Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій

Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій

Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій

Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій

Умисне перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій або їх органів –

карається виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до

трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Юридическая помощь, защита

Коментар до ст. 170

1. Об’єктом злочину є конституційне право громадян на свободу об’єднання у професійні спілки, політичні партії та громадські організації для здійснення і

захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, а також права і законні інтереси профспілок, політичних партій і громадських організацій.

Решение юридических проблем — консультация

Професійна спілка (профспілка) – добровільна неприбуткова громадська організація, що об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової} діяльності'(навчання).

Профспілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Політична партія – це зареєстроване згідно з законом

добровільне об’єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою

сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Громадською організацією є об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-

культурних, спортивних та Інших спільних інтересів. До органів цих організацій належать вищі статутні органи управління (загальні збори,

конференції, з’їзди тощо) та створювані ними виконавчі органи (центральні комітети, комітети, пленуми, президії тощо).

Об”єктивна сторона злочину Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій

2. З об’єктивної сторони злочин характеризують дії або бездіяльність, які перешкоджають законній діяльності профспілок, політичних партій та громадських організацій.

Законною визнається така діяльність об’єднання громадян, яка не суперечить Конституції та законам України і здійснюється відповідно до їх програмної мети та/або статутних засад.

Перешкоджання незаконній діяльності зазначених об’єднань не утворює складу цього злочину.

Незаконними визнаються утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмна мета або дії яких спрямовані на

ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її

безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни чи насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі,

посягання на права і свободи людини, здоров’я населення. створення незаконних воєнізованих формувань.

Такі об’єднання громадян не підлягають легалізації, а їхня діяльність у разі легалізації забороняється у судовому порядку.

Незаконною визнається діяльність політичної партії, пов’язана з фінансуванням її із джерел, заборонених законом, а також до складу якої входять іноземці чи особи без громадянства.

Не допускається створення і діяльність структурних осередків політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого

самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях.

Не можуть бути членами політичних партій судді, працівники Прокуратури, працівники органів внутрішніх справ, співробітники СБУ,

військовослужбовці, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та деякі інші категорії осіб.

Перешкоджання законній діяльності

Перешкоджання законній діяльності профспілок або їх органів може виразитись у;

  • встановленні будь-яких обмежень трудових, соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод громадян, гарантованих Конституцією і законами України, у зв’язку з належністю або неналежністю до профспілок чи певної профспілки, вступом до неї або виходом із неї;
  • порушенні гарантій, які встановлені законом для працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів;
  • невиконанні роботодавцем обов’язку щодо створення належних умов для діяльності профспілкових організацій;
  • невиконанні законного рішення профспілки;
  • створенні перепон для об’єднання профспілок в асоціації;
  • незаконному втручанні в організацію та порядок проведення зборів, конференцій, інших заходів, які проводяться профспілками відповідно до закону;
  • примусовому розпуску, припиненні, а також забороні діяльності профспілок, їх об’єднань у несудовому порядку;
  • позбавленні їх права власності на будь-яких інших, крім судового рішення, підставах;
  • створення перепон щодо укладання профспілками колективних договорів, угод та здійснення контролю за їх дотриманням;
  • ненаданні службовими особами відомостей, що стосуються умов праці, додержання законодавства про працю тощо.

Перешкоджанням законній діяльності політичних партій або їх органів слід визнавати;

  • неправомірне втручання, у т.ч. з боку службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх місцевих осередків;
  • надання службовими особами органів державної влади або органів місцевого самоврядування привілеїв чи сприяння діяльності одних партій і утиск інших;
  • безпідставна заборона політичної партії, анулювання реєстраційного свідоцтва чи обмеження діяльності партії чи її органів в реалізації наданих законом прав;
  • створення перешкод для реалізації політичною партією або її органами своїх повноважень у майновій, фінансовій та інших сферах;
  • безпідставне притягнення керівників чи інших членів партії до юридичної відповідальності з метою зниження ефективності чи припинення діяльності партії тощо.
Перешкоджання законній діяльності громадських організацій

Перешкоджання законній діяльності громадських організацій або їх органів може проявитись у будь-яких діяннях, у т.ч. із числа описаних вище, які

спрямовані на створення перепон у виконанні громадськими організаціями або їх органами їх статутних завдань, реалізації прав, включаючи право на

майно та кошти, придбані в результаті господарської та іншої комерційної діяльності, обмеження прав і свобод громадян у зв’язку з їх належністю або неналежністю до об’єднань громадян.

Перешкоджання може виразитись також у погрозах, насильстві або іншому протиправному впливі на керівників чи інших членів профспілок, політичних

партій або громадських організацій та їх органів з метою не допустити виконання ними своїх повноважень чи домогтися прийняття неправомірного рішення з боку цього представника чи профспілкового органу.

Об’єктивну сторону розглядуваного злочину утворює перешкоджання законній діяльності об’єднанню громадян з будь-яким статусом і будь-якого рівня (ланки):

  • громадському об’єднанню з всеукраїнським, місцевим чи міжнародним статусом;
  • первинній;
  • місцевій, обласній, регіональній, республіканській чи іншій профспілковій організації;
  • республіканській структурі політичної партії чи її місцевим осередкам;
  • органу таких об’єднаньбудь-якого рівня (центральному чи місцевому, вищому (з’їзду, конференції, зборам) чи виконавчому);
  • керівникам чи іншим представникам таких об’єднань чи їх органів.

Якщо спосіб перешкоджання сам по собі є злочинним (перевищення влади або службових повноважень, заподіяння тілесних пошкоджень, погроза вбивством,

службове підроблення, порушення рівноправності громадян), то вчинене за наявності для того підстав слід кваліфікувати за сукупністю злочинів – за ст. 170

та ст. ст. 365, 121. 122, 129, 366, 161.

Цей злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій чи бездіяльності, які спрямовані на перешкоджання законній діяльності зазначених об’єднань громадян або їх органів.

3. Суб’єкт злочину загальний.

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом.

Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій

Конституція України (ст. ст. 36, 37).

КЗП {ст. ст. 12, 243- 252).

Закон України ” Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992 р, (ст. ст. 2, 3,4, 6, 7, 20-24).

Закон України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльностіі” від 15 вересня 1999р. (ст. ст. 1, 5, 18, 19-25, 41, 42, 43).

Закон України Про політичні партіїв Україні” від 5 квітня 2001 р.(ст.ст. 2, 5, 6,10).

Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)

Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)

Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)

Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)

1. Незаконна посередницька діяльність або інші незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)

дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ю громадян –

караються штрафом від п’ятдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

Юридическая помощь, защита

2. Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з використанням службового становища або якщо вони спричинили тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

Коментар до статті 169.

Об”єкт злочину Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину е встановлений порядок усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на

виховання в сім’ю громадян, порушення якого може спричинити несприятливі наслідки для нормального фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дитини.

Додатковим факультативним об’єктом можуть виступати здоров’я, життя, інші блага усиновителів та усиновлених, піклувальників та підопічних.

Об”єктивна сторона злочину Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)

2. З об’єктивної сторони злочин полягає у діях, які можуть виразитися в таких формах:

1) незаконна посередницька діяльність щодо усиновлення (удочеріння) дитини;

2) інші незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) дитини;

3) незаконні дії щодо передачі дитини під опіку (піклування);

4) незаконні дії щодо передачі дитини на виховання в сім’ю громадян.

Визначення незаконного характеру вказаних дій потребує звернення до нормативно-правових актів, які визначають підстави та порядок усиновлення

(удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ю громадян.

Про поняття усиновлення (удочеріння) див. коментар до ст, 168, про поняття описи та піклування – коментар до ст. 16.

Передача дитини на виховання в. сім’ю громадян передбачає передачу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, батькам

– вихователям до дитячого будинку сімейного типу, створеного відповідно до угоди між батьками-вихователями та органами опіки і піклування з метою

виховання та спільного проживання не менш як п’яти і, як правило, не більш як десяти дітей, або до прийомної сім’ї – сім’ї, яка добровільно взяла із закладів

для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від одного до чотирьох дітей на виховання та спільне проживання.

Решение юридических проблем — консультация

Посередницька діяльність Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)

Посередницькою діяльністю щодо усиновлення (удочеріння) дитини, передачі ЇЇ під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ю громадян слід визнавати

діяльність з будь-якого сприяння усиновленню (удочерінню), передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ю громадян, коли винна особа

зобов’язується в інтересах однієї зі сторін виконати певні дії. розшукати батьків усиновленого та отримати від них або від опікунів (піклувальників) згоду на

усиновлення, вплинути на суддю з метою прийняття ним позитивного рішення щодо усиновлення, опіки (піклування) чи рішення виконкому відповідної ради

або державної адміністрації щодо передачі дитини в сім’ю на виховання, сприяти в оформленні документів, які б дали змогу усунути обмеження, що

встановлені законодавством для усиновителів, опікунів чи піклувальників, батьківвихователів тощо.

Незаконною є будь-яка посередницька діяльність щодо усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ю

громадян, яка є комерційною, тобто здійснюється з метою одержання прибутку. Незаконною слід вважати посередницьку діяльність, яка

здійснюється незаконним способом (наприклад, шляхом підкупу чи залякування) або спрямована на досягнення незаконної мети (наприклад, має за мету спонукати батьків дати згоду на усиновлення дитини до й народження).

Інші незаконні дії Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)

Інші незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) дитини, пере дачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ю громадян можуть полягати,  зокрема, у:

  • примушуванні дитини до давання нею згоди на усиновлення (удочеріння);
  • прийнятті рішень про усиновлення (удочеріння), встановлення опіки (піклування), передачу дитини на виховання в сім’ю громадян за відсутності для того законних підстав;
  • усиновленні (удочерінні), встановленні опіки (піклування), передачі на виховання в сім’ю громадян дітей, які не можуть бути усиновлені, передані під опіку (піклування) чи на виховання у сім’ю громадян;
  • передачі дітей під опіку чи на виховання особам, які не мають права бути опікунами чи виховувати таких дітей;
  • підробленні документів, які стосуються зазначених фактів;
  • веденні приватного обліку дітей, які можуть бути усиновлені, з метою його комерційного використання.

Порушення службовими особами порядку або строків подання інформації про дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки (піклування) батьків, для

централізованого обліку тягне адміністративну відповідальність (ст. 184-2 КАП).

Склад злочину, передбаченого ст. 169, зазначені дії утворюють лише тоді, коли вони поєднані з іншими діями, що містять ознаки цього злочину.

У разі, коли з метою оформлення незаконного усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ю громадян

складаються або використовуються підроблені документи, скоєне слід кваліфікувати за сукупністю злочинів – за ст. 169 і залежно від суб’єкта злочину за ст. 358 або ст. 366.

Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного рішення, ухвали або постанови у справі про усиновлення (удочеріння) дитини, передачі ЇЇ під

опіку (піклування) чи на виховання в сім’ю громадян потребує самостійної кримінально-правової оцінки і кваліфікації дій винного за сукупністю злочинів, передбачених ст. 169 і ст. 375.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 169, вважається закінченим з моменту вчинення описаних у ч. ї цієї статті дій.

Факти незаконного усиновлення (удочеріння), передачі дитини під опіку тощо як наслідки цих діянь значення для кваліфікації не мають.

Суб”єкт злочину Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)

3. Суб’єктом цього злочину можуть бути як будь-які приватні особи, включаючи осіб, які бажають усиновити (удочерити) дитину, взяти ЇЇ в сім’ю на

виховання чи стати опікуном (піклувальником) Дитини, так і працівники, у т.ч. службові особи органів, установ і організацій, до компетенції яких входить

прийняття рішень з питань усиновлення (удочеріння) дітей, передачі їх під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ю громадян.

Суб”єктивна сторона злочину Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)

4. З суб’єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом. Психічне ставлення винного до тяжких наслідків (ч. 2 ст. 169) може бути умисним чи необережним.

Ознаки незаконних дій Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)

5. Кваліфікуючими ознаками незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння) є вчинення їх:

1) щодо кількох дітей;

2) повторно;

3) за попередньою змовою групою осіб;

4} з використанням службового становища або

5) спричинення ними тяжких наслідків.

Незаконними діями щодо усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ю громадян,

вчиненими щодо кількох осіб, слід визнавати такі дії у разі, коли вони одночасно вчинюються щодо двох і більше дітей.

Повторним вважається вчинення будь-яких із передбачених ч. 1 ст. 169 дій особою, яка раніше вчинила такі ж дії.

Отже, цією ознакою охоплюється не тотожна, а однорідна повторність. Про поняття групи осіб за попередньою змовою див. коментар до ст. 28.

Кваліфікація діяння за ч. 2 ст. 169 за ознакою використання службового становища має місце у разі, коли службова особа використовує своє службове

становище для вчинення незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ю громадян.

При цьому, якщо такі дії потягли тяжкі наслідки або вчиняються працівником правоохоронного органу, їх необхідно додатково кваліфікувати за ч. ч. 2 або З ст. 364.

Тяжкі наслідки у складі цього злочину – поняття оціночне.

Ними можуть визнаватися самогубство або самокалічення дитини, втеча дитини з наступним її зникненням безвісти, заподіяння шкоди здоров’ю

дитини, матеріальної шкоди у значних розмірах, втягнення дитини у злочинну діяльність, залучення її до порнобізнесу тощо.

За наявності підстав заподіяння таких наслідків може отримувати самостійну кримінально-правову оцінку.

Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)

КШС (глави 1-3, 14-18, розділ VI).

Закон України ” Про охорону дитинства” від 26 квітня 2001 р. (ст.8).

Консульський статут України. Затверджений указом Президента України від 2 квітня 1994р. № 127/94 {глава VI).

Положення про дитячий будинок сімейного типу. Затверджене постановою КМ № 267 від 27 квітня 1994р.

Постанова КМ “Питання Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти” № 380 від ЗО березня 1996р.

Порядок передачі дітей, які є громадянами України, на усиновлення громадянам України та іноземним громадянам і здійснення контролю за умовами їх проживання у сім’ях усиновителів. Затверджений постановою КМ № 775 від 20 липня 1996р.

Положення про прийомну сім’ю. Затверджене постановою КМ № 241 від 2 бе резня 1998р.

Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)

Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)

Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)

Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)

1. Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) всупереч волі усиновителя (удочерителя)-

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

 

Адвокаты: юридическая помощь и защита

2.Те саме діяння, вчинене службовою особою або пра цівником медичного закладу, яким відомості про усиновлення (удочеріння) стали відомі по службі чи по роботі, або якщо воно спричинило тяжкі наслідки,-

карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Коментар до ст. 168

Об”єкт злочину Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)

1. Основний безпосередній об’єкт злочину – інтереси сім’ї та дітей, яких було усиновлено (їх всебічний фізичний, психічний та соціальний розвиток), Додатковим факультативним об’єктом можуть виступати здоров’я, життя, інші блага.

Об”єктивна сторона злочину Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)

2. З об’єктивної сторони злочин проявляється у розголошенні таємниці усиновлення (удочеріння) всупереч волі усиновителя (удочерителя). Усиновлення (удочеріння) – це оформлена спеціальним юридичним актом (рішенням суду) передача на виховання в сім’ю неповнолітньої дитини на правах сина чи дочки.

Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) передбачає протиправне розкриття такої таємниці і поширення відомостей, що ЇЇ становлять, серед осіб, яким не було відомо про факт усиновлення (удочеріння).

Таке поширення може полягати у повідомленні таємниці усиновлення (удочеріння) якійсь конкретній особі, наприклад самому усиновленому, або невизначеному колу осіб.

Його змістом, зокрема, може бути інформація щодо самого факту усиновлення (удочеріння), кровних батьків, дійсного місця, дати народження,прізвище, ім’я

та по-батькові (якщо вони змінені) усиновленого, часу прийняття рішення про усиновлення (удочеріння) та реєстрації цього факту.

Кримінальна відповідальність за ст. 168 настає лише у разі, якщо розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) відбулося всупереч воді усиновителя (удочерителя), тобто за відсутності його згоди.

Ця ознака матиме місце як тоді, коли усиновитель (удочеритель) знав про намір винної особи розголосити таємницю усиновлення (удочеріння) і

заперечував проти цього, так і тоді, коли йому не було відомо про намір винного, а винний, у свою чергу, не був поінформований про позицію усиновителя (удочерителя).

За своєю конструкцією цей злочин формальний. Він вважається закінченим з моменту доведення відомостей, що становлять таємницю усиновлення (удочеріння), до осіб, яким ця таємниця не відома.

Суб”єкт злочину Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)

3. Суб’єкт злочину загальний. Ним може бути будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку і якій відома таємниця усиновлення (удочеріння). При цьому не має значення, з яких джерел їй стала відома ця таємниця.

Суб”єктивна сторона злочину Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим уми слом. Мотивація дій винного (користь, помста тощо) значення для кваліфікації не має.

Кваліфікуючи ознаки злочину Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)

5. Кваліфікуючими ознаками розглядуваного злочину є:

1) вчинення його службовою особою або працівником медичного закладу, яким відомості про усиновлення (удочеріння) стали відомі по службі чи по роботі;

2) спричинення ним тяжких наслідків.

Підвищена суспільна небезпека розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) службовою особою або працівником медичного закладу, яким

відомості про усиновлення (удочеріння) стали відомі по службі чи роботі, обумовлюється тим, що цей злочин вчинюється особами, які зобов’язані

зберігати факт усиновлення (удочеріння) як службову чи професійну таємницю.

Такими особами можуть бути службові особи, зокрема:

  •  органів, що приймають рішення про усиновлення (удочеріння) (судді, секретарі суду);
  • закладів, в яких перебувають, утримуються або виховуються діти, що можуть бути усиновлені;
  • органів опіки та піклування; органів запису актів громадського стану; місцевих державних адміністрацій;
  • Центру по усиновленню дітей при МОН.

Що стосується медичних працівників, то ними можуть бути лікарі та інший медичний персонал пологових будинків, спеціалізованих дитячих медичних

закладів, а також будь-які інші медичні працівники, котрим у силу виконання професійних обов’язків стало відомо про факт усиновлення (удочеріння).

Тяжкі наслідки у складі цього злочину – оціночна категорія.

Ними. зокрема, слід визнавати стійкий розлад психічної діяльності, самогубство дитини чи її усиновителя, втечу і наступне зникнення дитини, які

сталися внаслідок розголошення таємниці усиновлення (удочеріння). За наявності підстав дії, що спричинили тяжкі наслідки, мають одержувати самостійну правову оцінку і кваліфікуватися за сукупністю зі ст. 168.

Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)

Конституція України (ст. 51).

Конвенція про права дитини від 20 листопада 3989р. Ратифікована Україною 27 лютого 1991 р.

КШС (ст. 128-157). Закон України “Про охорону дитинства” від 26 квітня 2001 р. (ст.24).