Адвокаты для уголовного производства в суде

Адвокаты для уголовного производства в суде

Адвокаты для уголовного производства в суде.

Адвокаты для уголовного производства в судеІсторичні джерела засвідчують, що паростки адвокатури виникли ще у

древніх народів, коли у племенах або між ними виникали суперечки і

їх врегулювання потребувало від вождя племені виконання функцій,

подібних до правосуддя.

Юридическая помощь, защита

Адвокаты для уголовного производства в суде

Знаходилися радники вождя, котрі інформували його про суть конфлікту, надавали йому поради щодо врегулювання ситуації, прийняття рішення.

Одночасно з’явилась і потреба у захисті, який здійснювали батьки або друзі, так звана родинна адвокатура.

Під час розгляду суперечки збиралися родичі, сусіди, знайомі, які висловлювали свою думку на користь кожного з супротивників, або радили,

яка зі сторін є пра́вою, допомагали звернутися до вождя тим, хто був невдоволений прийнятим ним рішенням, виголошували промови на захист

певної особи. Тобто вже тоді вирізнялися люди, які захищали чиїсь, а не свої, інтереси.

Особи, які професійно займалися правозахистом, з’явилися значно пізніше, коли звичаєве право замінювалося писаними законами.

В літературі обстоювалася думка, що адвокатура існувала в усі часи і у всіх народів, їй надавали божественне походження, стверджувалося, що швидше

за все адвокатура виникла ще тоді, як тільки люди вперше засвоїли форми громадянського устрою.

Припускалося, що адвокатура народилася разом з першим судовим процесом, де перед першим суддею виступив і перший адвокат.

У стародавніх країнах правосуддя здійснювалося із застосуванням принципів усності, гласності, змагальності (наприклад, у Стародавній Індії) або, навпаки, процес був письмовий і таємний (наприклад, у Стародавньому Єгипті).

У стародавніх іудеїв, де суд був змагальним і гласним, підсудні мали право на захист, який здійснювати могла кожна людина, а згодом цю функцію

виконували кандидати на суддівську посаду, на участь яких не бралася згода особи, яку вони захищали.

Адвокаты для уголовного производства в суде

Початок судового красномовства в Греції віднесено до часів Солона (640–559 рр. до н. е.), афінського архонта (найвища посадова особа у Стародавній

Греції), якого вважали одним із семи видатних грецьких мудреців.

Він запровадив обов’язок кожного захищати свою справу в суді особисто, ніякі заміни не допускалися.

Однак у багатьох випадках дотримання закону Солона було неможливим і тоді це правило дозволялося порушувати й допускати представництво та

заміну однієї особи іншою, наприклад, осіб, що не володіли достатньо словом, дітей, жінок, а також у разі захисту громадських інтересів.

Звертатися до ритора (оратор в Стародавній Греції та Римі) або до софіста (професійного оратора, вчителя красномовства), яким сплачувався гонорар,

що залишався у секреті, дозволялося суддями у виключних випадках, коли особа не володіла мовою.

Досить часто промови для обох сторін писали логографи

Досить часто промови для обох сторін писали логографи – особи, які складали судові промови (в Афінах з кінця V ст. до н. е.) від імені клієнта, з урахуванням

його характеру, освіченості, інших його рис, для його особистого (як сторони) виступу на суді.

Логографи виконували роль помічників, суфлерів, котрі найчастіше були поряд з клієнтом, щоб за необхідності йому підказати, виправити його помилку.

Нерідко клієнт після викладення обставин своєї справи просив заслухати ще й оратора, котрим найчастіше й був логограф.

Відомим є факт, що до цієї діяльності вдався й Демосфен, який розпочав свою кар’єру писанням логографій.

Він, зокрема, писав промови для осіб, які захищали самостійно свої інтереси в суді, написані ним промови виголошували ті, хто не володів мовою.

Адвокатура в Греції була переважно пов’язана з ораторським мистецтвом, що на той час було розвинуте принаймні більше ніж право.

Таким чином красномовство, в умовах усного і голосного судочинства перед живою аудиторією, заміщало недостатність юридичних знань.

Більш обізнаними у законодавстві були юрисконсульти

Більш обізнаними у законодавстві були юрисконсульти котрі складали правові документи, але особисто не виступали на суді;

вони лише супроводжували ораторів на суд і повідомляли їм необхідні юридичні відомості.

Підготовка до адвокатської професії зосереджувалась саме на занятті ораторським мистецтвом, яке було на першому місці, а не на вивченні законодавства.

Аристотель наголошував: «Соромно не вміти захищатися словом». Погано говорити майже напевне означало програти справу.

Цицерон стверджував, що ораторське мистецтво розвивалось виключно в Афінах.

Визнавалося, що саме в Афінах були всі необхідні умови для появи адвокатури:

  • демократичний устрій республіки,
  • розвинуте громадське життя,
  • процвітання ораторського мистецтва,
  • усність та публічність провадження перед судом, який складався з народу,
  • принцип змагальності.
Адвокаты для уголовного производства в суде

Виникнення і становлення адвокатури в Стародавньому Римі пов’язано з відповідними реформами, які спричинили появу адвокатської професії.

Впродовж перших п’яти століть у Римі не було потреби у судовому красномовстві, оскільки діяв судовий патронат патриціїв, привілеєм яких було

знання законів і процесу, і котрі вели справи своїх клієнтів без будь-якої винагороди.

З посиленням Риму, централізацією правосуддя значно збільшувалася кількість гучних судових процесів, де захист, як і обвинувачення, були

незалежні, бо кожен мав право виступати як обвинувач у кримінальному суді.

Кримінальний процес здійснювався перед усім народом

Кримінальний процес здійснювався перед усім народом  — на площі, де розглядалися звинувачення у вимаганнях, насильстві, зрадах тощо.

Отже, адвокати звертали своє слово до величезної кількості присутніх і мали робити це витончено, орієнтуючись на натовп, створюючи певний настрій,

застосовуючи риторичні прийоми впливу на тих, хто прийшов на площу висловити своє ставлення до справи, що розглядалася.

Зовнішній «красивості» промови приділялася величезна увага, кожен жест, гра голосу, наголос, емоційність спрямовувалися на те, щоб сподобатися натовпу, переконати його, викликати підтримку.

Більшість адвокатів у Римі займалися виключно веденням судових справ.

Адвокатом міг бути кожен, юридичних знань не вимагалося, бо це було прерогативою юрисконсультів — особливих повірених, які складали подання,

записки з питань права, але котрі не виступали особисто на підтримку своєї думки в суді.

Таким чином, професія адвоката була широко доступною для усіх, хто мав намір досягти популярності, здобути славу громадського діяча.

Адвокатський гонорар (гроші, подарунки) був заборонений у Римі (lex Cincia de donationibus).

Однак нагорода вимірювалася іншим — визнанням, відомістю, громадськими посадами; багато хто з адвокатів досягав високих громадських посад,

продовжуючи адвокатську діяльність. Адвокаты для уголовного производства в суде

Основу адвокатської професії в Римі становило вміння адвокатів складати і проголошувати судові промови, отже, на перший план висувалося мистецтво

«судоговоріння», якому постійно навчалися, пристосовуючи мову для кожного конкретного випадку, не покладаючись на імпровізацію. Адвокаты для уголовного производства в суде

З початком занепаду судового красномовства збігається розвиток римського права, що суттєво вплинуло на адвокатську професію, оскільки гостро

виникла необхідність відмовитися від красивих, але часто беззмістовних промов і глибоко оволодіти юридичними знаннями.Адвокаты для уголовного производства в суде

Ораторське мистецтво поступово втратило свою важливість, а промови адвокатів ставали більш конкретними, побудованими не на театральності й

ораторських прийомах, а на застосуванні права. Адвокаты для уголовного производства в суде

Адвокатура віднайшла організаційні форми своєї діяльності. Адвокаты для уголовного производства в суде

[bctt tweet=”Адвокаты для уголовного производства в суде.” username=”developersz”]