх дії (за відсутності такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб) кваліфікуються як вчиненні групою осіб.

п.3

3. Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб означає спільне вчинення цьго злочину декількома (двома і більше) суб’єктами злочину, які зазделегідь домовились про спільне його вчинення. Домовитись про спільне вчинення злочину зазделегідь – означає дійти згоди щодо його вчинення до моменту виконання його об’єктивної сторони. Таким чином, ця домовленість можлива на стадії до готування злочину, а також у процесі замаху на злочин. Як випливає із ч. 2 ст. 28, домовленість повинна стосуватися спільності вчинення злочину (узгодження об’єкта злочину, його характеруг місця, часу, способу вчинення, змісту виконуваних функцій тощо). Така домовленість може відбутися у будь-якій формі – усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій тощо.

Учасники вчинення злочину такою групою діють як співвиконавці. При цьому можливий технічний розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль, Так, з урахуванням конкретних обставин справи та змісту спільного умислу осіб, що вчинюють вбивство за попереднім зговором, до таких дій можуть бути віднесені передача іншому співучаснику зброї, подолання опору потерпілого або приведення його у безпорадний стан з метою полегшити заподіяння йому смерті іншим виконавцем тощо.

п.4

4. Організована група – це стійке об’єднання декількох осіб (трьох і більше суб’єктів злочину), які попередньо зорганізувалися для готування або вчинення злочинів.

Ознаками організованої групи є:

1) наявність декількох осіб (трьох або більше);

2) попередня їх зорганізованість у спільне об’єднання для готування або вчинення двох чи більше злочинів;

3) стійкість такого об’єднання;

4) об’єднаність злочинів єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану;

5) обізнаність всіх учасників такої групи з цим планом.

Організована група є більш небезпечним різновидом групи з попередньою змовою.

Вона відрізняється від групи з попередньою змовою:

1) стійкістю (для групи з попередньою змовою ця ознака не є обов’язковою);

2) спрямованістю на вчинення двох або більше злочинів (група з попередньою змовою може бути створена і для вчинення одного злочину);

3) кількістю учасників – організована група складається з трьох і більше учасників, тоді як група з попередньою змовою – з двох і більше.

Стійкість об”єднання

Стійкість об’єднання осіб є визначальною рисою організованої групи. Групу слід вважати стійкою за умови, якщо вона є стабільною і згуртованою, а особи, які до неї входять, мають єдині наміри щодо вчинення злочинів.

згуртованність

Згуртованість групи виражається у її спаяності та одностайності. Ці ознаки як правило проявляються у наявності; постійних міцних внутрішніх зв’язків між учасниками групи, загальних правил пове дінки, організатора (керівника), чіткого визначення ролі кожного учасника, високого рівня узгодженості дій учасників, єдиного плану, в якому передбачено розподіл функцій учасників групи і який . доведений до їх відома. Важливою ознакою згуртованості є суб’єктивний момент – єдність наміру учасників групи щодо вчинення злочинів, що передбачає усвідомлення кожним з учасників факту об’єднання його з іншими особами в одну групу і прагнення тісно поєднати свої зусилля з іншими учасниками для досягнення єдиного злочинного результату. Мотиви учасників групи можуть не збігатися між собою.

стабільність

Стабільність групи виражається у її міцності та постійності. Ці ознаки проявляються у; тривалості, системності та детальній організації функціонування групи, здатності до заміни вибулих учасників, у т.ч. шляхом перекваліфікації тих, що залишились, вербуванні нових, прикритті своєї діяльності як своїми силами, так і з допомогою сторонніх осіб (у т.ч. шляхом підкупу службових осіб), наявності необхідних для функціонування групи фінансових та інших матеріальних засобів, зброї, приміщень тощо.

Таким чином, стійкість організованої групи означає, що вона має відносно постійний склад учасників з наявністю сильних зв’язків між ними і високого ступеня організованості, одностайності при прийнятті рішень і послідовності у здійсненні злочинних дій. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією.

Діяльність учасників організованої групи може характеризуватися як розподілом ролей, так і співвиконавством або ж поєднанням цих форм співучасті. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією.

п.5

5. Згідно з ч. 4 ст. 28 злочинною організацією визнається об’єднання осіб (суб’єктів злочину), яке:

ознаки

1) є стійким; Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією.

2) є ієрархічним; Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією.

3) об’єднує декількох осіб (трьох і більше); Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією.

4) за попередньою змовою зорганізоване його членами або структурними частинами для спільної діяльності; Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією.

мета

5) метою такої діяльності є:

а) безпосереднє вчинення ними тяжких або особливо тяжких злочинів; Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією.

б) керівництво чи координація злочинної діяльності інших осіб; Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією.

в) забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією.

особливості які відрізняють

Злочинна організація відрізняється від організованої групи:

1) ієрархічністю, що свідчить про більш високий рівень з організованості такого об’єднання;Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою

2) спрямованістю на вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів; Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою

3) можливістю визнання нею об’єднання, зорганізованого не лише для безпосереднього вчинення його учасниками зазначених злочинів, а й керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою

Останній аспект свідчить про більш широке функціональне призначення злочинної організації, яка, на відміну від організованої групи, може створюватися не лише для вчинення злочинів її учасниками, а й для здійснення злочинної діяльності керівного (координуючого) та забезпечувального характеру. Особливістю злочинної організації є також те, що вона може складатися з відповідних структурних частин, бути утвореною на базі кількох організованих груп (бути об’єднанням таких груп). Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою.

У свою чергу, такі структурні частини можуть виступати як групи (за попередньою змовою чи організовані) чи окремі особи, діяльність яких полягає у вчиненні злочинів, так і групи чи окремі особи, які здійснюють керівництво чи координацію злочинної діяльності чи забезпечують функціонування відповідних структур самої злочинної організації або інших злочинних груп. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією.

ієрархія

Ієрархічність злочинної організації передбачає наявність відповідної системно-структурної побудови об’єднання, яка включає в себе наявність загального керівництва (лідерів), чітко визначену підпорядкованість рядових членів об’єднання його керівникам (У т.ч. керівникам структурних частин), вертикальні зв’язки між вищими та нижчими структурами об’єднання, загальновизнані правила поведінки і забезпечення дотримання їх учасниками злочинної організації. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією.

злочинна органнізація

Спрямованість на вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів означає, що злочинною організацією може бути визнане лише таке об’єднання, діяльність якого має за мету вчинення учасниками цієї організації тяжких або особливо тяжких злочинів (про поняття тяжких та особливо тяжких злочинів див, коментар до ст. 12).

Об’єднання, члени якого зорганізувалися з метою вчинення злочинів невеликої або середньої тяжкості, не може бути визнане злочинною організацією навіть за умови, якщо воно є стійким та ієрархічно структурованим.

За наявності для того інших підстав воно може розглядатися як організована група. Водночас спрямованість на вчинення членами об’єднання поряд з тяжкими (особливо тяжкими) також злочинів середньої (невеликої) тяжкості не створює підстав для невизнання такого об’єднання злочинною організацією. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією.

Визнання об’єднання злочинною організацією за ознакою керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб передбачає спільну діяльність учасників такого об’єднання чи його структурних частин, яка полягає в організації вчинення злочину (злочинів) іншими особами, керуванні його (їх) підготовкою та вчиненням (про поняття організації вчинення злочину, керування його підготовкою або вчиненням див. коментар до ст. 27).

При цьому закон (ч. 4 ст. 28) не передбачає, що така злочинна діяльність обов’язково повинна полягати у вчиненні тяжких чи особливо тяжких злочинів. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою.

За цією ознакою і злочин може бути визнаний як вчинений злочинною організацією і у разі, коли дії винної особи (осіб) полягали /керівництві чи координації вчинення іншими особами (не учасниками злочинної організації) злочинів тільки невеликої або середньої тяжкості. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією.

створення необхідних умов

Забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп передбачає створення необхідних умов для існування цих об’єднань і здійснення ними злочинної діяльності. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою.

Воно може полягати у фінансуванні такої діяльності, приховуванні, контррозвідувальному, розвідувальному, правовому, медичному, побутовому, інформаційному забезпеченні, забезпеченні особистої охорони організаторів та керівників злочинної організації чи інших злочинних груп, легалізації доходів, отриманих зазначеними об’єднаннями злочинним шляхом, забезпеченні їх прикриття від соціального контролю, .у т.ч. від притягнення учасників таких об’єднань до кримінальної відповідальності тощо. Вчинення злочину групою осіб, групою  осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією