Порушення законодавства про референдум

Порушення законодавства про референдум

Порушення законодавства про референдум

Порушення законодавства про референдум

1. Перешкоджання насильством, обманом, погрозою, підкупом або

іншим чином вільному здійсненню громадянином права брати або не

брати участь у референдумі, вести агітацію до дня проведення референдуму-

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Юридическая помощь, защита

2. Ті самі дії, вчинені членом комісії з проведення референдуму або іншою службовою особою, або за попередньою змовою групою осіб,-

караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до п’яти років.

3. Підроблення документів референдуму, приписування, завідомо неправильний підрахунок голосів, порушення таємниці голосування, вчинені членом комісії з проведення референдуму або іншою службовою особою,-

караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від одного до п’яти років.

Коментар до ст. 160

Порушення законодавства про референдум

1. Суспільна небезпека злочину полягає у тому. що його вчинення перешкоджає громадянам вільно здійснити своє право на участь у

всеукраїнському та місцевих референдумах, порушує порядок його проведення, може вплинути на результати голосування і на вирішення питання, з якого проводиться референдум.

Порушення законодавства про референдум

2. Об’єктом його є право громадян на участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, а також встановлений порядок організації та проведення всеукраїнського або місцевого референдумів.

Порушення законодавства про референдум

3. Предметом злочину в окремих його формах є документи референдуму, до яких, зокрема, належать:

  • список учасників зборів по створенню ініціативної групи по проведенню референдуму;
  • протокол зборів;
  • свідоцтво про реєстрацію ініціативної групи референдуму;
  • посвідчення членів ініціативної групи;
  • підписні листи для збирання підписів громадян під вимогою про проведення референдумі підсумковий протокол щодо загальної кількості підписів громадян;
  • списки громадян, які мають право брати участь у референдумі;
  • протокол засідань комісії з референдуму;
  • бюлетень для голосування.
Порушення законодавства про референдум

4. З об’єктивної сторони цей злочин може бути вчинений у формі:

1) перешкоджання вільному здійсненню громадянином права брати або не брати участь у референдумі;

2) перешкоджання веденню агітації до дня проведення референдуму;

3) підроблення документів референдуму;

4) приписування голосів;

5) неправильного підрахунку голосів;

6) порушення таємниці голосування.

Вчинення цього злочину у формі підроблення документів референдуму, приписування чи неправильного підрахунку голосів та порушення таємниці голосування підлягає кваліфікації за ч. 3 ст. 160.

Поняття перешкоджання вільному здійсненню громадянином. права брати участь у референдумі близьке за змістом поняттю перешкоджання вільному

здійсненню громадянином права обирати і бути обраним (виборчого права), яке розкрито у коментарі до ст, 157, з тією основною відмінністю, що у

випадку, передбаченому ст. 160, йдеться не про участь у виборах до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, а про участь у референдумі.

Це може виразитись, зокрема, у невключенні громадянина, який досяг 18 років І відповідно до чинного законодавства має право брати участь у

референдумі, до списків громадян, які мають право брати участь у референдумі, незабезпеченні можливості ознайомитись із такими списками і

перевірити правильність їх складення, перешкоджанні явці громадянина чи, навпаки, примушуванні його до явки на дільницю для голосування,

примушуванні голосувати певним чином (причому у такому разі для кваліфікації діяння за ст, 160 не має значення, чи збігається позиція

громадянина щодо винесеного на референдум питання з позицією, до якої його примушують).

Порушення законодавства про референдум

Перешкоджання вести агітацію може полягати у прямій забороні вести агітацію “за” чи “проти” прийняття рішення, що виноситься на референдум,

або створенні умов, які унеможливлюють чи суттєво ускладнюють проведення такої агітації. При цьому для кваліфікації діяння за ст. 160 не має значення,

перешкоджав винний проведенню агітації членами ініціативної групи по референдуму чи будь-яким іншим громадянам, які проводять таку агітацію.

Перешкоджання вести агітацію з питань референдуму утворює склад розглядуваного злочину, якщо воно вчинено до дня проведення

референдуму. Днем проведення референдуму визнається день, у який проводиться голосування з питання (питань), винесених на цей референдум.

Вказані діяння можуть бути вчинені одним із способів, названих у ч. 1 ст. 160, – шляхом насильство обману, погрози, підкупу.

Про їх поняття див. коментар до ст. 157.

Порушення законодавства про референдум

Що стосується вчинення вказаних діянь іншим чином, то це поняття охоплює будь-які, крім названих вище, способи перешкоджання вільному здійсненню

громадянином права брати участь у референдумі або вести агітацію до дня проведення референдуму (наприклад, відмова забезпечити належні умови для проведення референдуму чи проведення агітації)’

Під приписуванням голосів слід розуміти таке, що не відповідає дійсності визначення (у бік збільшення): загальної кількості виборців, які взяли участь

у голосуванні; кількості громадян, які проголосували за схвалення поставленого на референдум проекту закону, рішення; кількості громадян, які проголосували проти його схвалення.

Не може розглядатися як приписування голосів неправильне визначення кількості бюлетенів, визнаних недійсними, оскільки:

по-перше, на підставі таких бюлетенів неможливо встановити дійсне волевиявлення громадян,

по-друге, в результаті таких дій не відбувається збільшення голосів, поданих “за” чи “проти” поставленого на референдум проекту рішення, а також збільшення загальної кількості виборців, які взяли участь у голосуванні.

Порушення законодавства про референдум

Приписування голосів можливе як у процесі підрахунку голосів на дільниці для голосування, так і в процесі встановлення результатів референдуму

сільською, селищною, районною, міською, районною в місті, обласною комісією з референдуму, комісією Автономної Республіки Крим із всеукраїнського референдуму, Центральною комісією із всеукраїнського референдуму.

Поняття підроблення за своїм змістом є аналогічним поняттю підлог, яке розкрито в ст. 158 та коментарі до неї.

Про поняття завідомо неправильний підрахунок голосів див. коментар до ст. 158, а про поняття порушення таємниці голосування – до ст. 159.

Цей злочин у перших його двох формах вважається закінченим з моменту, коли в результаті насильства, обману, погроз, підкупу або інших дій відбулося

фактичне перешкоджання здійсненню громадянином права брати або не брати участь у референдумі, вести агітацію до дня проведення референдуму.

В інших формах він є закінченим з моменту фактичного вчинення дій, які їх утворюють.

За ряд дій, які порушують законодавство про референдум (зокрема перешкоджання членам ініціативної групи у збиранні підписів громадян під

вимогою про проведення референдуму, будь-яка агітація у день проведення референдуму, агітація за бойкотуваня референдуму), КАП (ст. 186-4)

передбачає адміністративну відповідальність. Але якщо такі дії містять ознаки злочину, передбаченого ст. 160, вони, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАП, підлягають кваліфікації за відповідною частиною ст. 160 КК.

Порушення законодавства про референдум

5. Суб’єкт злочину у перших його двох формах – загальний, а й останніх чотирьох – спеціальний (член комісії з проведення референдуму або інша службова особа).

До членів комісії з проведення референдуму належать: члени Центральної комісії з всеукраїнського референдуму, комісії Автономної Республіки Крим із

всеукраїнського референдуму, обласних, районних, міських, районних у вістах, селищних,” сільських комісій з референдуму, дільничних комісій з референдуму.

Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 та Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК..

Порушення законодавства про референдум

6. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом.

Конституція України (ст.ст, 19-38). Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” від 3 літня 1991 р.

Порушення таємниці голосування

Порушення таємниці голосування

Порушення таємниці голосування

Порушення таємниці голосування

Умисне порушення таємниці голосування під час проведення

передбачених законом України виборів, вчинене членом виборчої

комісії або іншою службовою особою з використанням влади чи службового становища,-

карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі

Юридическая помощь, защита

на строк від одного до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певного діяльністю на строк до трьох років.

Коментар до ст. 159

Об’єкт злочину – Порушення таємниці голосування

1. Об’єктом злочину є виборче право громадян у частині здійснення ними голосування під час виборів.

Об’єктивна сторона злочину – Порушення таємниці голосування

2. Об’єктивна сторона злочину проявляється у діях або бездіяльності, які спрямовані на одержання чи розголошення відомостей про результати

голосування виборцем (виборцями) шляхом порушення встановлених законом вимог для забезпечення таємниці голосування або створення умов,

які дають змогу контролювати волевиявлення виборців під час голосування.

Це можуть бути:

  • прохання або висунення вимоги до виборців показувати заповнені бюлетені перед опусканням їх до виборчих скриньок;
  • домагання повідомити про те, за якого конкретно кандидата, партію чи виборчий блок партій виборець віддав свій голос;
  • незабезпечення достатньої кількості кабін або кімнат для таємного голосування, що суттєво ускладнює або робить неможливим забезпечення таємниці голосування;
  • визначення місця видачі виборчих бюлетенів і встановлення виборчих скриньок таким чином, що виборці при підході до них можуть і не проходити через кабіни чи кімнати для таємного голосування;
  • створення перешкод для голосування в кабінах чи кімнатах для таємного голосування; перебування у таких приміщеннях сторонніх осіб;
  • видача виборцям помічених бюлетенів для голосування, що дає змогу встановити, хто з виборців який бюлетень заповнював;
  • встановлення спеціальних пристроїв (апаратури), які дають змогу контролювати волевиявлення виборців при заповненні ними виборчих бюлетенів, тощо.
Порушення таємниці голосування

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є час його вчинення.

Закон визначає, що кримінальне караним порушення таємниці голосування є тоді, коли воно вчинене під час проведення виборів.

Таким часом є період, який розпочинається з моменту висування та реєстрації кандидатів і закінчується встановленням результатів виборів.

Найчастіше порушення таємниці голосування вчиняється під час проведення голосування.

Однак підготовчі дії за контролем волевиявлення виборців можуть бути вчинені до моменту проведення голосування (наприклад, встановлення

спеціальної апаратури у приміщеннях для голосування), а з’ясування того, хто з виборців за якого кандидата проголосував, можливе після закінчення голосування (під час підрахунку голосів).

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дії або бездіяльності, які призвели до порушення таємниці голосування.

Суб’єкт злочину – Порушення таємниці голосування

3. Суб’єкт злочину спеціальний.

Ним може бути лише член виборчої комісії або інша службова особа, які порушують таємницю голосування, використовуючи владу чи службове становище.

Порушення таємниці голосування іншими особами за наявності підстав може кваліфікуватися як самоправство (ст. 356), злочин проти здоров’я (наприклад, погроза вбивством – ст. 129) або інший злочин.

Суб’єктивна сторона злочину – Порушення таємниці голосування

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом; винний усвідомлює, що порушує таємницю голосування, нехтуючи встановленими

законом вимогами для забезпечення таємниці голосування або спеціально створюючи умови, які дають змогу контролювати волевиявлення виборців під час голосування, і бажає вчинити такі дії.

Порушення таємниці голосування, вчинене з необережності (наприклад, у зв’язку із неналежним обладнанням приміщень для голосування), виключає кримінальну відповідальність за ст. 169.

За наявності для того підстав такі дії можуть розглядатися як службова недбалість або тягнути дисциплінарну відповідальність.

Порушення таємниці голосування

Конституція України (cm. cm. 19, 38, 71). Порушення таємниці голосування

Закон України “‘Про вибори народних депутатів України від 24 вересня 1997р. (ст. 40).

Закон України Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 14 січня 1998р. (ст. 44).

Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим” від 12 лютого 1998 р. (ст. 36)

Закон України “Про вибори Президента України” від 5 березня 1999р. (cm. 42).

Неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів

Неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів

Неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів

Неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів

1. Видача членом виборчої комісії виборчого бюлетеня особі, яка не

внесена до списку виборців, або видача виборцю виборчих

бюлетенів (виборчого бюлетеня) замість інших виборців –

карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на строк до трьох років.

Юридическая помощь, защита

2. Підлог, тобто виготовлення виборчого документа невстановленого зразка чи виготовлення у спосіб, не передбачений законом, внесення до виборчого

документа завідомо неправдивих відомостей або будь-яка інша його підробка, а так само використання завідомо підробленого виборчого документа чи виготовленого у спосіб, не передбачений законом,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені членом виборчої комісії або іншою службовою особою, а так само завідомо неправильний

підрахунок голосів або завідомо неправильне оголошення результатів виборів –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Коментар до ст 158

Об’єктом злочину

1. Об’єктом злочину є виборче право громадян, а також встановлений законом порядок голосування та порядок підрахунку голосів і оголошення результатів виборів.

Предмет злочину

2. Предметом цього злочину у перших чотирьох його формах є виборчі документи, до яких зокрема належать:

  • протоколи (рішення) з’їзду (конференції, загальних зборів) партії, виборчого блоку партій або зборів (конференцій) місцевих осередків партій чи блоку партій про висунення претендентом на кандидата у Президенти України, кандидатами у народні депутати України, кандидатами у депутати Верховної Ради Автономної республіки Крим, кандидатами у депутати місцевих рад або на посаду сільських, селищних, міських голів;
  • списки виборців: довідка про реєстрацію кандидатом;
  • виборчі бюлетені;
  • протоколи засідань виборчих комісій про реєстрацію особи кандидатом, про підсумки голосування;
  • посвідчення кандидатів, їх довірених осіб, членів виборчих комісій та офіційних спостерігачів.
Неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів

3. З об’єктивної сторони цей злочин може проявлятися у формі;

1) видачі членом виборчої комісії виборчого бюлетеня особі, яка не внесена до списку виборців;

2) видачі виборцю виборчих бюлетенів (виборчого бюлетеня) замість інших виборців;

3) підлогу виборчих документів (виготовлення виборчого документа невстановленого зразка чи у спосіб, не передбачений законом; внесення до виборчого документа завідомо неправдивих відомостей; будь-яка інша підробка виборчого документа);

4) використання завідомо підробленого виборчого документа чи виборчого документа, виготовленого у спосіб, не передбачений законом;

5) завідомо неправильного підрахунку голосів;

6) завідомо неправильного оголошення результатів виборів. Перші дві форми передбачені ч. 1, третя і четверта – ч. 2, а п’ята і шоста – ч. З ст. 158.

Неправомірне використання виборчих бюлетенів

Під видачею виборчого бюлетеня особі, яка не внесена до списку виборців, слід розуміти видачу членом дільничної виборчої комісії виборчого бюлетеня особі, яка не включена до списків виборців даної виборчої дільниці.

Не утворює складу цього злочину, а так само будь-якого іншого правопорушення, видача бюлетеня виборцю, якого додатково включено до

списків виборців на підставі документів, що засвідчують його особу та місце проживання, безпосередньо у ході голосування.

Видача виборцю виборчих бюлетенів (виборчого бюлетеня) замість інших виборців передбачає видачу членом дільничної виборчої комісії особі, яка

включена до списків виборців даної виборчої Дільниці, одного чи декількох виборчих бюлетенів для голосування зa інших виборців, які також включені до списків виборців даної Дільниці.

При цьому не має значення, замість кого саме ця особа одержала виборчий бюлетень для голосування: дружини (чоловіка), батьків, дітей, членів своєї сім’ї, близьких родичів чи взагалі незнайомих їй виборців.

Слід зазначити, що видача членом дільничної виборчої комісії виборчого бюлетеня для голосування за іншу особу згідно з ч. 2 ст. 186-2 КАП утворює також склад адміністративного правопорушення.

Таким чином, при вчиненні вказаного діяння створюється конкуренція кримінально-правової (ч. 1 ст. 158) та адміністративноправової (ч. 2 ст. 186-2

КАП) норм, яка відповідно до ч. 2 ст. 9 КАП повинна бути вирішена на користь ч. 1 ст. 158 КК.

підлог виборчих документів

Виготовлення виборчого документа невстановленого зразка передбачає виготовлення у будь-який спосіб виборчого документа, який не відповідає

встановленим законом чи іншим нормативноправовим актом формі або тексту.

Це може бути невстановленоі форми виборчий бюлетень, підписний лист, бланк протоколу дільничної виборчої комісії тощо.

Виготовлення виборчого документа у спосіб, не передбачений законом, передбачає виготовлення виборчого документа встановленого зразка, але з

недотриманням вимог, які висуваються законом шодо способу його виготовлення.

Наприклад, це діяння може полягати у недотриманні вимог закону про те, що бюлетені по виборах депутатів різних ланок рад, сільських, селищних, міських

голів мають відрізнятися за кольором паперу або за кольором фарби, якою надруковано бюлетень, а бюлетені по виборах Президента України повинні

друкуватися на одному папері, на одному аркуші з текстовою частиною лише з одного боку, бути однакові за розміром і кольором.

Неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів

Внесення до виборчого документа завідомо неправдивих відомостей як один із способів підлогу таких документів передбачає внесення до них відомостей,  які завідомо для винного не відповідають дійсності.

До найбільш поширених такого роду діянь слід віднести заповнення підписних листів інформацією про виборців, які насправді не підтримують

певного кандидата чи партію (виборчий блок), внесення до протоколів виборчих комісій про підсумки голосування даних, які не відповідають результатам голосування.

Під іншою підробкою виборчого документа слід розуміти зміну змісту дійсного документа шляхом його підчистки, виправлення окремих слів чи

частини тексту, помітки іншою датою, а так само виготовлення будь-яким способом підробленого виборчого документа (наприклад, виборчих бюлетенів).

Використання завідомо підробленого виборчого документа або використання виборчого документа, виготовленого у спосіб, не передбачений законом,

передбачає його подання для набуття певних прав у виборчому процесі (найчастіше – це пред’явлення такого документа до виборчої комісії або здійснення ним (бюлетенем) голосування).

Завідомо неправильний підрахунок голосів означає порушення встановленого порядку підрахунку голосів (недотримання послідовності,

непогашення невикористаних бюлетенів тощо), неправильне встановлення загальної кількості виборців (на конкретній виборчій дільниці, у конкретному

окрузі, в Україні загалом), безпідставно визнання дійсного виборчого бюлетеня недійсним чи, навпаки, недійсного – дійсним, умисне зменшення

або збільшення фактично поданих голосів “за” чи “проти” кандидата (кандидатів), партію чи блок партій, неправильне встановлення кількості виборців, які не підтримали жодного кандидата.

Неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів

Завідомо неправильне оголошення результатів виборів полягає в свідомому оголошенні результатів виборів, які не відповідають дійсності.

Це стосується як результатів виборів загалом по країні. та і результатів виборів по конкретних виборчих округах та виборчих дільницях.

Змістом цієї ознаки охоплюється, наприклад, оголошення всупереч закону виборів такими, що не відбулися, або недійсними, оголошення всупереч

фактичним результатам голосування кандидата обраним депутатом, сільським, селищним чи міським головою або, навпаки, необраним на зазначені посади тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з описаних у диспозиціях частин 1, 2 та 3 ст. 158 дій: видачі виборчого бюлетеня особі, яка

не внесена до списку виборців; видачі виборцю виборчих бюлетенів (виборчого бюлетеня) замість інших виборців; підлогу виборчих документів;

використання підробленого документа чи виготовленого у спосіб, не передбачений законом; завідомо неправильного підрахунку голосів; завідомо неправильного оголошення результатів виборів.

неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів

4. Суб’єкт злочину, передбаченого ч. 1 та ч. З ст. 158, спеціальний, при цьому за ч. 1 відповідальність може нести лише член виборчої комісії.

Суб’єкт злочину, передбаченого ч. 2 цієї статті, -загальний, ним може бути осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

У разі вчинення дій, описаних у ч. 2 ст. 158, членом виборчої комісії або іншою службовою особою вчинене слід кваліфікувати за ч. З цієї статті.

неправильний підрахунок голосів

5. З суб’єктивної сторони цей злочин може бути вчинений лише з прямим умислом. Неправильний підрахунок голосів, видача виборчого бюлетеня

особі, яка не внесена до списку виборців, та інші передбачені ст. 158 дії, вчинені з необережності, виключають кримінальну відповідальність за цією статтею.

У разі вчинення їх членом виборчої комісії чи іншою службовою особою за наявності підстав вони можуть розглядатися як службова недбалість.

неправильне оголошення результатів виборів

6. Кваліфікованим видом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 158 є вчинення його членом виборчої комісії або іншою службовою особою.

Про поняття члена виборчої комісії див. коментар до ст. 157, службової особи примітки 1 і 2 до ст. 364 та Загальні положення До розділу XVII Особливої частини КК.

Неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів

Конституція України (cm. cт. 71, 77, 103, 141). Неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів

Закон України “Про вибори народних депутатів України “від 24 вересня 1997р. ст. cт. 18, 23, 38-43). Неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів

Закон України Про Центральну виборчу комісію” від 17 грудня 1997р. (ст 11). закон України Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних,

міських голів від 14 січня 1998p.fcm.cm. Ї5, 40-48). Неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів

Закон України Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим” від 12лютого 1998р. (cm. cm. 34-39). Неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів

Закон України “Про вибори Президента України” від 5 березня 1999 p. Неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів

Перешкоджання здійсненню виборчого права

Перешкоджання здійсненню виборчого права

Перешкоджання здійсненню виборчого права

Перешкоджання здійсненню виборчого права

1. Перешкоджання насильством, обманом, погрозами, підкупом або іншим чином вільному здійсненню

громадянином права обирати і бути обраним Президентом України, народним депутатом

України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом місцевої ради або

Юридическая помощь, защита

сільським, селищним, міським головою, вести передвиборну агітацію-

карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років.

2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням влади або службового становища,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що вплинули на результати голосування або виборів,-

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

Коментар до ст. 157

Суспільна небезпека

1. Суспільна небезпека цього злочину полягає у тому, що він посягає на конституційне право громадян України обирати або бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Це діяння порушує врегульований законодавством виборчий процес, який здійснюється на засадах:

  • загального, рівного і прямого виборчого права;
  • таємності голосування;
  • добровільної участі громадян у виборах;
  • вільного і рівноправного висування кандидатів;
  • рівності можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії;
  • неупередженості до кандидатів з боку органів Державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів;
  • свободи агітації;
  • гласності і відкритості виборчої кампанії.

Внаслідок цих посягань до вказаних органів можуть потрапити особи, які фактично не були до них обрані, і навпаки, не потрапити кандидати, які

отримали чи (за умови дотримання норм закону при проведенні виборів) могли б отримати підтримку більшості виборців. У результаті цього окремі

органи державної влади чи органи місцевого самоврядування можуть виявитись фактично нелегітимними.

Об’єкт злочину

2. Об’єктом злочину є виборче право (право обирати і бути обраним) громадян України, а також їхнє право вести передвиборну агітацію.

Потерпілі

3. Потерпілими від цього злочину можуть бути виборці, кандидати на виборні посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування,

особи, діяльність яких відповідно до законодавства спрямована на забезпечення реалізації суб’єктивного права громадянина бути обраним до

вказаних органів (довірені особи кандидатів, їхні офіційні представники та офіційні спостерігачі), члени виборчих комісій.

Не можуть визнаватися потерпілими від цього злочину претенденти на виборні посади, вибори яких не регламентуються виборчим законодавством

(наприклад, претенденти на посаду суддів Конституційного Суду України, членів Вищої ради юстиції, Голови Верховної Ради України, його заступників

та голів парламентських комітетів тощо), а також особи, які вже обрані депутатами, Президентом України чи сільськими, селищними, міськими головами.

Об’єктивна сторона злочину

4. Об’єктивна сторона злочину може виражатись у формі:

1) перешкоджання вільному здійсненню громадянином України права обирати і бути обраним Президентом України, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом місцевої ради або сільським, селищним, міським головою;

2) перешкоджання веденню передвиборної агітації.

Перешкоджання вільному здійсненню громадянином його виборчого права може виразитись, зокрема у:

  • безпідставній відмові в реєстрації кандидатом;
  • невключенні громадянина до списків виборців за наявності для того підстав або виключенні громадянина із списків виборців за відсутності для того підстав;
  • неправомірній відмові виборцю у прийнятті і розгляді його заяви про включення його до списку виборців;
  • примушуванні виборця поставити підпис у підписному листі на підтримку певного претендента в кандидати чи, навпаки, відмовитись у підписанні такого листа;
  • неповідомленні або неправдивому повідомленні його про місце та час голосування; у примушуванні кандидата зняти свою кандидатуру з балотування чи зареєструватися кандидатом тощо.
Перешкоджання діяльності довіренних осіб – Перешкоджання здійсненню виборчого права

Цією ознакою охоплюється також перешкоджання діяльності довірених осіб кандидатів у Президенти України, кандидатів у депутати та кандидатів на

посаду сільського, селищного, міського голови, їх офіційних спостерігачів, представника кандидата у Президенти України у Центральній виборчій

комісії, які допомагають реалізувати зазначеним громадянам їх суб’єктивне право бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Водночас перешкоджання, наприклад, діяльності офіційних спостерігачів від партій (блоків), зборів виборців, від іноземних держав і міжнародних

організацій, а також діяльності інших осіб, які певним чином причетні до виборчої кампанії, не утворює складу злочину, передбаченого ст. 157, оскільки воно безпосередньо не посягає на його об’єкт.

Такі дії за наявності для того підстав слід розглядати як відповідний злочин проти життя та здоров’я особи, проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян, злочин у сфері службової діяльності чи інший злочин.

створення перешкод – Перешкоджання здійсненню виборчого права

Цією формою злочину охоплюються також випадки створення перешкод для нормальної діяльності виборчої комісії (дільничної, територіальної, окружної,

Центральної) чи її окремого члена або будь-яке неправомірне втручання у вирішення питань, віднесених законом до їх компетенції щодо організації та

проведення виборів, якщо такі дії були спрямовані на перешкоджання здійсненню громадянином свого виборчого права.

Наприклад, це може проявитися в організації зриву засідання комісії з тим, щоб не допустити реєстрації певної особи кандидатом у депутати чи на іншу  виборну посаду.

За відсутності такого спрямування дії винної особи за наявності підстав можуть розглядатися як інший відповідний злочин, у т.ч. проти життя чи

здоров’я особи, проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян (ст. ст. 341, 356), проти громадського

порядку (ст. 296), або адміністративне правопорушення, передбачене ч. З ст. 186-2 КАП.

Перешкоджання вести передвиборну агітацію передбачає створення будь-яких перепон громадянам України, політичним партіям, іншим об’єднанням

громадян, колективам підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності вільно і всебічно обговорювати передвиборчі програми

кандидатів, їхні політичні, ділові та особисті якості, безперешкодно вести агітацію за чи проти того або іншого кандидата, виборчі списки кандидатів від політичних партій чи виборчих блоків.

Воно може проявитись у зриві проведення зборів, мітингів чи зустрічей з кандидатами (їх прямій забороні, недопущенні виборців, кандидатів чи інших

осіб до місця їх проведення, ненаданні приміщення, умисного виведення з ладу технічного обладнання, необхідного для проведення таких заходів,

відключення електроенергії, несвоєчасному повідомленні про місце і час таких заходів тощо), наданні необгрунтованих переваг чи встановленні

безпідставних обмежень для передвиборних виступів кандидатів, їхніх довірених осіб у відповідних засобах масової інформації, безпідставній відмові

у виготовленні матеріалів передвиборної агітації, їх незаконному вилученні або знищенні, порушенні правил транслювання засобами масової інформації агітаційних телерадіопрограм тощо.

Не утворює складу цього злочину обмеження у проведенні передвиборної агітації, визначені виборчим законодавством.

Перешкоджання вільному здійсненню громадянином виборчих прав або веденню передвиборної агітації – Перешкоджання здійсненню виборчого права

Перешкоджання вільному здійсненню громадянином виборчих прав або веденню передвиборної агітації може бути вчинено будьяким способом.

До найбільш поширених способів такого перешкоджання закон відносить насильство, обман, погрозу та підкуп.

Під насильством розуміється застосування фізичної сили, яке може виразитись у нанесенні побоїв, ударів, позбавленні чи обмеженні волі,

заподіянні тілесних ушкоджень, насильницьке вилучення у потерпілого паспорта чи іншого документа, необхідного для реєстрації кандидатом або

відкриття рахунка для фінансування виборчої кампанії, одержання виборчого бюлетеня тощо.

Якщо застосоване насильство містить ознаки більш тяжкого злочину, ніж перешкоджання здійсненню виборчого права, воно потребує самостійної кваліфікації, зокрема за ст. ст. 115, 121, ч. 2 ст. 122 або іншою статтею КК.

Обман – Перешкоджання здійсненню виборчого права

Обман – це введення особи в оману стосовно дійсних явищ і фактів, що мають безпосереднє відношення до здійснення громадянином свої виборчих прав

або ведення передвиборної агітації. Обман може виразитись як у повідомленні такій особі неправдивих відомостей (про час та місце зустрічі з

кандидатом, час та місце голосування, порядок заповнення бюлетенів, про особу кандидата тощо), так і в умисному замовчуванні фактичних обставин,

які винний зобов’язаний був повідомити, наприклад, як голова чи член виборчої комісії (неповідомлення виборцям про зняття конкретним

кандидатом своєї кандидатури з балотування або про організацію зустрічі з кандидатами тощо).

погроза – Перешкоджання здійсненню виборчого права

Погроза полягає у психічному впливі на потерпілого з метою перешкодити в реалізації його виборчого права. Змістом такої погрози у складі злочину,

передбаченого ст. 157, охоплюється погроза застосування фізичного насильства (позбавлення життя, нанесення тілесних ушкоджень, викрадення

тощо), пошкодження чи знищення майна, вчинення інших дій, які є небезпечними для потерпілого, у т.ч. погроза вбивством, яка додаткової кваліфікації за ст. 129 не потребує.

Виняток становить погроза, вчинена членом організованої групи, яку слід самостійно оцінювати відповідно до ч. 2 ст. 129.

Погроза повинна бути реальною і за своїм характером та інтенсивністю здатною перешкодити громадянинові реалізувати своє виборче право або вести передвиборну агітацію.

Підкуп – Перешкоджання здійсненню виборчого права

Підкуп як спосіб перешкоджання вільному здійсненню громадянином своїх виборчих прав або вести передвиборну агітацію полягає у схилянні особи

шляхом надання чи обіцяння надання винагороди матеріального характеру (грошей, матеріальних цінностей або послуг) до вчинення певних дій,

пов’язаних з реалізацією громадянином свого виборчого права, веденням передвиборної агітації (до голосування за або проти конкретного кандидата,

зняття кандидатом своєї кандидатури з балотування, відмови члена виборчої комісії брати участь у роботі виборчої комісії, фальсифікації виборчих документів тощо).

Підкуп може бути спрямований стосовно виборця, члена виборчої комісії, кандидата на виборну посаду в органі. державної влади чи органі місцевого

самоврядування, а також його довіреної особи, офіційного представника чи будь-якої іншої особи, яка бере участь у виборчому процесі.

Такий підкуп, вчинений стосовно службової особи, за наявності підстав слід розцінювати як давання хабара і додатково кваліфікувати за ст. 369.

Публічні заклики або агітація за бойкотування виборів – Перешкоджання здійсненню виборчого права

Публічні заклики або агітація за бойкотування виборів Президента України або народного депутата, опублікування або поширення іншим способом

неправдивих відомостей про кандидата в Президенти України або депутати, а так само агітація за або проти кандидата у день виборів утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186-2 КАП.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли в результаті насильства, обману, погроз, підкупу або інших дій відбулося фактичне перешкоджання

здійсненню громадянином свого виборчого права. Якщо такі дії вплинули на результати виборів, Їх слід кваліфікувати за ч. З ст. 157.

Суб’єктивна сторона злочину

5. З суб’єктивної сторони цей злочин може бути вчинений лише з прямим або непрямим умислом. Мотив діяння для кваліфікації значення не має.

Суб’єкт злочину

6. Суб’єкт злочину загальний.

Кваліфікуючи ознаки злочину

7. Кваліфікуючими ознаками злочину закон передбачає вчинення його:

1) за попередньою змовою групою осіб;

2) членом виборчої комісії;

3) іншою службовою особою з використанням влади або службового становища (ч. 2 ст. 157), а особливо кваліфікуючою ознакою – вплив на результати голосування або виборів (ч. З ст. 157).

Членом виборчої комісії визнається особа, яка відповідно до виборчого законодавства включена до складу дільничної, територіальної, окружної чи Центральної виборчої комісії.

Під іншою службовою особою слід розуміти будь-яку іншу, крім члена виборчої комісії, службову особу. Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 та Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК.

Обов’язковою умовою кваліфікації цього злочину за ознакою вчинення його членом виборчої комісії чи іншою службовою особою є перешкоджання

такими особами здійсненню громадянином його виборчого права або перешкоджання веденню передвиборної агітації з використанням влади або службового становища.

Такі діяння можуть виразитись у:

  • безпідставній відмові членами виборчої комісії громадянинові в реєстрації його кандидатом;
  • перешкоджанні керівником звільненню підлеглого, який в установленому порядку зареєстрований кандидатом на виборну посаду в органах державної влади чи органи місцевого самоврядування, від виконання виробничих або службових обов’язків для проведення зустрічей з виборцями або проведення інших виборчих заходів;
  • ненаданні службовою особою кандидату приміщень для проведення заходів, передбачених виборчим законодавством;
  • наданні службовою особою переваг одному кандидату чи обмеженні іншого у можливостях виступити у засобах масової інформації;
  • примушуванні службовою особою підлеглих (наприклад, військовослужбовців строкової служби, курсантів) до голосування за конкретного кандидата тощо.
Перешкоджання здійсненню виборчого права

Якщо такі дії потягли за собою тяжкі наслідки, вчинені працівником правоохоронного органу або пов’язані з перевищенням влади чи службового

становища, вчиненого за кваліфікуючих обставин, вони потребують додаткової кваліфікації за статтями, що передбачають відповідальність за

відповідні злочини у сфері службової діяльності (ч. ч. 2 або 3 статей 364, 365, 423, 424).

У разі, коли перешкоджання службовою особою органу державної влади чи орану місцевого самоврядування здійсненню виборчого права одночасно

створювало перепони законній діяльності об’єднань громадян, у т.ч. політичних партій або їх органів (наприклад, шляхом надання привілеїв та

сприяння певним політичним партіям, що беруть участь у виборчому процесі, і ущемленні прав інших), вчинене за наявності підстав слід додатково кваліфікувати за ст. 170.

Таким, що вплинуло на результати голосування або виборів, слід визнавати перешкоджання вільному здійсненню громадянином його виборчого права

або перешкоджання веденню передвиборної агітації, що, зокрема, вплинуло на кількість виборців, які взяли участь у голосуванні, кількість голосів,

поданих за кожного кандидата, визнання кандидата обраним (необраним) тощо.

Для наявності цієї кваліфікуючої ознаки не обов’язково, щоб наслідком перешкоджання було визнання виборів недійсними або такими, що і не відбулися.

Про поняття вчинення злочину за попереднім зговором групою осіб див. коментар до ст. 28.

Перешкоджання здійсненню виборчого права

Конституція України (ст. ст. 38, 69-1, 76,77, 103,141).

Закон України “Про вибори народних депутатів України від 24 вересня 1997р. (cm. cm. З, 18, 23, 27, 31-35).

Закон України “Про Центральну виборчу комісію від 17 грудня 1997 p. (cm. ст. 13-24).

Закон України “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, мі сілих голів” від 14 січня 1998р. (ст.ст. 1, 25, 26, 33 та ін).

Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим” від 12 лютого 1998 p. (cm. cm. 3, 18.25-27,34-36).

Закон України “Про вибори Президента України від 5 березня 1999 р.(ст. ст 20,27,31-33,44,451.

Конституція Автономної Республіки Крим (cm. cm. 1,6). Затверджена Законом України “Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим від 23 грудня 1998р.

Розбещення неповнолітніх

Розбещення неповнолітніх

Розбещення неповнолітніх

Розбещення неповнолітніх

1. Вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, –

караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені щодо малолітньої особи або батьком,

Юридическая помощь, защита

матір’ю або особою, що їх замінює, –

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до трьох років.

Коментар до ст. 156 – Розбещення неповнолітніх

1. Ст. 156 відображає вирішення на законодавчому рівні проблеми педофілії – статевого відхилення, яке проявляється у прагненні вчинювати дії сексуального характеру з дітьми.

Об’єкт злочину – Розбещення неповнолітніх

2. Об’єкт злочину – статева недоторканість і нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток неповнолітніх.

Потерпілий – Розбещення неповнолітніх

3. Потерпілим виступає особа чоловічої або жіночої статі, яка не досягла 16-річного віку. Для кваліфікації діяння за ст. 156 не має значення, чи досягла потерпіла особа статевої зрілості, хто був ініціатором вчинення розпусних дій, а також характеристика потерпілої особи (попереднє ведення статевого життя, наявність сексуального досвіду тощо).

Об’єктивна сторона злочину – об’єктивної сторони злочин

4. З об’єктивної сторони злочин виражається у вчиненні розпусних дій сексуального характеру, здатних викликати фізичне і моральне розбещення неповнолітніх. Розпусні дії можуть бути як фізичними, так і інтелектуальними.

Фізичне розбещення – це, зокрема, оголення статевих органів винної або потерпілої особи, мацання їх, інші непристойні дотики, які викликають

статеве збудження, навчання онанізму, вчинення у присутності потерпілого статевого акту, акту онанізму, задоволення статевої пристрасті неприродним

способом, схилення або примушення потерпілих до вчинення певних сексуальних дій між собою або щодо винного тощо.

Диспозицією ст. 156 охоплюється також задоволення статевої пристрасті винного неприродним способом (наприклад, оральний або анальний секс),

якщо при цьому щодо особи, яка не досягла 16-річного віку, не застосовується фізичне чи психічне насильство та не використовується безпорадний стан потерпілої’ особи.

Природні статеві зносини з особою, якій не виповнилось 16 років і яка не досягла статевої зрілості, за її згодою кваліфікуються за ст. 155.

Вчинення розпусних дій фізичного характеру щодо особи, яка Досягла 16-річного віку, може розглядатись як хуліганство, що відзначається винятковим

цинізмом (ст. 296), лише у разі, коли ці дії поєднуються з грубим порушенням громадського порядку і викликані прагненням продемонструвати явну неповагу до суспільства.

Розбещення неповнолітніх, яке поєднується з побоями і мордуваннями, заподіянням тілесних ушкоджень, погрозою вбивством, зараженням вірусом

імунодефіциту людини або іншою невиліковною інфекційною хворобою, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів за ст. 156 і відповідного статтею про злочин проти здоров’я особи.

Інтелектуальне розбещення може полягати, наприклад, у цинічних розмовах з потерпілим на сексуальні теми, розповіді відвертих, натуралістичних

сексуальних історій, фотографуванні потерпілих в різних сексуальних позах, демонстрації порнографічних предметів.

Розбещення неповнолітніх

Використання в процесі вчинення розпусних дій творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, а також примушування до участі у їх створенні потребує додаткової кваліфікації за відповідною частиною ст. 301.

Розпусні дії з потерпілою особою, яка не досягла 16-річного віку, вчинені безпосередньо перед її зґвалтуванням, насильницьким задоволенням статевої

пристрасті неприродним способом або статевими зносинами з особою, яка не досягла статевої зрілості, повністю охоплюються відповідними частинами ст.

ст. 152, 153, 155, оскільки у подібних випадках розбещення неповнолітніх з урахуванням спрямованості умислу винного розглядається лише як етап у вчиненні інших статевих злочинів.

Наявність істотного розриву у часі між розпусними діями і вчиненням стосовно однієї й тієї ж потерпілої особи іншого статевого злочину, що

виключає переростання одного злочинного діяння в інше, означає, що вчинене треба кваліфікувати за сукупністю відповідних злочинів.

Якщо винний, маючи намір зґвалтувати неповнолітню особу, здійснив щодо неї розпусні дії, а закінчене зґвалтування не вчинив з причин, не залежних від

його волі, скоєне потрібно кваліфікувати не за ст. 156, а за ст. 15 і ч. ч. З або 4 ст. 152. у разі коли розбещення неповнолітнього передувало зґвалтуванню,

від доведення до кінця якого особа добровільно відмовилась, її дії, за наявності підстав, слід кваліфікувати за ст. 156.

Розбещення неповнолітніх є закінченим злочином з моменту вчинення розпусних дій. Згода потерпілого на вчинення щодо нього таких дій на кваліфікацію за ст, 156 не впливає.

Суб”єкт злочину – об’єктивної сторони злочин

5. Суб’єктом злочину виступає особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 16-річного віку. Винний і потерпілий можуть бути особами як однієї, так і різної статі.

Суб”єктивна сторона злочину – об’єктивної сторони злочин

6. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

При цьому ставлення винного щодо віку потерпілої особи може бути як умисним, так і необережним. У разі сумлінної помилки особи щодо віку потерпілого відповідальність за ст. 156 виключається.

Розпусні дії, передбачені ст. 156, спрямовані на задоволення винним статевої пристрасті, на збудження у неповнолітньої особи статевого інстинкту або його задоволення.

Мотиви цього злочину не впливають на його кваліфікацію.

Винний може керуватись не лише сексуальними, а й іншими спонуканнями (помста близьким наступне втягнення у проституцію тощо).

Кваліфікуючи ознаки злочину – Розбещення неповнолітніх

7. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення розпусних дій:

1) щодо мололітньої особи;

2) батьком, матір’ю або особою, що їх замішає.

Про їх поняття див, коментар до ст. ст. 152 і 155.