Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження

Порушення обов'язків щодо охорони майна

Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження

Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження

Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження1. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне

ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не

потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього

Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я або

значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину,-

карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Юридическая помощь, защита

2. ТІ самі дії, вчинені з метою залякування потерпілого або його родичів чи примусу до певних дій,-

караються позбавленням волі від трьох до п’яти років.

Коментар до статті 122

1. Об’єктом злочину є здоров’я особи.

2. Об’єктивну його сторону характеризують:

1) діяння (дія або бездіяльність);

2) наслідки у вигляді середньої тяжкості тілесного ушкодження;

3) причинний зв’язок між зазначеними діянням та наслідками.

Як випливає з ч. 1 ст. 122, умисним середньої тяжкості тілесним ушкодженням визнається умисне тілесне ушкодження, яке:

1) не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121, але при цьому

2) є таким, що спричинило тривалий розлад здоров’я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження

Злочин вважається закінченим з моменту настання вказаних у ч. 1 ст. 122 наслідків.

Тривалим слід вважати розлад здоров’я строком понад 3 тижні (більш як 21 день),

Під стійкою втратою працездатності менш як на одну третину розуміється втрата загальної працездатності від 10% до 33% включно.

Стійка втрата працездатності на одну третину працездатності або більше є ознакою тяжкого тілесного ушкодження і її спричинення в результаті умисного тілесного ушкодження слід кваліфікувати за ст. 121.

Втрата загальної працездатності до 10% визнається незначною стійкою втратою працездатності і є ознакою умисного легкого тілесного ушкодження, відповідальність за яке встановлено ч. 2 ст. 125.

Відсоток втрати працездатності визначається судово-медичною експертизою.

3. Суб’єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. Найчастіше умисел має сконкретизований характер.

Якщо умисел винного був спрямований на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а результатом його дій стало заподіяння середньої тяжкості

тілесних ушкоджень, вчинене слід визнавати замахом ка заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження і кваліфікувати за відповідними частинами ст. ст. 15 і 121.

Мотив цього діяння не мис значення для його кваліфікації.

Мета умисного заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження

Мета умисного заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження впливає на кваліфікацію діяння у двох випадках – коли нею є:

1) залякування потерпілого або його родичів,

2) їх примус до певних дій (ч 2 ст. 121).

Водночас встановлення мотиву і мети при вчиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження є обов’язковим, оскільки у ряді випадків

наявність певних мотиву чи мети є підставою для кваліфікації такого діяння за іншими статтями КК (наприклад, за наявності відповідного мотиву такі

тілесні ушкодження підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 350, ч. 2 ст. 3?7, ч. 2 ст. 398).

Кваліфікувати дії винних у таких випадках ще й за ч. 1 ст. 122 не потрібно.

Кваліфіковані види – Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження

5. Кваліфікованими видами умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження (ч. 2 ст. 121) є вчинення його з метою:

1) залякування потерпілого або його родичів;

2) їх примусу до певних дій.

Залякування у складі цього злочину за своїм змістом є близьким до залякування у складі умисного тяжкого тілесного ушкодження, передбаченого ч. 2 ст. 121 (про його поняття див. коментар до ст. 121).

Особливістю цієї ознаки при заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження є те, що залякування спрямовується, крім потерпілого,

лише на його родичів, у той час, коли при вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження воно спрямовується проти будь-яких інших осіб.

Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження – примус

Крім того, особливістю залякування при вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 122, є те, що воно не охоплює собою дій, які утворюють примус потерпілого чи його родичіа до певних дій.

Ця ознака як кваліфікуюча умисне середньої тяжкості тілесних ушкоджень виділена окремо у ч. 2 ст. 122, тоді як у ч. 2 ст. 121 вона не передбачена.

У складі злочину, передбаченого ч. 2 ст 122, примус означає домагання від потерпілого або його родичів вчинення або утримання від вчинення певних

дій шляхом заподіяння потерпілому умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Якщо в результаті примусу потерпілим або його родичем було вчинено діяння, яке містить ознаки злочину, його слід оцінювати з урахуванням положень ст. 40.

Такий примус, якщо він поєднаний з вимогою щодо потерпілого або його родичів:

  • передати чуже майно чи право на майно або вчинити будь-які дії майнового характеру;
  • припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю;
  • виконати чи не виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов’язання – слід кваліфікувати, відповідно, за ч. З ст. 189, ч. З ст. 206, ч. З ст. 355.

Під родичами у цій статті слід розуміти не лише близьких родичів (поняття яких розкрито в коментарі до ст. 115), а й інших родичів потерпілого.

Порядок організації та проведення медико соціальної експертизи втрати пра цездатності Затверджений постановою KM № 221 від 4 квітня 1995р.

Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Затверджені наказом МОЗ № б від 17 січня 1995р.

Постанова ПВС “Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я людини” № 1 від 1 квітня 1994 p. (п.26)

Поняття – Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження

Середньої тяжкості тілесне ушкодження — тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, не містить в собі ознак тяжкого тілесного

ушкодження, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

Юридична характеристика – Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження

Тривалий розлад здоров’я полягає в порушенні функцій органу, а саме:

послабленні функцій руки, ноги, органів слуху, язика (мовлення), зору тощо.

Крім того, до тривалого розладу здоров’я можуть бути віднесені випадки повної, проте тимчасової втрати органом його функцій, а також випадки

заподіяння шкоди здоров’ю, не пов’язаної з порушенням функцій будь-якого органа, але такої, що викликала втрату працездатності (наприклад, інфекційне захворювання).

Тривалим належить вважати розлад здоров’я строком понад 3 тижні (більш як 21 день). Під стійкою втратою працездатності менш як на одну третину належить розуміти втрату загальної працездатності від 10% до 33%.

Об’єктом є здоров’я особи, а об’єктивною стороною є діяння (дія або бездіяльність), наслідки у вигляді тілесних ушкоджень середньої тяжкості та причинний зв’язок між цими діями та наслідками.

Суб’єкт — фізична, осудна особа, яка досягла 14-річного віку, суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом.

Відповідальність – Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження

Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження згідно ч.1 ст. 122 Кримінального кодексу України, карається виправними роботами на строк до

двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Якщо метою даного злочину було залякування потерпілого або його родичів чи примусу до певних дій або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, караються позбавленням волі від трьох до п’яти років.

Не передбачено – Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження

Не передбачено Кримінальним кодексом відповідальність за заподіяння умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, у стані сильного

душевного хвилювання, викликаного неправомірною поведінкою потерпілого, або в разі перевищення меж необхідної оборони чи перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.

У випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість

настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не

передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через

необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесною ушкодження і кваліфікувати відповідно за ст. 119 чи ст. 128 Кримінального кодексу.

Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, карається громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин

або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років.

Автор: Адвокат з кримінальних справ

Допомога адвоката на досудовому слідстві, в суді, прокуратурі, поліції. кримінальні та цивільні провадження.
Предварительна юридична консультація безкоштовно. Харків, Харківська область.
Правовий захист по справам о злочинах проти життя та здоров”я особи, по справам о злочинах проти власності, в сфері обігу наркотичних засобів.