Призначення покарання за сукупністю вироків.Коментар ст.71

Призначення покарання за сукупністю вироків

Призначення покарання за сукупністю вироків

Призначення покарання за сукупністю вироків. 1. Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий

злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

2. При складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

При складанні покарань у виді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, не повинен перевищувати

п’ятнадцяти років, а у випадку, якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким, загальний строк позбавлення волі може бути більшим п’ятнадцяти

років, але не повинен перевищувати двадцяти п’яти років.

При складанні покарань у виді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за

сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

3. Призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або не відбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.

4. Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

5. Якщо засуджений після винесення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше злочинів, суд призначає покарання за ці нові

[bctt tweet=”Призначення покарання за сукупністю вироків. Адвокати. Допомога та захист ” username=”developersz”]

злочини за правилами, передбаченими в статті 70 цього Кодексу, а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю, злочинів, повністю чи

частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у межах, встановлених у частині другій цієї статті.

Коментар

1. Виходячи зі змісту ст. 71, правила призначення покарання за сукупністю вироків застосовуються у разі, якщо засуджений вчинив новий злочин в період

після постановлення вироку в першій справі і до повного відбуття ним призначеного судом покарання. Отже, ці правила застосовуються судом і тоді,

коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.

2. Призначаючи покарання за сукупністю вироків, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

не відбута частина покарання

Не відбутою частішою покарання слід вважати:

а) покарання, від відбування якого особу звільнено з випробуванням (ст. ст. 75, 79);

б) частину покарання, від якого особу звільнено умовно-достроково (ст. 81);

в) невідбуту частину більш м’якого покарання, призначеного судом особі в порядку заміни невідбутої частини покарання більш м’яким (ст. 82);

г) частину покарання, від відбування якого звільнена вагітна жінка або жінка, яка має дитину (дітей) віком до трьох років (ст. 83);

д) невідбуту частину покарання, замінену в порядку амністії (ст, 86);

е) невідбутий строк позбавлення волі, призначений судом в порядку заміни довічного позбавлення волі позбавленням волі на певний строк (ст. 87);

є) частину будь-якого основного покарання, невідбуту засудженим;

ж) додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком.

пояснення

Якщо новий злочин вчинено винним у період відбування покарання у виді позбавлення волі, то не відбуту частину покарання слід обчислювати з моменту винесення постанови про обрання запобіжного заходу за новий злочин. Призначення покарання за сукупністю вироків

При цьому до строку відбування покарання зараховується час перебування під вартою в порядку запобіжного заходу в останній справі. Призначення покарання за сукупністю вироків

При складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині КК. Призначення покарання за сукупністю вироків

Загальний строк позбавлення волі при призначенні покарання за сукупністю вироків не повинен перевищувати п’ятнадцяти років. Призначення покарання за сукупністю вироків

Цей строк може бути більшим п’ятнадцяти років, але не більшим двадцяти п’яти років, якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким. Призначення покарання за сукупністю вироків

Довічне позбавлення волі при складанні його з будь-яким менш суворим покаранням поглинає ці покарання. Призначення покарання за сукупністю вироків

остаточне та додаткове покарання

3. Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим як від покарання, призначеного за новий злочин, так і від не відбутої частини

покарання за попереднім вироком. Призначення покарання за сукупністю вироків

4. Додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за

сукупністю вироків. Призначення покарання за сукупністю вироків

5. Певну особливість встановлено законом (ч. 5 ст. 71) для випадків вчинення засудженим двох або більше злочинів після винесення вироку, але до повного його відбуття. Призначення покарання за сукупністю вироків

За таких обставин суд спочатку призначає покарання за ці нові злочини за правилами, визначеними ст. 70, а потім до призначеного таким чином

покарання повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за правилами, визначеними ч. 2 ст. 71. Призначення покарання за сукупністю вироків

Призначення покарання за сукупністю злочинів.Коментар ст.70

Призначення покарання за сукупністю злочинів

Призначення покарання за сукупністю злочинівПризначення покарання за сукупністю злочинів. 1. При сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо,

визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

2. При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання.

Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах

максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом

поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

3. До основного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за злочини, у вчиненні яких особу було визнано винною.

4. За правилами, передбаченими в частинах 1-3 цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що

засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення вироку у першій справі.

[bctt tweet=”Призначення покарання за сукупністю злочинів. Адвокати. Допомога та захист” username=”developersz”]

У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за першим

вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

коментар

1. Сукупність злочинів є одним із видів множинності злочинів. Про поняття сукупності злочинів див. ст. 33 та коментар до неї.

Призначення покарання за сукупністю злочинів проходить дві стадії:

1) суд призначає покарання окремо за кожен злочин;

2) суд призначає остаточне покарання за їх сукупністю.

Цей підхід має практичне значення у таких аспектах:

а) він сприяє досягненню мети кримінального покарання. Призначаючи покарання за кожний із вчинених злочинів, суд не лише індивідуалізує покарання, а й стверджує принцип невідворотності покарання;

б) він забезпечує апеляційній з касаційній інстанціям можливість перевірки винесеного вироку, полегшує розгляд справ у разі, коли йдеться про зміну чи скасування вироку в частині засудження за один із злочинів;

в) це дає змогу правильно застосовувати положення кримінального закону про його зворотну дію в часі;

г) у разі прийняття закону про амністію він надає можливість чітко визначити злочин, що підпадає під амністію.

Призначаючи покарання за кожний із злочинів, суд повинен керуватися загальними засадами призначення покарання (ст. 65).

принципи

2. Остаточне покарання за сукупністю злочинів призначається судом на основі одного із трьох принципів:

1) поглинення менш суворого покарання більш суворим;

2) повного складання призначених покарань;

3) часткового складання призначених покарань.

За загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 70, остаточне покарання визначається в межах, встановлених нормою Особливої частини КК, яка передбачає більш суворе покарання.

Виняток з цього правила становить ситуація, коли хоча б один із злочинів є умисним тяжким чи особливо тяжким.

У такому випадку суд вправі призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині КК.

Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом

поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

Передбачені законом правила призначення покарання за сукупністю злочинів застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними

статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачена відповідальність за окремі склади злочинів і які мають

самостійні санкції.

Повною мірою це стосується також дій, одні з яких кваліфікуються як закінчений злочин, а інші – як готування, замах або співучасть у злочині.

Однак за окремими пунктами статті КК, які не мають самостійних санкцій, покарання за сукупністю злочинів не призначається.

При виборі принципу призначення покарання (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання призначених

покарань) суд повинен враховувати, крім даних про особу винного та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, також кількість злочинів, що

входять в сукупність, форму вини і мотиви вчинення кожного з них, вид сукупності (реальна чи ідеальна), тяжкість наслідків кожного злочину окремо

та іх сукупності тощо.

Додатковы покарання

3. До остаточного визначеного покарання можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за злочини, у вчиненні яких особу було визнано винного. Призначення покарання за сукупністю злочинів

За правилами, визначеними в ч. ч. 1-3 ст, 70, призначення покарання застосовується і в тих випадках, коли після постановлення вироку в справі буде

встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, який вчинено до постановлення попереднього вироку. Призначення покарання за сукупністю злочинів

За таких обставин до строку остаточно призначеного покарання зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за

правилами, передбаченими ст. 72. Призначення покарання за сукупністю злочинів

У цьому випадку процес призначення покарання проходить три стадії:

1) призначення покарання за розкритий злочин; Призначення покарання за сукупністю злочинів

2) визначення остаточного покарання за сукупність злочинів; Призначення покарання за сукупністю злочинів

3) зарахування в строк остаточного покарання повністю чи частково відбутого покарання за попереднім вироком. Призначення покарання за сукупністю злочинів

Усі названі стадії відображаються в резолютивній частині вироку. Призначення покарання за сукупністю злочинів

При цьому остаточне покарання не може бути нижчим від покарання, призначеного за попереднім вироком, оскільки в таких випадках при

поглиненні або складанні покарань суд має виходити з розміру всього покарання, призначеного за попереднім вироком, а не з його невідбутої

частини. Призначення покарання за сукупністю злочинів

Іноді після постановлення вироку в справі встановлюється, що винний як до постановлення вироку в справі, так і після його постановлення вчинив ще й інші злочини. Призначення покарання за сукупністю злочинів

За таких обставин спочатку призначається покарання за сукупністю злочинів (ст. 70), а потім – за сукупністю вироків (ст. 71). Призначення покарання за сукупністю злочинів