Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання

Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання

Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання

Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання

1. Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання без

приладів обліку (якщо використання приладів обліку обов’язкове) або внаслідок

умисного пошкодження приладів обліку чи у будь-який інший спосіб, якщо такими діями завдано

Юридическая помощь, защита

значної шкоди, – карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони завдали шкоду у великих розмірах, – караються позбавленням волі на строк до трьох років.

Примітка

Шкода, передбачена цією статтею, визнається значною, якщо вона в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а у великих розмірах – якщо вона в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Коментар cт. 188(1)

право власності на електричну і теплову енергію

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є право власності на електричну і теплову енергію, а додатковими об’єктами – встановлений порядок

забезпечення споживачів (побутових, промислових тощо) вказаними видами енергії та нормальна діяльність об’єктів електроенергетики і теплопостачання.

Додатковими об’єктами злочину можуть виступати й інші цінності, зокрема життя і здоров’я особи (наприклад, внаслідок самовільного підключення до

електромережі нерідко виникає небезпека смертельного травмування людини електрострумом), громадська безпека (скажімо, тоді, коли в

результаті масштабного викрадення електроенергії створюється загроза аварії на промисловому об’єкті або коли внаслідок викрадення електроенергії через

прилади обліку сусідніх споживачів різко зростає навантаження на їх електроустановки, що може призвести до виникнення пожежі).

потерпілими від злочину

2. Суб’єктами права власності на електричну і теплову енергію, а, отже, потерпілими від злочину, передбаченого ст. 1881, можуть бути:

1) суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність, пов’язану з виробництвом, передачею та постачанням електричної енергії, комбінованим виробництвом теплової та електричної енергії, виробництвом теплової енергії на теплоелектроцентралях і теплогенеруючих установках, у тому числі з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії (енергія сонячного випромінювання, вітру, морів, річок тощо);

2) фізичні та юридичні особи, які не є суб’єктами підприємництва і виробляють електричну або теплову енергію не для реалізації, а для власних потреб; 3) споживачі – юридичні та фізичні особи, які використовують (споживають) електричну і теплову енергію для власних побутових чи господарських потреб на підставі договору, укладеного з енергопостачальником.

Предмет злочину

3. Предметом злочину є енергія:

1) електрична;

2) теплова.

Завдяки особливостям цих енергетичних ресурсів їх постачання споживачам здійснюється через приєднану мережу – електричну мережу (для електричної енергії) і трубопроводи – теплові мережі (для теплової енергії).

Визнання електричної і теплової енергії предметом розглядуваного злочину ґрунтується, по-перше, на наявності у вказаних видів енергії параметрів, які

дозволяють визначати розмір їх споживання, і, по-друге, на розумінні предмета злочину як матеріальних (фізичних) утворень, що можуть бути

сприйняті за допомогою органів чуття людини або спеціальних технічних засобів.

Електрична енергія – це різновид енергії, пов’язаний з використанням електроструму, енергоносій, який відрізняється від інших енергоносіїв

особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва і споживання, неможливість складування,

повернення і переадресування) і призначений для перетворення у механічну (через використання електроустановок і струмоприймачів) або теплову енергію.

Електрична енергія, вироблена на об’єктах електроенергетики, виступає на ринку як товар, призначений для купівлі-продажу.

Під тепловою енергією, з точки зору відповідальності за ст. 1881, слід розуміти теплоносій – рідку або газоподібну речовину (пара,

гаряча і перегріта вода), що циркулює у трубах або каналах і передає теплову енергію в системах теплопостачання, опалення, вентиляції та технологічних установках.

Теплова енергія, що виробляється на об’єктах сфери теплопостачання (теплогенеруючі станції, теплові електростанції, котельні тощо) та на об’єктах

електроенергетики для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, визнається товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Не є предметом злочину

Не є предметом злочину, передбаченого ст. 1881, газ – це корисна копалина, яка являє собою суміш вуглеводів та невуглеводних компонентів, перебуває у

газоподібному стані за стандартних умов (тиску 760 мм ртутного стовпа і температурі 20° C), є товарною продукцією та яка за допомогою

використання відповідних приладів може перетворюватись у теплову або електричну енергію.

Протиправне заволодіння газом (як природним, так і штучним) залежно від способу злочинного посягання на цей різновид майна повинне

розцінюватись, наприклад, як крадіжка (ст. 185), грабіж (ст. 186) чи шахрайство (ст. 190).

Об’єктивна сторона злочину

3. Об’єктивна сторона злочину виражається у викраденні будь-яким способом (таємно, відкрито, із застосування обману тощо) електричної або теплової енергії.

При цьому у диспозиції ч. 1 ст. 1881 конкретизовано, що злочин може бути вчинено, зокрема, шляхом:

1) самовільного використання енергії без приладів обліку, якщо використання таких приладів є обов’язковим;

2) пошкодження приладів обліку.

За чинним законодавством споживання електричної та теплової енергії здійснюється на підставі договору енергопостачання, згідно з яким

енергопостачальник відпускає електричну або теплову енергію споживачеві, а останній зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання.

Споживання енергії без оформлення договору не допускається.

Викрадення електричної або теплової енергії означає її споживання взагалі без укладення договору енергопостачання або за його наявності, однак з порушенням установлених правил споживання енергії.

Суть злочину, передбаченого ст. 1881, полягає в тому, що винна особа незаконно (самовільно, всупереч установленому порядку) і безоплатно

споживає електричну або теплову енергію, завдаючи значної (великої) шкоди потерпілому.

Самовільне використання електричної або теплової енергії без приладів обліку має місце тоді, коли винний споживає енергію безконтрольно – без

відповідних приладів обліку за умови, що використання таких приладів обліку є обов’язковим.

Споживає електричну енергію поза приладом обліку

Наприклад, особа за допомогою замаскованого перемикача прихованої електропроводки споживає електричну енергію поза приладом обліку – без

обов’язкового у даному разі підрахування кількості спожитої енергії. Обов’язковість використання приладів обліку визначається нормативно

встановленими правилами користування електричною та тепловою енергією та укладеним на їх підставі договором про користування енергією.

Прилади обліку, якщо йдеться про таких споживачів електроенергії, як населення, повинні мати пломби з відбитком повірочного клейма

територіального органу Держспоживстандарту і пломби з відбитком клейма (логотипу) енергопостачальника.

Для розрахункового обліку електричної енергії, яку споживають юридичні особи і фізичні особи – підприємці, мають використовуватись засоби обліку

(лічильники, трансформатори струму і напруги, кола обліку тощо), які внесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, допущених до застосування в Україні.

Ці засоби обліку мають бути опломбовані на кріпленні кожуха лічильника пломбою з тавром Держспоживстандарту, а на затискній кришці – пломбою електропередавальної організації.

Для обліку відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, внесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, або ті, що пройшли державну метрологічну атестацію.

За загальним правилом, споживання електричної енергії без приладів (засобів) обліку не допускається.

тимчасове безоблікове споживання електричної енергії

Водночас законодавство дозволяє тимчасове безоблікове споживання електричної енергії, яке здійснюється на підставі відповідного договору між

споживачем та енергопостачальником (наприклад, тоді, коли виникає необхідність використання електроенергії для виконання робіт протягом

декількох годин або діб, а встановлення приладу обліку недоцільне або неможливе).

Така поведінка споживача електричної енергії є правомірною й ознак складу злочину, передбаченого ст. 1881, не містить.

Висновок про відсутність самовільного (безоблікового) використання енергії слід робити і в тому випадку, коли споживач за відсутності у квартирі (будинку

садибного типу) засобів обліку теплової енергії сплачує за отримані послуги (постачання гарячої води і централізоване опалення) за встановленими нормативами.

Пошкодження приладів обліку як спосіб викрадення електричної чи теплової енергії передбачає приведення таких приладів у стан, який виключає їх

повноцінне використання за цільовим призначенням і забезпечує неконтрольоване такими приладами (без обліку взагалі чи з неповним

обліком) використання (споживання) електричної чи теплової енергії (наприклад, розбивання окремих елементів приладів обліку, руйнування їх корпусу чи окремих деталей, заливання рідиною).

Пошкодження приладів (засобів) обліку може поєднуватись із зриванням із них пломб Держспоживстандарту або електропередавальної (теплопостачальної) організації чи пошкодженням пломб.

Під останнім слід розуміти порушення цілісності пломб, пломбувального матеріалу (дріт, кордова нитка тощо), на якому встановлені пломби, гвинтів,

через які закріплено пломбувальний матеріал, а так само фальсифікацію пломб.

За правилами користування електричною та тепловою енергією пошкоджені прилади обліку та прилади обліку із зірваними чи пошкодженими пломбами

підлягають експертизі, що проводиться відповідною комісією, до складу якої входять представники енергопостачальника і територіальних органів Держспоживстандарту.

Акт, який складається за результатами такої експертизи, є важливим для встановлення ознак викрадення енергії шляхом пошкодження приладів обліку.

інші способи викрадення електричної чи теплової енергії

До інших способів викрадення електричної чи теплової енергії можуть бути віднесені, наприклад:

  • самовільне підключення до електро- чи тепломережі, в результаті якого здійснюється споживання енергії без укладення з енергопостачальником договору про користування енергією (у тому числі підключення до електромережі поза приладом (засобом) обліку прихованою електропроводкою та під’єднання від’єднаного представниками енергопостачальної організації електрообладнання);
  • втручання в роботу приладів (засобів) обліку, що призводить до перекручення даних про обсяг(кількість) спожитої енергії (механічне гальмування диска приладу обліку;
  • встановлення перемички, яка шунтує коло струму лічильника;
  • використання різного роду пристроїв (наприклад, автотрансформаторів), що зменшують покази приладу обліку;
  • зміна положення лічильника після його встановлення; знеструмлення кіл струму або кіл напруги приладу обліку;
  • самовільне встановлення споживачем трансформаторів струму чи напруги, коефіцієнти трансформації яких не відповідають установленим вимогам, тощо);
  • зміна схеми увімкнення приладів обліку; користування пільгою щодо сплати за споживання електричної або теплової енергії, якщо пільгу надано в результаті подання особою завідомо неправдивих відомостей;
  • водорозбір із систем опалення через крани та інші пристрої;
  • використання “штучного нуля” з метою позаоблікового споживання електричної енергії.

“Штучний нуль” – це додатково змонтований контур заземлення (у тому числі металеві труби водопроводу або опалення), що з’єднаний з “нульовим”

проводом внутрішньобудинкової електромережі, який за умови “неправильного” підключення лічильника (наприклад, у разі, якщо

електрична енергія обліковується однофазним індукційним лічильником,- “фаза” у третій клемі), дає змогу безобліково споживати електричну енергію.

самостійний склад злочину

Якщо діяння, вчинене з метою викрадення електричної або теплової енергії, утворює самостійний склад злочину (наприклад, умисне або необережне

знищення чи пошкодження майна, фальсифікація засобів вимірювання), дії винного потребують додаткової кваліфікації за

відповідними нормами КК (зокрема, застосуванню підлягають статті 194, 196, 226).

Про можливість кваліфікації скоєного за сукупністю злочинів, передбачених ст. 1881 і ст. 1941, див. п. 2 коментарю до ст. 1941.

Стаття 1881 в тій частині, в якій вона передбачає відповідальність за викрадення електричної або теплової енергії шляхом обману або

зловживання довірою, є спеціальною нормою відносно ст. 192, що робить можливим кваліфікацію вчиненого за сукупністю вказаних злочинів лише за наявності їх реальної сукупності.

Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання утворює склад злочину, передбаченого ст. 1881, якщо такими

діями завдано значної шкоди (див. примітку до ст. 1881 і п. 15 Загальних положень до цього розділу).

Самовільне використання з корисливою метою електричної та теплової енергії без приладів обліку (якщо використання приладів обліку обов’язкове)

або внаслідок умисного пошкодження приладів обліку чи у будь-який інший спосіб, що не завдало значної або великої шкоди, тягне адміністративну

відповідальність (ст. 1031 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р.).

Визначаючи розмір шкоди, завданої викраденням електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання, слід виходити із вартості

незаконно спожитої енергії (фактично із суми неотриманого потерпілим грошового еквіваленту за належну йому енергію) і не враховувати інші

показники, наприклад, погіршення умов користування енергією для інших споживачів (зменшення температури теплоносія, зниження напруги електроструму тощо).

При цьому можуть братись до уваги положення відповідних нормативних актів.

Методики визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії

Так, визначення розміру збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії, здійснюється відповідно до затвердженої

Національною комісією регулювання електроенергетики України методики визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії з урахуванням:

1) тарифів для споживачів відповідної групи та класу напруги;

2) величини розрахункового добового споживання електроенергії;

3) кількості днів, протягом яких споживання електроенергії здійснювалося з порушенням установлених правил.

Визначена у такий спосіб сума має бути зменшена на величину вартості електричної енергії відповідно до виставлених споживачеві за період

порушення рахунків за електричну енергію та (або) вартості оплаченої за цей період електричної енергії.

Водночас слід враховувати, що, з огляду на специфіку передбачених методикою Національної комісії регулювання електроенергетики України

підрахунків, визначена за її допомогою сума збитків, завданих енергопостачальнику безобліковим споживанням електроенергії, може і не

збігатись із розміром шкоди, фактично спричиненої потерпілому злочинним викраденням електричної енергії.

Суб’єкт злочину

5. Суб’єкт злочину загальний. Злочин може бути вчинений як споживачем (працівником організації-споживача), так і працівником суб’єкта

господарювання, який займається виробництвом або постачанням електричної чи теплової енергії.

Якщо скоєння злочину, передбаченого ст. 1881, службовою особою утворює склад відповідного злочину у сфері службової діяльності, вчинене виходить за

межі конкуренції частини та цілого і потребує додаткової кваліфікації за нормою КК, яка передбачає відповідальність за цей злочин.

Суб’єктивна сторона

6. Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом та, як правило, корисливою метою (винний прагне збагатитись за рахунок “злочинної економії” – несплати за спожиту енергію).

Кваліфікуючи ознаки злочину

7. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його:

1) повторно;

2) за попередньою змовою групою осіб (див. ст. 28 та коментар до неї);

3) завдання злочином шкоди у великих розмірах (див. примітку до ст. 1881).

Викрадення електричної чи теплової енергії слід вважати вчиненим повторно у разі, якщо воно вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений

ст. 1881, за який особу не було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин не було знято чи погашено (див. також ст. 32 і коментар до неї).

8. Злочин, передбачений ст. 1881, необхідно відрізняти від такого адміністративного правопорушення, як порушення вимог нормативно-

правових актів щодо технічної експлуатації електричних станцій, енергетичного обладнання (ст. 951 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р.).

На відміну від розглядуваного злочину, об’єктивна сторона якого також може полягати у порушенні зазначених нормативних вимог, вчинення цього

адміністративного правопорушення не має на меті викрадення електричної енергії шляхом її самовільного використання.

Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання

Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. (статті 951, 1031, 18512, 18820, 18821).Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. (статті 275 – 277). Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. (ст. 714). Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання

Закон України “Про електроенергетику” від 16 жовтня 1997 р.Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання

Закон України “Про нафту і газ” від 12 липня 2001 р. (ст. 1).Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання

Закон України “Про альтернативні джерела енергії” від 20 лютого 2003 р.Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання

Закон України “Про теплопостачання” від 2 червня 2005 р.Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання

Закон України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” від 23

червня 2005 р. (ст. 1).Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання

Положення про порядок відключення споживачів від джерел енергопостачання. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України N 705

від 31 серпня 1995 р.Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання

Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання

Положення про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії. Затверджене постановою Кабінету Міністрів

України N 929 від 7 серпня 1996 р.Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання

Порядок постачання електричної енергії. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 441 від 24 березня 1999 р.Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання

Положення про порядок видачі Національною комісією регулювання електроенергетики України ліцензій на провадження діяльності, пов’язаної з

виробництвом, передачею та постачанням електричної енергії, комбінованим виробництвом теплової та електричної енергії, виробництвом теплової енергії

на теплоелектроцентралях та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії.Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання

Затверджене постановою Кабінету Міністрів України N 753 від 29 квітня 1999 р.Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання

Положення про порядок накладення на суб’єктів господарської діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику. Затверджене

постановою Кабінету Міністрів України N 1312 від 21 липня 1999 р.Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання

Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання

Правила користування електричною енергією для населення. Затверджені постановою Кабінету Міністрів України N 1357 від 26 липня 1999

р. Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання

Постанова Кабінету Міністрів України “Про утворення державного підприємства “Енергоринок” N 755 від 5 травня 2000 р. Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання

Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Затверджені постановою Кабінету Міністрів

України N 630 від 21 липня 2005 р. Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання

Порядок визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії.

Затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 122 від 8 лютого 2006 р.Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання

Правила користування тепловою енергією. Затверджені постановою Кабінету Міністрів України N 1198 від 3 жовтня 2007 р.Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання

Правила Оптового ринку електричної енергії України. Затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України N

1047а від 12 листопада 1997 р. Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання

Правила користування електричною енергією. Затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України N 910 від 17

жовтня 2005 р. Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання

Умови та правила (ліцензійні умови) провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях та установках з

використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії. Затверджені постановою Національної комісії регулювання

електроенергетики України N 540 від 26 квітня 2006 р.Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання

Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання

Методика визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною

енергією. Затверджена постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України N 562 від 4 травня 2006 р.Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання

Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів. Затверджені наказом Міністерства палива та енергетики України N 258 від 25 липня 2006

р.Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання

Розбій

Розбій

Розбій

Розбій 1. Напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для

життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою

застосування такого насильства (розбій), –

 

Юридическая помощь, защита

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

2. Розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм, –

карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна.

3. Розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, – карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна.

4. Розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах або вчинений організованою групою, або поєднаний із

заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, – карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років із конфіскацією майна.

Коментар до ст. 187

Об”єкти: право власності й здоров”я та життя особи

1. Розбій належить до найбільш небезпечних корисливо-насильницьких злочинів. Він посягає на два об’єкти: право власності й особу (її здоров’я і життя).

Напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи

2. З об’єктивної сторони розбій вчинюється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством,

небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

Під нападом у складі розбою слід розуміти раптову, несподівану для потерпілого, короткочасну, агресивну, насильницьку дію, спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном.

Напад може бути як відкритим, так і таємним (наприклад, нанесення удару потерпілому з-за спини).

За цією ознакою розбій відрізняється, з одного боку, від крадіжки, з іншого, – від грабежу.

Напад органічно пов’язаний із фізичним або психічним насильством, яке при розбої має так званий інструментальний характер – виступає способом заволодіння майном або його утримання.

При цьому фізичне насильство може полягати у протиправному впливі не лише на зовнішні частини тіла потерпілого (механічне їх травмування), а й

внутрішні (отруєння), а також в інших діях насильницького характеру, які створюють небезпеку для життя чи здоров’я потерпілого (скажімо, насильницьке тримання його в небезпечних для життя та здоров’я умовах).

У разі, якщо застосування чи погроза застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я особи, здійснювались з метою ухилитись від

затримання після закінченого нападу, вчинене не може розглядатися як розбій.

Такі дії винного залежно від обставин справи можуть бути кваліфіковані як крадіжка або грабіж і як відповідний злочин проти життя та здоров’я особи

або злочин проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян (наприклад, умисне легке тілесне

ушкодження (ч. 2 ст. 125), погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок (ст. 350) тощо).

Насильство при розбої застосовується до особи, яка зазнала нападу.

Під такою особою слід розуміти власника майна, особу, у володінні чи під охороною якої перебуває майно, на яке здійснюється посягання, а так само

інших осіб, які перебувають на місці вчинення розбою і можуть, на думку винного, перешкодити йому у заволодінні чужим майном.

Під насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, слід розуміти заподіяння їй легкого тілесного ушкодження, що

спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження

(останнє кваліфікується за ч. 4 ст. 187), а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи

здоров’я в момент заподіяння (насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, здушення шиї, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо).

Застосування до особи без її згоди наркотичних засобів, психотропних, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) з метою заволодіння чужим

майном слід розглядати як насильство, і, якщо воно було небезпечним для її життя або здоров’я, кваліфікувати такі дії за відповідною частиною ст. 187.

Якщо застосування таких засобів було небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, але не призвело до заподіяння легкого тілесного ушкодження,

що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження,

вчинене треба кваліфікувати як розбій лише за умови, що винна особа усвідомлювала можливість заподіяння таких тілесних ушкоджень.

За певних обставин такі дії слід додатково кваліфікувати за частинами 2 або 3 ст. 314.

Заподіяння в процесі розбою легкого тілесного ушкодження

Заподіяння в процесі розбою легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності,

середньої тяжкості тілесного ушкодження, позбавлення волі, вчинене способом, небезпечним для життя або здоров’я особи, яка зазнала нападу,

нанесення побоїв, що мало характер мордування, охоплюється ст. 187 і додаткової кваліфікації за іншими статтями не потребує.

Психічне насильство

Психічне насильство при розбої полягає в погрозі негайно застосувати фізичне насильство, небезпечне для життя чи здоров’я особи, яка зазнала

нападу (погроза вбити, заподіяти тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, легке тілесне ушкодження з розладом здоров’я або втратою працездатності).

Погроза має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого

склалося враження, що, якщо він протидіятиме нападаючому або не виконає його вимог, ця погроза буде реалізована, а у потерпілого дійсно таке враження склалося.

Це стосується і випадків, коли винна особа погрожує застосуванням предметів (зіпсованої зброї або її макета тощо), які завідомо для неї не можуть бути

використані для реалізації погрози, якщо потерпілий сприймає ці предмети як такі, що являють собою небезпеку для життя чи здоров’я.

Таким чином, головним критерієм реальності погрози при розбої є суб’єктивне сприйняття її потерпілим. Для кваліфікації діяння за ст. 187 не

має значення, чи мав винний намір приводити погрозу насильством, небезпечним для життя або здоров’я, до виконання.

Погроза вчинити вбивство або заподіяти тяжке тілесне ушкодження, висловлена в процесі розбою, повністю охоплюється диспозицією ст. 187 і додаткової кваліфікації за ст. 129 не потребує.

Розбій – усічений склад злочину

Розбій – усічений склад злочину. Він вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням або з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я, незалежно від того, чи заволоділа винна особа чужим майном.

Суб”экт злочину – Розбій

3. Суб’єктом розбою є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину: Розбій

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом та корисливим мотивом. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони розбою є мета, з якою здійснюється напад, – заволодіння чужим майном.

Кваліфікованими та особливо кваліфікованими видами розбою є

5. Кваліфікованими та особливо кваліфікованими видами розбою є розбій:

1) вчинений за попередньою змовою групою осіб, або

2) особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм (ч. 2 ст. 187), або

3) організованою групою (ч. 4 ст. 187);

4) поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище (ч. 3 ст. 187), або

5) із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 187);

6) спрямований на заволодіння майном у великих чи

7) особливо великих розмірах (ч. 4 ст. 187).

Визначення обтяжуючою розбій обставиною вчинення його особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм (ч. 2 ст. 187), означає, що на відміну від

інших злочинів проти власності, повторність як кваліфікуючу ознаку розбою утворює попереднє вчинення розбійником лише двох злочинів – розбою і  бандитизму (ст. 257).

При цьому поняття “розбій” вживається в широкому розумінні.

Йдеться не лише про розбій як злочин проти власності, передбачений ст. 187, а й про розбій як спосіб вчинення інших злочинів – проти громадської

безпеки (ч. 3 ст. 262), проти безпеки руху та експлуатації транспорту (ч. 3 ст.

289), у сфері обігу наркотичних засобів (ч. 3 ст. 308, ч. 3 ст. 312, ч. 3 ст. 313), військових (ч. 3 ст. 410, ч. 2 ст. 433).

Вчинення двох і більше розбоїв з метою заволодіння чужим майном за відсутності інших кваліфікуючих ознак належить кваліфікувати тільки за ч. 2 ст. 187.

Розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень

Розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, має місце тоді, коли потерпілому в процесі розбійного нападу було заподіяно такі

ушкодження. Про поняття тяжких тілесних ушкоджень див. коментар до ст. 121.

Умисне заподіяння при розбої тяжкого тілесного ушкодження, що не призвело до смерті потерпілого, не потребує додаткової кваліфікації за ч. 1 чи

ч. 2 ст. 121, оскільки воно повністю охоплюється ч. 4 ст. 187.

Якщо в процесі розбою було умисно заподіяно тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого або останнього було умисно

вбито, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю злочинів – за ч. 4 ст. 187 і ч. 2 ст. 121 або ч. 2 ст. 115.

Заподіяння смерті потерпілому через необережність при розбої

Заподіяння смерті потерпілому через необережність при розбої також належить кваліфікувати за сукупністю злочинів – за відповідними частинами ст. 187 і ст. 119.

Розбій визнається спрямованим на заволодіння майном у великих розмірах

Розбій визнається спрямованим на заволодіння майном у великих розмірах, якщо при його вчиненні винний (винні) ставив за мету неправомірно

заволодіти майном на суму, яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний розмір доходів громадян, а спрямованим на заволодіння

майном у особливо великих розмірах, якщо метою його вчинення було заволодіння майном на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує

неоподатковуваний розмір доходів громадян (пункти 3 і 4 приміток до ст. 185).

При цьому для наявності таких ознак факту реального заволодіння майном на зазначені суми непотрібно.

Про поняття таких кваліфікуючих розбій ознак, як проникнення у житло, інше приміщення чи сховище див. коментар, викладений у Загальних

положеннях до цього розділу, вчинення його за попередньою змовою групою осіб або організованою групою – ст. 28 та коментар до неї.

Напад з метою заволодіння майном, вчинений бандою

6. Напад з метою заволодіння майном, вчинений бандою, за загальним правилом кваліфікується лише як бандитизм за ст. 257.

Додаткову правову оцінку розбій повинен одержувати лише у випадках, коли його було вчинено членами банди поза вчинюваними бандою нападами і

коли бандою вчинено такий вид розбою, за який законом встановлено більш сувору відповідальність, ніж за бандитизм.

Виходячи із санкцій ст. 257 та ст. 187, зазначені злочини утворюють сукупність у разі вчинення бандою кваліфікованих видів розбою (спрямованого на

заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах або поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень), передбачених ч. 4 ст. 187.

Розбій, вчинений у складі злочинної організації

Розбій, вчинений у складі злочинної організації, належить самостійно кваліфікувати за ст. 187 за сукупністю злочинів з нормою, яка передбачає відповідальність за створення такої організації, участь у ній чи у вчинюваних нею злочинах (ч. 1 ст. 255).

Розбій

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 12 від 25 грудня 1992 р. “Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності” (пункти 8, 10, 11, 12, 13, 24).

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 13 від 23 грудня 2005 р. “Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями” (пункти 15, 26).

Грабіж

Грабіж

Грабіж

Грабіж

1. Відкрите викрадення чужого майна (грабіж) –

карається штрафом від п’ятдесяти до ста  неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк

від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами

на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

Юридическая помощь, защита

2. Грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб, –

карається позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років.

3. Грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдав значної шкоди потерпілому, –

карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.

4. Грабіж, вчинений у великих розмірах, –

карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

5. Грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або організованою групою, –

карається позбавленням волі на строк від восьми до тринадцяти років із конфіскацією майна.

Коментар до ст. 186

Підвищена суспільна небезпека

1. Підвищена суспільна небезпека грабежу порівняно з крадіжкою обумовлюється тим, що грабіжник на відміну від злодія не приховує свого

наміру протиправно заволодіти майном, діє відкрито для сторонніх осіб, ігноруючи волю потерпілого чи осіб, у володінні чи

під охороною яких перебуває майно, і нехтуючи думкою очевидців.

Об”єктивна сторона

2. З об’єктивної сторони грабіж характеризується відкритим способом викрадення чужого майна.

Відкрите викрадення

Відкритим визнається викрадення, що здійснюється у присутності інших осіб, які розуміють протиправний характер дій винного, а він, у свою чергу, усвідомлює цю обставину.

Такими особами можуть бути особи, у власності, володінні чи під охороною яких знаходиться майно, на яке здійснюється посягання, очевидці.

Однак до таких осіб не можуть бути віднесені співучасники грабіжника, а також інші особи, в силу певних зв’язків чи стосунків з якими винний

розраховує на потурання з їхнього боку (не очікує будь-якої протидії вчинюваному ним діянню).

Форми вчинення грабіжу

З об’єктивної сторони вчинення грабежу можливе у формі:

1) відкритого викрадення чужого майна без застосування насильства або погрози його застосування (ненасильницький грабіж);

2) відкритого викрадення чужого майна із застосуванням насильства або погрози його застосування (насильницький грабіж).

При ненасильницькому грабежі винний при вилученні майна не звертається до застосування насильства або погрози до потерпілого чи інших осіб (не

здійснює цілеспрямованої дії на їх психіку чи тілесну недоторканність), а обмежується прикладенням певних зусиль лише безпосередньо для вилучення майна.

“Ривок”

Типовим проявом простого грабежу є так званий “ривок”, коли грабіжник несподівано для потерпілого чи інших осіб захоплює майно (вихоплює з рук сумку, зриває з голови шапку тощо).

При насильницькому грабежі винний не тільки прикладає певні зусилля для того, щоб безпосередньо вилучити чуже майно, а ще і вдається до насильницького впливу на потерпілого чи інших осіб.

При цьому насильство застосовується для протиправного вилучення або утримання такого майна (тобто, воно має прикладний, “інструментальний” характер).

У разі, коли винний вже отримав можливість розпорядитися, користуватися протиправно вилученим майном і застосовує насильство лише з метою

звільнення від затримання, його дії не можуть визнаватися насильницьким грабежем.

Залежно від способу вилучення майна вони можуть розцінюватися як крадіжка або простий грабіж.

Застосування ж насильства у такому випадку утворює окремий злочин проти особи й повинно отримати самостійну правову оцінку залежно від характеру насильства і заподіяної потерпілому фізичної шкоди.

Застосування в процесі відкритого викрадення насильства істотним чином змінює правову сутність грабежу: за таких обставин обов’язковим додатковим

об’єктом злочину виступає особа потерпілого, до якої було застосовано насильство (її психічна і фізична недоторканність).

Грабіж визнається закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним.

Суб’єкт грабежу

3. Суб’єктом грабежу може бути осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується наявністю у винної особи прямого умислу на протиправне заволодіння чужим майном і корисливим мотивом.

Змістом умислу грабіжника охоплюється усвідомлення того факту, що вчинювані ним дії здійснюються в умовах очевидності – вони мають відкритий для потерпілого або інших осіб характер.

При цьому винний ігнорує цю обставину. Психічне ставлення винного до завданої ним потерпілому значної шкоди може бути як умисним, так і необережним.

Насильницький грабіж

5. Насильницький грабіж утворює кваліфікований склад злочину (ч. 2 ст. 186) і може бути двох видів:

1) грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого;

2) грабіж, поєднаний з погрозою застосування такого насильства.

Насильство

Під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, слід розуміти заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не призвело до

короткочасного розладу здоров’я або короткочасної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (нанесення ударів, побоїв,

обмеження чи незаконне позбавлення волі за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров’я в момент заподіяння).

Такі насильницькі дії, вчинені в процесі грабежу, повністю охоплюються ч. 2 ст. 186 і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребують.

Застосування до особи (власника майна, особи, у володінні чи під охороною якої воно перебуває, інших осіб) без її згоди наркотичних засобів,

психотропних, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) з метою заволодіння чужим майном належить розглядати як насильство, і якщо воно

не було небезпечним для її життя або здоров’я, кваліфікувати такі дії за ч. 2 ст. 186.

Погроза застосування насильства

Погроза застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, є психічним насильством, яке полягає у залякуванні  потерпілого негайним застосуванням до нього такого фізичного насильства.

Висловлюючи погрозу, грабіжник може конкретизувати зміст фізичного насильства (нанесення ударів, побоїв, обмеження чи позбавлення волі тощо), а може і не робити цього.

Оскільки характер погрози має суттєве значення для кваліфікації дій винного, з’ясування його у таких випадках є обов’язковим.

Встановлюючи зміст погрози, слід враховувати всю сукупність об’єктивних і суб’єктивних обставин справи (час, місце, обстановку вчинення посягання,

кількість осіб, які посягають, і потерпілих, предмет, яким погрожував винний, суб’єктивне сприйняття погрози потерпілим тощо).

Якщо зміст неконкретизованої погрози встановлено не було і при цьому не доведено, що винний погрожував застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров’я потерпілого, вчинене слід розглядати як грабіж.

Грабіж чи розбой? відмежування

Насильницький грабіж необхідно відмежовувати від розбою.

Основними ознаками, за якими розрізняються ці злочини, є:

а) спосіб посягання (грабіж – це завжди відкрите посягання, а розбій може вчинюватись як відкрито, так і таємно);

б) характер фізичного і психічного насильства (при грабежі для досягнення своєї мети винний застосовує насильство, що не є небезпечним для життя або

здоров’я потерпілого, або погрозу такого насильства, при розбої – насильство, небезпечне для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або погрозу таким насильством);

в) момент закінчення (грабіж за своєю конструкцією є злочином з матеріальним складом і вважається закінченим з моменту, коли винна особа

вилучила майно і має реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним, тоді як склад розбою сконструйований як усічений і розбій вважається

закінченим з моменту нападу незалежно від того, чи заволоділа винна особа чужим майном).

Кваліфікуючи та особливо кваліфікуючи ознаки

Іншими, крім застосування насильства, кваліфікуючими та особливо кваліфікуючими грабіж ознаками є вчинення його:

1) повторно; Грабіж

2) за попередньою змовою групою осіб; Грабіж

3) у великих та особливо великих розмірах; Грабіж

4) організованою групою; Грабіж

5) поєднання грабежу з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище;

6) завдання значної шкоди потерпілому.

Про поняття таких кваліфікуючих грабіж ознак, як вчинення його повторно, у великих чи в особливо великих розмірах, завдання ним значної шкоди

потерпілому, а також поєднання його з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, – див. примітки до ст. 185 та коментар, викладений у

Загальних положеннях до цього розділу, а про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб або організованою групою – ст. 28 та коментар до неї.

Грабіж

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 12 від 25 грудня 1992 р. “Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності” (пункти 5, 9, 11, 13). Грабіж