Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, та особи, яка засуджена за вчинення злочину – Коментар ст.10

Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, та особи, яка засуджена за вчинення злочину

Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину

Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину. 1. Громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини поза межами України, не можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності та віддання до суду.

2. Іноземці, які вчинили злочини на території України і засуджені за них на підставі цього Кодексу, можуть бути передані для відбування покарання за вчинений злочин тій державі, громадянами якої вони є, якщо така передача передбачена міжнародними договорами України.

3. Іноземці, а також особи без громадянства, що постійно не проживають в Україні, які вчинили злочини поза межами України 1 перебувають на її території, можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності і віддання до суду або передані для відбування покарання, якщо така видача або передача передбачені міжнародними договорами України.

Коментар

1. Ч. 1 ст. 10 конкретизує положення ст. 25 Конституції України, відповідно до якого громадянин України не може бути виданий іншій державі за жодних

обставин, у т.ч. в разі вчинення ним злочину за межами України, а також поширює його на осіб без громадянства, що постійно проживають в Україні,

якщо очікуваним наслідком видачі останніх є притягнення їх до кримінальної відповідальності та віддання до суду. У разі вчинення злочину за межами

України особою без громадянства, що постійно проживає в Україні, вона може бути видана іноземній державі для здійснення щодо неї інших примусових

заходів, крім притягнення до кримінальної відповідальності та віддання до суду.

При визначенні поняття “вчинення злочину за межами України” слід враховувати, що злочин вважається вчиненим на території України, якщо його

було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України, або якщо його виконавець або хоча б один із співучасників діяв на території

України (див. коментар до ст. 6).

п.2

2. їз норм ч. ч. 2 і 3 ст. 10 випливає, що:

1) іноземці, які вчинили злочини на території України і засуджені за них на підставі КК України, не можуть бути передані для відбування покарання державі (у разі подвійного громадянства – одній із відповідних держав), громадянами якої вони не є;

2) вказані іноземці не можуть бути передані для відбування покарання державі, громадянами якої вони є, якщо така передача не Передбачена міжнародними договорами України;

3) особи без громадянства, що постійно не проживають в Україні, які вчинили злочини на території України і засуджені за них на

підставі КК України, не можуть бути передані для відбування покарання іншій державі, якщо інше прямо не передбачено міжнародним договором, учасниками якого є Україна і відповідна держава;

4) іноземці, а також особи без громадянства, що постійно не проживають в Україні, які вчинили злочини за межами України і перебувають на її території, якщо вони не засуджені за них на підставі КК України, можуть бути видані будь-якій іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності і віддання до суду, якщо така видача передбачена міжнародними договорами України. Притягнення ж їх до відповідальності за КК України не виключається, якщо їх видача не передбачена міжнародними договорами України;

5) іноземці, а також особи без громадянства, що постійно не проживають в Україні, які вчинили злочини за межами України і перебувають на “й території, якщо вони засуджені за них на підставі КК України, можуть бути передані будь-якій іноземній державі для відбування покарання, якщо така передача передбачена міжнародними договорами України.

п.3

3. Умова про те, що передача має бути передбачена міжнародним договором, означає, що за відсутності такого багатостороннього чи двостороннього

договору передача відбутися не може (питання про передачу не може бути вирішене і в дипломатичному порядку), і містить у собі інші, додаткові умови.

При цьому умови, за яких особа може бути видана іншій державі для притягнення до кримінальної відповідальності і віддання до суду, і умови, за

яких особа може бути передана іншій державі для відбування покарання, зазвичай є дещо різними. Крім того, різними можуть бути і додаткові умови

видачі або передачі, визначені тим чи іншим міжнародним договором України.

Так, згідно з Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах особа може бути видана лише за

такі діяння, які за законами запитуючої і запитуваної Сторін тягнуть покарання у виді позбавлення волі на строк не менше одного року або інше більш тяжке

покарання, а передана для відбування покарання – якщо вона позбавлена волі на строк не менше шести місяців або до неї застосоване більш тяжке

покарання.

Умови Европейської конвенції ( засудженні)

Відповідно до умов, визначених Європейською конвенцією про передачу засуджених осіб, особу може бути передано іншій державі для відбування покарання, якщо:

а) ця особа є громадянином держави виконання вироку;

б) вирок є остаточним;

в) на час отримання залиту про передачу засуджена особа має відбувати покарання як правило впродовж як найменш шести місяців або якщо їй винесено вирок до ув’язнення на невизначений строк;

г) на передачу згодна засуджена особа або, з урахуванням її віку або фізичного чи психічного стану, – її законний представник;

д) діяння, на підставі якого було винесено вирок, є злочином згідно із законодавством держави виконання вироку;

е) держава винесення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженої особи.

Умови Європейської конвенції ( правопорушники )

Дещо інші умови видачі передбачені Європейською конвенцією про видачу правопорушників і Додатковими протоколами до неї.

Так, видача не здійснюється, якщо злочин, у зв’язку з яким вона запитується, розглядається як:

а) політичний чи пов’язаний з політичним, а так само звичайний, якщо є достатні підстави вважати, що запит на видачу зроблено з метою

переслідування або покарання особи на підставі її раси, релігії, національної належності чи політичних переконань. До політичних злочинів не належать:

вбивство або замах на вбивство глави держави чи члена його сім’ї; злочини проти людства, зазначені у Конвенції про запобігання злочинові геноциду та

покарання за нього; злочини, перелічені у ст. 50 Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, ст. 51 Конвенції про поліпшення долі

поранених, хворих та осіб, які потерпіли корабельну аварію, зі складу збройних сил на морі, ст. 147 Конвенції про захист цивільного населення під час

війни; будь-які порушення законів і звичаїв війни, крім тих, що передбачені у зазначених положеннях Женевських конвенцій; Видача особи, яка

обвинувачується у вчиненні злочину.

б) військовий (якщо він не є злочином за звичайним кримінальним правом. При цьому видачу за вчинення загальнокримінальних злочинів, що також є військовими злочинами, може бути здійснено Україною лише за умови, якщо особу, видача якої запитується, не буде піддано кримінальному переслідуванню за військовим правом або законом); Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину.

в) фінансовий (пов’язаний з податками, зборами, митом та валютою). Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину.

Погодившись із визначеннями політичних, військових та фінансових злочинів, Україна Законом про ратифікацію даної Конвенції і Протоколів до неї

залишила за собою право вирішувати в кожній окремій справі, задовольняти чи не задовольняти запит про видачу правопорушника, а також зобов’язалась

здійснювати видачу лише тих осіб, які вчинили злочини, що караються позбавленням волі на строк не менше одного року або більш суворим

покаранням. Україна може відмовити у видачі іноземця і з огляду на те, що за її законодавством злочин вважається частково вчиненим на її території (див. ст.

6 КК, ст. 7 Конвенції). Вказаною Конвенцією передбачені й інші обставини, які можуть перешкодити такій видачі.

Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину.

Згідно з Договором між Україною та Китайською Народною Республікою про екстрадицію передача не може відбутися, якщо:

а) діяння не підпадає під поняття “злочин” згідно із законодавством хоча б однієї із Сторін; Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину.

б) за вчинення даного злочину передбачене покарання у виді позбавлення волі (згідно із законодавством України), або тюремного ув’язнення (згідно із

законодавством Китаю) на строк менш як один рік або більш м’яке покарання; Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину.

в) до закінчення призначеного строку покарання залишається менше шести місяців; Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину.

г) особі надано притулок згідно із законодавством України або якщо кримінальна справа згідно із законодавством України у даному разі порушується лише за приватною скаргою потерпілого тощо. Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину.

Крім того, у видачі може бути відмовлено з інших підстав (наприклад, з огляду на характер злочину, вік, стан здоров’я та інші особистісні характеристики особи, видача якої вимагається). Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину.

Принципи

Як правило, всі міжнародні договори, що стосуються видачі, учасниками яких є Україна, ґрунтуються на принципах, відповідно до яких зокрема:

1) злочин, за вчинення якого вимагається видача, має визнаватися злочином і за законами держави, де знаходиться винна особа (принцип тотожності); Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину.

2) якщо за законами держави, яка вимагає видачі, за цей злочин передбачено смертну кару, ця держава надає гарантії її незастосування до вказаної особи; Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину.

3) якщо вимога про видачу має на меті притягнення особи до кримінальної відповідальності, держава, яка вимагає видачі, повинна надати докази вчинення злочину; Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину.

4) передача засудженого для відбування покарання можлива лише після набрання законної сили вироком суду. Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину. Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину.

Угоди

Відтак, нормативними підставами видачі (передачі, екстрадиції) злочинця, крім ст. 10 КК, є багатосторонні та двосторонні угоди про:

1) видачу правопорушників та про передачу засуджених осіб; Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину

2) правову допомогу у кримінальних справах, а також 3) окремі положення відповідних угод про боротьбу з окремими видами злочинів. Крім перелічених

нижче міжнародних угод, укладених Україною, юридичну силу, згідно зі ст. 7 Закону України “Про правонаступництво України”, зберігають угоди, укладені

СРСР з Угорщиною, Фінляндською Республікою, Австрійською Республікою, Алжиром, Республікою Кіпр. Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні

злочину.

п.4

4. У разі, якщо іноземець або особа без громадянства, що постійно не проживає в Україні, вчинили злочини на території кількох держав, питання про видачу їх

одній із них вирішується дипломатичним шляхом на підставі міжнародних договорів України. При цьому обов’язковою умовою видачі звичайно є те, що

винний має нести відповідальність за всі вчинені ним злочини, незалежно віл того, на території якої держави вони вчинені. Видача особи, яка

обвинувачується у вчиненні злочину.

п.5

5. Відповідно до Конституції України іноземцям та особам без громадянства, у т.ч. тим, які вчинили злочини поза межами України і перебувають на її

території, рішенням Президента України може бути надано притулок у порядку, встановленому законом. Але відповідний закон ще не прийнято, що

виключає можливість застосування цієї конституційної норми. Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину.

Автор: admin

Допомога адвоката на досудовому слідстві, в суді. Юридична предварительна консультація безкоштовно.