Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцями або особами без громадянства за межами України – Коментар ст. 8

Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцями

Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцями

Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцями. Іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають в Україні відповідальності за цим Кодексом у випадках, передбачених міжнародними договорами або якщо вони вчинили передбачені цим Кодексом особливо тяжкі злочини проти прав і свобод громадян України або інтересів України.

Коментар

1. Іноземцем визнається особа, яка не належить до громадянства України і є громадянином (чи підданим) іншої держави чи держав. Іноземцем треба визнавати і колишнього громадянина України, громадянство якого було припинено внаслідок виходу з громадянства України, втрати громадянства України або за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Особою без громадянства, що не проживає постійно в Україні, є особа, яку жодна із держав не вважає своїм громадянином і яка при цьому перебуває на території України тимчасово, без отримання посвідки на постійне проживання (транзитом, як турист, з метою тимчасового працевлаштування тощо), або взагалі ніколи не перебувала в Україні.

п.2

2. Згідно з реальним принципом дії закону про кримінальну відповідальність, встановленим у ст. 8, вказані особи, які вчинили злочини, передбачені КК України, за її межами, підлягають в Україні відповідальності за КК України лише у випадках, коли:

1) це прямо передбачено міжнародними договорами;

2) вчинені ними злочини є особливо тяжкими і спрямованими проти прав і свобод громадян України або проти інтересів України.

п.3

3. Під випадками, передбаченими міжнародними договорами, розуміється те, що:

а) вчинені злочини належать до міжнародних злочинів або злочинів міжнародного характеру;

б) відповідно до міжнародних договорів України іноземець або особа без громадянства, яка не проживає постійно в Україні, котрі вчинили вказані злочини, не користуються імунітетом від кримінальної відповідальності і можуть бути видані Україні. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцями.

Міжнародними злочинами та злочинами міжнародного характеру є злочини, щодо яких міжнародними договорами, учасницею яких є Україна, передбачена універсальна (тобто така, що не залежить від місця вчинення злочину і громадянства винної особи) юрисдикція.

До них можна віднести геноцид, торгівлю людьми, деякі злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин, захоплення заручників, угон повітряних суден, піратство, фальшивомонетництво, злочини проти осіб, які користуються міжнародним захистом, тощо. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцями.

Про перелік осіб, які користуються імунітетом від кримінальної відповідальності, див. коментар до ст. 6, а про видачу особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, – коментар до ст. 10. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцями.

Крім того, хоча це і не зазначено у ст. 8, але випливає із п. 7 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права і ст. ст. 35 – 37

Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах, на іноземців та осіб без громадянства, які не проживають постійно в Україні,

також поширюється принцип ne bis in idem, і вони не можуть підлягати в Україні відповідальності за КК України у разі вчинення ними за її межами

передбаченого КК України, скажімо, міжнародного злочину або особливо тяжкого злочину проти інтересів України, якщо за цей злочин вони вже були

засуджені або виправдані.відповідно до закону. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцями.

п.4

4. Особливо тяжким у контексті ст. 8 є злочин, який визнається таким КК України, а не кримінальним законом іншої країни. Про поняття особливо тяжкого злочину див. коментар до ст. 12. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцями.

п.5

5. Поняття “злочин проти прав і свобод громадян України або інтересів України” є оціночним і має визначатися з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Проте основним критерієм віднесення злочинів до цієї категорії є загальний, родовий і безпосередній об’єкти, а при визначенні злочинів проти прав і свобод громадян України – також наявність відповідного потерпілого. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцями.

Зокрема, злочинами проти прав і свобод громадян України слід визнавати передбачені КК України злочини проти життя та здоров’я особи, проти волі,

честі та гідності особи, проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, а також деякі злочини проти конституційних, трудових та інших

особистих прав громадян, проти власності та деякі інші. Злочинами проти інтересів України у конкретній ситуації можуть бути визнані злочини проти

основ національної безпеки України, деякі злочини проти довкілля, проти громадської безпеки, проти авторитету органів державної влади, органів

самоврядування та об’єднань громадян, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, злочини у сфері охорони державної таємниці,

недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації тощо. Серед вказаних двох категорій злочинів особливо тяжкими відповідно до

КК є злочини, передбачені зокрема ч. З ст. 110, ч. 1 ст. Ill, ст. 112, ч. 1 ст. 113, ч. 1 ст. 114, ч. ч. 1 і 2 ст. 115, ч. 2 ст. 147, ч. ч. 2 і 3 ст. 149, ч. ч. З і 4 ст. 152, ч. 3-ст. 153, ч. З ст. 157, ч. 5 ст. 185. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцями.

Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі – Коментар ст.4

Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі

Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.

Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі1. Закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через десять днів з дня його

офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

2. Злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння.

Юридическая помощь, защита

3. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Коментар

1. Відповідно до ст 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права й обов’язки, а закони, що визначають права й обов’язки громадян,

не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.

КК, безперечно, є законом, що визначає права й обов’язки громадян. У ньому містяться норми, які зобов’язують громадян дотримуватися певних правил

поведінки в суспільстві, норми, які являють собою гарантії конституційних прав та свобод людини і громадянина тощо. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.

Тому закон про кримінальну відповідальність, не доведений до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинним. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.

Існування в законі принципу дії закону про кримінальну відповідальність у часі дає змогу особі, яка усвідомлює, що вона не порушує існуючих кримінально-

правових заборон, поводитись у суспільстві впевнено й вільно. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.

закон про кримінальну відповідальність

2. За загальним правилом, закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення.

Дотримання цього правила є важливим з огляду на необхідність ознайомлення суб’єктів відповідних правовідносин зі змістом закону.

Проте, як випливає із ч. 1 ст. 4, в окремих випадках кримінальний закон може набирати чинності або пізніше ніж через десять днів з дня його офіційного

оприлюднення (що є доцільним у випадках прийняття нового КК чи суттєвих змін і доповнень до нього) – з конкретної дати чи з моменту певної суспільної

події, або з дня його опублікування (що може допускатися у випадках прийняття незначних змін до КК).

При цьому під опублікуванням закону про кримінальну відповідальність треба розуміти опублікування його в офіційному друкованому виданні.

Згідно з Конституцією України закони підлягають офіційному оприлюдненню відразу після підписання їх Президентом України. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.

Офіційне оприлюднення законів України здійснюється шляхом їх опублікування в таких друкованих виданнях, як газети “Голос України” та

“Урядовий кур’єр”, а також журнали “Відомості Верховної Ради України” та “Офіційний вісник України” (про джерела офіційного оприлюднення

ратифікованих міжнародних договорів України див. коментар до ст. 3). Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.

Інші форми офіційного оприлюднення законодавством України не встановлено.Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.

Днем офіційного оприлюднення слід вважати дату першого опублікування закону хоча б в одному із вказаних видань. На відміну від офіційного,

неофіційне оприлюднення може здійснюватись через інші, крім вказаних

вище, засоби масової інформації, але дата такого оприлюднення не впливає на момент набрання чинності закону. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.

Відповідно до ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Встановлення правила, згідно з яким закон про кримінальну відповідальність не є чинним раніше дня його офіційного опублікування (non obligat lex nisipromulgata), є гарантією презумпції знання

громадянами змісту такого закону. Проте така презумпція означає, що знання громадянином змісту офіційно опублікованого закону визнається лише тоді,

якщо не доведено зворотне. Іншими словами, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не знала і, з урахуванням певних обставин, реально не

могла знати про існування закону, що передбачає відповідальність за те чи інше діяння, не усвідомлювала протиправності вчинюваного нею діяння, то

вона не повинна притягуватися до відповідальності за його вчинення.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення

3. Згідно зі ст. 58 Конституції України “ніхто не може відповідати за діяння, які на Час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення”.

Принцип закону, згідно з яким застосовується той кримінальний закон, який діяв під час вчинення злочину, базується на положеннях Загальної декларації

прав людини і Міжнародного пакту про громадянські і політичні права і є загальновизнаним принципом кримінального права сучасних правових держав.

Дію нормативно-правового акта в часі слід розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним

чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння, слід вважати відповідний закон, який до моменту

початку цього діяння набрав законної сили і до моменту закінчення діяння не втратив її.

ЧИННІСТЬ ЗАКОНУ

Чинним визнається закон, що набув законної сили, до його скасування чи заміни новим законом, а якщо закон було прийнято на певний строк, до закінчення цього строку.

Крім того, закон у цілому або його окремі положення (розділи, статті, частини статей тощо) можуть бути визнані неконституційними рішенням

Конституційного Суду України і втрачають чинність з дня ухвалення такого рішення. При цьому закони чи їх окремі положення визнаються

неконституційними, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх

розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Визнання їх неконституційними є підставою для відшкодування державою у встановленому

законом порядку матеріальної та моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам дією таких законів (їх окремих положень). Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.

Злочинність і караність діяння визначаються нормами Загальної та Особливої частин КК. При цьому злочинність у цьому контексті означає офіційне

визнання злочином певного діяння, а так само замаху чи готування до певного діяння, а караність – наявність визначених у законі кримінального покарання

(його виду і розміру) або інших примусових заходів кримінально-правового характеру, які можуть поліпшити чи погіршити становище особи (примусові

заходи медичного чи виховного характеру тощо). Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.

З набранням чинності КК 2001 р. КК 1960 р. з усіма змінами і доповненнями до нього втратив чинність (за винятком Переліку майна, що не підлягає

конфіскації за судовим вироком). Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.

Проте окремі його норми застосовуються, якщо вони передбачають більш м’яке покарання, ніж норми КК 2001 р. (ультраактивність старого закону). Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.

час вчинення закінченного злочину

4. За загальним правилом, часом вчинення закінченого злочину визнається час вчинення саме дії або бездіяльності, передбаченої законом про

кримінальну відповідальність. Із ч. З ст. 4 випливає, що часом вчинення:

а) одноактного злочину з формальним, у т. ч. усіченим складом, є день вчинення відповідної дії чи бездіяльності;

б) злочину” який характеризується двома діями,

– день вчинення останньої дії;

в) продовжуваного злочину

– день вчинення останнього із тотожних діянь, які, будучи об’єднані єдиним злочинним наміром, утворюють вказаний вид одиничного злочину;

г) триваючого злочину, який полягає у тривалому порушенні особою покладених на неї законом обов’язків,

– день їх припинення за волею або всупереч волі винного (затримання особи, явка з повинною, до бровільне виконання обов’язку, покладеного на особу під загрозою кримінального

переслідування), або з часу настання подій які трансформують його поведінку у незлочинну (наприклад, викрадення у винного зброї, яка .незаконно

зберігалась, смерть дитини, від утримання якої у формі сплати аліментів ухилявся винний);

д) незакінченого злочину (якщо злочин було перервано на стадії готування чи замаху)

– день, коли він був припинений з причин, що не залежали від волі винного.

Часом вчинення закінченого злочину з матеріальним складом є час настання суспільне небезпечних наслідків.

Такий висновок ґрунтується на тому, що:

а) відповідно до ст 2 підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільне небезпечного діяння, яке містить склад злочину,

передбаченого КК Якщо ж наслідки є обов’язковою ознакою відповідного складу злочину, то їх відсутність виключає притягнення особи до кримінальної

відповідальності і, відтак, не дає змогу визнати вчинену нею дію або бездіяльність злочином;

б) готування до злочину і замах на злочин, які у контексті ч 3 ст 4 можуть визнаватися дією, час вчинення якої визначає час вчинення злочину, можливі тільки при умисному злочині;

в) кримінально-процесуальне законодавство передбачає необхідність доведення всіх обставин вчинення злочину, а також характеру і розміру шкоди,

вирок суду підлягає скасуванню у разі неправильного застосування кримінального закону, зокрема незастосування кримінального закону, який

підлягає застосуванню, і застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню.

НЕВРАХУВАННЯ НАСЛІДКІВ

Тобто, доведенню підлягають і наслідки злочину, а їх неврахування має оцінюватися як неправильне застосування кримінального закону.

Наприклад, смерть потерпілого внаслідок його умисного отруєння може настати і через тривалий час після вчинення відповідної дії, а може не настати

взагалі завдяки наданню медичної допомоги або з інших причин.

Проте лише після того, як факт настання чи не настання відповідного наслідку буде доведено, у суду з’являються підстави для кваліфікації злочину як

вбивства чи як замаху на вбивство.

Неврахування ж наслідків виключає можливість притягнення винної особи до кримінальної відповідальності за фактично скоєне діяння,

г) наслідки у злочинах з матеріальним складом є результатом діяння, і між наслідками і діянням існує проміжок часу.

Тому, якщо діяння було вчинено під час дії попереднього закону про кримінальну відповідальність, то до дня набрання чинності новим законом про

кримінальну відповідальність особа може попередити настання наслідків вчиненого діяння. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.

Позбавлення ж такої можливості означатиме звуження існуючого права особи на її добровільну відмову від доведення злочину до кінця, що суперечитиме ч. 3

ст. 22 Конституції України. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.

Таким чином, дію або бездіяльність у контексті ч 3 ст 4 слід розуміти більш широко, ніж звичайно, тобто як такі, що в окремих випадках враховують

наявність і наслідків, яга знаходяться в безпосередньому причинному зв’язку з ними та настання яких передбачалось особою або повинно було і могло

передбачатися нею. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.