Підстава кримінальної відповідальності

Підстава кримінальної відповідальності

Підстава кримінальної відповідальності.

Підстава кримінальної відповідальності1. Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільне небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

2. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки й вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним’вироком суду.

3. Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу.

Коментар ст.2

1. На відміну від КК 1960 р., у тексті чинного КК прямо закріплюється положення про те, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільне небезпечного діяння, яке містить склад злочину.

Юридическая помощь, защита

Складом злочину визнається сукупність закріплених у кримінальному законі ознак, за наявності яких реально вчинене суспільне небезпечне діяння визнається злочином.

Для вирішення багатьох питань застосування кримінального закону, кваліфікації злочинів, а також з навчальною метою наукою кримінального права визначено риси, притаманні складові будь-якого конкретного злочину. На цій основі будується узагальнена абстрактна модель складу злочину. Ця модель, хоча вона й є науково-теоретичною, має водночас важливе практичне значення – вона вказує на обов’язкові (універсальні) елементи складу будь-якого злочину.

Модель злочину

Такими елементами є:

1) об’єкт злочину;

2) об’єктивна сторона злочину;

3) суб’єктивна сторона злочину;

4) суб’єкт злочину.

Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про те, що дії (бездіяльність) особи, поведінка якої оцінюється у даному конкретному випадку, не є злочином. Кожен із елементів складається, як показано нижче, із певних ознак.

У конкретних статтях (частинах статей) КК описуються не елементи складу злочину взагалі, а елементи складу того чи іншого конкретного злочину. Відповідно, опис елементів складу кожного злочину конкретизується шляхом опису конкретних ознак, із яких складаються ці елементи. Так, якщо йдеться про розбій – злочин, передбачений ст. 187, – то об’єктивна сторона його складу має вигляд дій, які є нападом на потерпілого і застосуванням щодо нього насильства, небезпечного для його життя та здоров’я, або погрози таким насильством.

Додаткові ознаки

Законодавець, формулюючи ознаки конкретного злочину, може передбачити наявність не тільки основних елементів, а й додаткових (у т.ч. факультативних) ознак. Ці додаткові ознаки можуть включатись до складу певного елемента складу злочину або ж бути ознаками всього складу і знаходитися поза його елементами (наприклад, предмет). Для ст. 187 додатковою ознакою, яка є частиною суб’єктивної сторони, буде мета заволодіння чужим майном. Окрім цього, для констатації вчинення деяких злочинів (наприклад, злочину, передбаченого ч. 2 або 3 ст. 187) необхідно встановити і кваліфікуючі ознаки складу, вказані законодавцем у відповідних нормах.

У КК склад злочину завжди викладається як склад конкретного злочину, і так само конкретно передбачаються ознаки складу. Такий склад конкретного злочину іноді іменується юридичним складом злочину.

Однак в одній статті Особливої частини КК не завжди вказуються всі ознаки даного складу злочину, оскільки це може бути нераціональним, зокрема з точки зору законодавчої техніки.

Наприклад, у тексті статті може не бути спеціальної вказівки щодо суб’єкта злочину, досить часто немає прямої вказівки і на форму вини. У низці статей Особливої частини КК застосовуються поняття, зміст яких розкрито законодавцем у його Загальній частині.

Тому для встановлення повного комплексу і змісту ознак того чи іншого складу злочину необхідно враховувати не тільки зміст конкретної норми Особливої частини КК, а й положення його Загальної частини.

Вчинення суспільне небезпечного діяння потребує правової оцінки з боку компетентних правоохоронних органів з точки зору дотримання КК.

Якщо буде встановлено, що ознаки вчиненого діяння повністю відповідають ознакам складу конкретного злочину, передбаченого КК, то вчинене вважається злочином і вирішується питання про притягнення особи, яка його вчинила, до кримінальної відповідальності.

Юридичну оцінку діяння з точки зору відповідності його ознакам конкретного злочину називають кваліфікацією злочинів. У тих випадках, коли процес кваліфікації завершився встановленням наявності у конкретному діянні ознак конкретного складу злочину, такий склад іменують фактичним складом злочину.

Склади конкретного злочину

2. Аналіз окремих норм КК свідчить, що сформульовані у них склади конкретних злочинів можна поділити на:

1) основний;

2) склад злочину з обтяжуючими обставинами (кваліфікований склад злочину);

3) склад злочину з пом’якшуючими обставинами (привілейований склад злочину).

Основний склад злочину не містить ані обтяжуючих, ані пом’якшуючих обставин.

У нормі про відповідний злочин законодавець передбачає не посилене чи знижене, а нормальне, “стандартне” покарання за нього.

У статтях, які мають кілька частин, основний склад, як правило, викладається у першій частині статті.

Склад злочину

Склад злочину з обтяжуючими обставинами включає в себе всі ознаки основного складу злочину і, крім цього, вказівку на певні обставини, які законодавець вважає такими, що обтяжують відповідальність за вчинення цього злочину:

Вчинене діяння підпадає під цей склад злочину лише за наявності всіх ознак основного складу і зазначених в нормі обтяжуючих (кваліфікуючих) обставин..

У зв’язку з цим за злочини, які передбачені нормою про кваліфікований склад, встановлюється більш суворе покарання. Інколи/виокремлюють і особливо кваліфіковані склади злочинів.

Ними вважаються склади, які зазвичай формулюються у третій чи наступних частинах відповідної статті КК і в яких за наявності певних обтяжуючих обставин передбачається ще більш суворе покарання, ніж в нормі, яка описує просто кваліфікований склад злочину.

Склад злочину з пом’якшуючими обставинами. Такі склади злочинів містяться в окремих частинах відповідних статей або окремих статтях Особливої частини КК.

Наприклад, ст. 115 передбачає відповідальність за умисне вбивство, а ст. ст. 116 та 117 – за таке саме вбивство, але вчинене за обставин, що пом’якшують відповідальність. У нормі про привілейований склад злочину передбачається більш м’яке покарання, ніж в нормі про основний склад відповідного злочину,

Об”кти злочину

3. Об’єкт злочину – це охоронювані кримінально-правовими нормами суспільні відносини та соціальні блага, на які посягає злочин.

У кримінальному праві розрізняють загальний, родовий та безпосередній об’єкти злочину.

Об”єкти

Під загальним об’єктом розуміють усю сукупність суспільних відносин та соціальних благ, що охороняють, ся Кримінальним законом.

Родовий об’єкт – це група схожих (однорідних) суспільних відносин та соціальних благ, на які посягає відповідна група злочинів.

Розміщення злочинів по розділах в Особливій частині КК провадиться, як правило, саме за родовим об’єктом.

Безпосередній об’єкт – це комплекс суспільних відносин чи певне соціальне благо, на які безпосередньо посягає той чи інший конкретний злочин.

Як родовий об’єкт є частиною загального, так і безпосередній – частина родового об’єкта, хоча іноді (як, наприклад, у більшості статей КК про злочини проти власності) родовий та безпосередній об’єкти можуть збігатися. Підстава кримінальної відповідальності.

У кримінальному праві відокремлюють основний та додатковий безпосередні об’єкти.

Основний безпосередній об’єкт – це об’єкт, проти якого головним чином, насамперед спрямовано злочин, а додатковий – це об’єкт, шкода якому завдається у зв’язку з посяганням на основний.

Наприклад, при розбої (ст. 187) основним безпосереднім об’єктом є право власності, а додатковим – життя чи здоров’я особи.

Наявність додаткового безпосереднього об’єкта нерідко дає можливість відмежувати один злочин від іншого, правильно кваліфікувати вчинене діяння.

Безпосередній додатковий об’єкт може бути обов’язковим та факультативним: в останньому випадку шкода або загроза для такого (факультативного) об’єкта за конкретних обставин вчинення злочину може виникнути, а може і не виникнути.

Прикладом є ст. 296, яка передбачає відповідальність за хуліганство – злочин проти громадського порядку, при вчиненні якого може бути, а може і не бути заподіяна шкода здоров’ю потерпілого. Підстава кримінальної відповідальності.

Предмет злочину

4. Об’єкт злочину необхідно відрізняти від предмета злочину. Предмет злочину – це матеріальний предмет, з приводу якого або шляхом дії (впливу) на який скоюється злочин. Він є факультативним елементом складу злочину; в описах більшості злочинів, передбачених статтями КК, про нього не згадується. Від предмета злочину слід відрізняти знаряддя і засоби вчинення злочину, які є ознаками об’єктивної сторони складу злочину. Не може розглядатись як предмет і потерпілий – особа, якій злочином завдано фізичної, матеріальної чи моральної шкоди. Підстава кримінальної відповідальності.

Об”єктивна сторона злочину

5. Об’єктивна сторона злочину – це зовнішній акт суспільне небезпечного посягання на охоронюваний законом об’єкт, яким цьому об’єкту заподіюється шкода або створюється загроза її заподіяння. Підстава кримінальної відповідальності.

Ознаки

Основними ознаками об’єктивної сторони злочину є:

1) суспільне небезпечне (злочинне) діяння;

2) його наслідки;

3) причинний зв’язок між діянням і наслідками. Підстава кримінальної відповідальності.

Наслідки та причинний зв’язок не є обов’язковими ознаками об’єктивної сторони злочину. Склади злочинів, обов’язковою ознакою яких не передбачено настання певних наслідків, називаються формальними, а склади, де” наслідки є обов’язковою ознакою, – матеріальними. Підстава кримінальної відповідальності.

Діяння

Злочинне діяння – це передбачені кримінальним законом дія чи бездіяльність, якими заподіюється шкода об’єкту злочину. Підстава кримінальної відповідальності.

Злочинна дія завжди є вчинком, проявом активності особи. Як правило, під дією розуміють тілесні рухи. Проте іноді закон розуміє як дію і слова (наприклад, ст. ст. 129, 295). В одних випадках злочинним діянням визнається одна фізична дія, в інших – певний комплекс із кількох дій. Підстава кримінальної відповідальності.

Дія повинна мати свідомий характер, бути невимушеною. У випадках, коли особа вчинила дію не з своєї волі, вона не підлягає відповідальності через відсутність вини в її поведінці.

Це характерно для випадків:

а) вчинення рефлекторних чи інших мимовільних дій;

б) вчинення дії під впливом непереборної сили, під якою розуміється вплив природних, технічних чи інших незалежних від суб’єкта факторів (наприклад, автомобільна аварія сталася внаслідок конструктивних вад автомобіля або неякісності його вузлів, про які водій не знав);

в) вчинення дії під фізичним примусом, який позбавляє особу можливості діяти правомірно (ст. 40). Підстава кримінальної відповідальності.

Бездіяльність

Злочинна бездіяльність – це пасивна поведінка, яка полягає в невиконанні або неналежному виконанні обов’язку діяти, покладеного на відповідну особу законодавством, трудовими (службовими) обов’язками, обумовленого її попередньою поведінкою або загальновизнаними морально-етичними правилами. Проте навіть у тих випадках, коли особа не виконала покладеного на неї обов’язку, вчинити певні дії, її бездіяльність буде злочинною лише у разі, коли її прямо визнає такою відповідна стаття КК. Підстава кримінальної відповідальності.

Наслідки

Наслідки злочину – реальні шкідливі зміни, які відбуваються в об’єкті, що охороняється кримінальним законом, внаслідок злочинного діяння.

Наслідки можуть мати матеріальний (шкода, яку можна оцінити в грошовому вираженні, ушкодження здоров’я, позбавлення життя) або нематеріальний (моральна, політична, соціальна, психологічна, інша шкода) характер. Підстава кримінальної відповідальності.

У статтях КК, як правило, прямо вказується лише на матеріальні наслідки злочинного діяння. Проте загроза настання нематеріальних суспільне небезпечних наслідків нерідко є мотивом для криміналізациї дій шляхом прийняття кримінально-правових норм з формальними складами:

тут наслідки прямо не вказуються у статті, але мається на увазі, що вони завжди або дуже часто виникають у разі скоєня відповідного діяння. Підстава кримінальної відповідальності.

Причинний зв’язок між діянням та його суспільне небезпечними наслідками для наявності складу злочину має бути необхідним, оскільки інакше не можна виключати, що наслідки виникли не через діяння, яке інкримінується винній особі, а через якесь інше діяння або ж подію.

Тому випадковий причинний зв’язок не дає підстав констатувати наявність об’єктивної сторони злочину, а отже, свідчить про відсутність складу злочину. Підстава кримінальної відповідальності.

Причинний з”язок

Необхідний причинний зв’язок між діянням і наслідками характеризується тим, що діяння:

1) має передувати наслідкам;

2) має бути умовою, без якої не було б наслідку (принцип conditio sine qua nоn);

3) за своїми властивостями, як правило, має спричиняти саме такі наслідки, тобто наслідки мають бути закономірним результатом вчиненого діяння. Підстава кримінальної відповідальності.

Факультативними, тобто такими, що не є обов’язковими для більшості злочинів, ознаками об’єктивної сторони є:

1) місце – територія чи інше місце, де вчиняється злочинне діяння та/або настають його наслідки;

2) час – період, протягом якого скоюється злочин;

3) спосіб – методи чи прийоми вчинення злочину;

4) обставини – сукупність умов, за яких скоюється злочин;

5) засоби – предмети, документи, речовини, з використанням яких створюються умови для вчинення злочину;

6) знаряддя – зброя та інші предмети, документи, речовини, за допомогою яких здійснюється вплив на потерпілого чи предмет злочину або іншим чином полегшується досягнення злочинного результату. Підстава кримінальної відповідальності.

У передбачених КК випадках вони виступають кваліфікуючими ознаками злочину. Якщо зазначені ознаки передбачені в конкретних статтях КК як обов’язкові ознаки складу злочину, то їх відсутність свідчить про відсутність складу даного злочину. Підстава кримінальної відповідальності.

Процеси, які відбуваються у свідомості особи

6. Суб’єктивна сторона злочину відображає процеси, які відбуваються у свідомості особи у зв’язку з вчиненням нею злочину і свідчать про спрямування її волі та про її ставлення до суспільно небезпечного діяння та його наслідків. Підстава кримінальної відповідальності

Ознаками суб’єктивної сторони злочину є:

1) вина;

2) мотив злочину;

3) мета злочину.

Основною та обов’язковою для кожного злочину ознакою суб’єктивної сторони є вина. К відсутність завжди означає відсутність в діях особи складу злочину. Про поняття вини див. коментар до ст. ст. 23-25. Заподіяння шкоди без вини (коли особа, завдаючи своїми діяннями суспільне небезпечні наслідки, не передбачає і за обставинами справи не може передбачити настання таких наслідків) називається казусом. Підстава кримінальної відповідальності.

Мотив і мета є факультативними ознаками суб’єктивної сторони злочину. Мотив злочину – це ті внутрішні спонукання, якими керувався винний, вчиняючи злочин, а його мета – це той уявний результат, якого домагався винний, коли скоював злочин. Мотив і мета у разі передбачення їх у статтях Особливої частини КК визнаються обов’язковими ознаками суб’єктивної сторони складу злочину. Підстава кримінальної відповідальності.

Поняття суб”єкту злочину

7. Поняття суб’єкта злочину дано у ст. 18. Про ознаки суб’єкта злочину див. коментар до ст. ст. і 9 та 22. Підстава кримінальної відповідальності.

Принцип презумпції невинуватості

8. Ч. 2 ст. 2 відтворює основний зміст принципу презумпції невинуватості, закріпленого у ч. 1 ст. 62 Конституції України. Цей принцип головним чином стосується процесуальних аспектів, проте правило, яке ним закріплене, має важливе значення і при застосуванні норм матеріального кримінального права. Підстава кримінальної відповідальності.

Із змісту ч. 2 ст. 2 також випливає, що питання кримінальної відповідальності особи може вирішувати тільки суд. Однак у даному випадку йдеться лише про остаточні рішення з цих питань, а саме:

про визнання особи винною та призначення їй покарання за вчи нений злочин. Що ж стосується попередніх рішень, які приймаються у процесі кримінального судочинства (як-от рішення про пред’явлення обвинувачення та застосування до обвинуваченого запобіжного заходу), то деякі з них згідно з КПК можуть прийматися та санкціонуватися не лише судом, а й слідчим чи прокурором. Підстава кримінальної відповідальності.

Конституція України в кримінальному праві

9. Ч. З ст. 2 є реалізацією у кримінальному праві положення ч. 1 ст. 61 Конституції України про те, що “ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення”. Відповідно до цих норм не допускається повторне притягнення до кримінальної відповідальності як тоді, коли особа вже зазнала раніше покарання за той самий злочин, так і тоді, коли за цей злочин у першому разі вона була виправдана. Ч. З ст. 2 поширюється і на випадки, коли особа з тих чи інших підстав була безумовно звільнена від кримінальної відповідальності чи покарання. Підстава кримінальної відповідальності.

Положення ч. З ст. 2 застосовується і тоді, коли за той самий злочин особу було раніше притягнуто до кримінальної відповідальності, покарано, виправдано чи звільнено від покарання в іншій країні. Підстава кримінальної відповідальності.

Ч. З ст. 2 не стосується тих випадків, коли згодом вироки та інші рішення судів у кримінальних справах на законних підставах скасовуються чи змінюються судами вищого рівня, а рішення слідчих чи прокурорів (зокрема, про закриття кримінальної справи) – прокурором чи судом. Не можуть вважатися повторним притягненням до кримінальної відповідальності також і випадки уточнення, розширення обсягу раніше пред’явленого особі обвинувачення. Підстава кримінальної відповідальності.