Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї

Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї

Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї

Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї

1. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з

метою використання при продажу товарів, збуту, а також збут незаконно виготовлених,

одержаних чи підроблених марок акцизного збору, голографічних захисних елементів, підробленої

національної валюти України у виді банкнот чи металевої монети, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї –

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

http://barvinoknet.com.ua Реальна допомога позивачам, відповідачам, третім особам.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб чи у великому розмірі, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою чи в особливо великому розмірі, –

караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Примітка.

Дії, передбачені цією статтею, вважаються вчиненими у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; в особливо великому розмірі – якщо сума підробки у чотириста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Коментар до ст. 199:

порядок формування і функціонування грошової системи України

1. Основним об’єктом цього злочину є встановлений законом порядок формування і функціонування грошової системи України як частини економічної системи нашої держави. Його додатковим факультативним об’єктом можуть виступати відносини власності.

Деякі різновиди коментованого злочину мають транснаціональний характер.

Кримінальне переслідування за фальшивомонетництво (зокрема:

  • за дії із виготовлення або зміни грошових знаків;
  • збут підроблених грошових знаків;
  • дії, спрямовані на ввезення до країни або отримання чи придбання для себе підроблених грошових знаків;
  • виготовлення, отримання або придбання знарядь чи інших предметів, призначених для виготовлення підроблених грошових знаків або для зміни грошових знаків)

незалежно від національної належності підроблених грошових знаків та країни, в якій вчинено відповідний злочин, передбачене міжнародно-

правовими договорами, учасницею яких (як правонаступниця СРСР) є Україна.

Тому особа, винна у виготовленні, придбанні з метою збуту та збуті підроблених грошей у разі притягнення її до кримінальної відповідальності в

Україні нестиме відповідальність за ст. 199 незалежно від місця вчинення зазначених діянь (вони можуть бути вчинені і за межами України) та від того, чи є вона громадянином України і чи проживає постійно на її території.

Предметом злочину є

2. Предметом злочину є:

1) національна валюта України;

3) іноземна валюта;

3) державні цінні папери;

4) білети державної лотереї.

Поняттям “національна валюта України” у ст. 199 охоплюються грошові знаки України у вигляді випущених Національним банком України паперових

грошових знаків (банкнот) та металевої монети, що перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території України.

Грошовими знаками, які на даний час перебувають у готівковому обігу в Україні, є банкноти номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200 та 500

гривень і монети номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 25, 50 копійок та 1 гривня, а також пам’ятні та ювілейні монети різної номінальної вартості.

Під поняттям “іноземна валюта” у даній статті розуміються іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, металевої монети, що

перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави.

Предметом даного злочину вважаються також грошові знаки України чи іноземної держави, які вилучені чи вилучаються з обігу, але підлягають обміну на ті грошові знаки, які перебувають в обігу.

Державними цінними паперами є папери, що випускаються і забезпечуються державою – державні облігації України (облігації внутрішніх державних позик

України, облігації зовнішніх державних позик України, цільові облігації внутрішніх державних позик України), казначейські зобов’язання України,

облігації місцевих позик (як внутрішніх, так і зовнішніх), приватизаційні папери, у деяких випадках – векселі.

Про загальне поняття цінних паперів див. коментар до ст. 223.

На даний час в обігу на території України перебувають, зокрема, такі види державних цінних паперів, як короткострокові, середньострокові та

довгострокові облігації внутрішніх державних позик України, які щорічно випускаються Міністерством фінансів України у бездокументарній формі,

процентні облігації внутрішньої державної позики 2000 року, випущені у 2004 році облігації внутрішньої державної позики для погашення

простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість зі строком обігу п’ять років.

Облігації місцевих позик можуть випускатись Верховною Радою Автономної Республіки Крим, міськими радами відповідно до прийнятих ними рішень.

Погашення цих облігацій має здійснюватись за рахунок коштів та майна, що є комунальною власністю і знаходяться у розпорядженні рад, які їх випустили.

Державний бюджет України не відповідає за зобов’язаннями, які виникають із облігацій місцевих позик. Але оскільки органи місцевого самоврядування

відповідно до Конституції України є органами, через які народ здійснює свою суверенну владу, то при розгляді і вирішенні питань кримінально-

правового характеру вони мають розглядатись як децентралізовані елементи держави.

З огляду на це облігації місцевих позик, які випускаються цими органами, також слід відносити до державних цінних паперів.

Під білетами державних лотерей слід розуміти документи, які надають особі, що їх придбала, право на участь у лотереях, яким законодавством надається

статус державних лотерей, і безоплатне отримання призу (виграшу) у разі визнання даної особи переможцем лотереї.

При цьому під лотереєю розуміється розіграш шляхом дій, цілком або частково заснованих на випадку, грошей, іншого майна чи майнових прав між особами, які придбали право на участь у цьому розіграші.

Лотерейні білети, які не є білетами державних лотерей, не можуть визнаватись предметом даного злочину.

Підроблення таких білетів з метою збуту чи з метою отримання за ними незаконного виграшу слід кваліфікувати як готування до шахрайства, а збут

такого підробленого лотерейного білета, на який випав виграш, чи отримання за ним виграшу – як закінчений склад цього злочину (ст. 190).

Компенсаційні сертифікати, які видавались громадянам з метою компенсації знецінених заощаджень, за своїми ознаками мають схожість з державними

цінними паперами, однак законом вони не віднесені до цінних паперів, а тому не є предметом злочину, передбаченого ст. 199.

Не підпадає під ознаки ст. 199 виготовлення підроблених виписок з рахунка у цінних паперах, які зберігач зобов’язаний надавати власнику цінних паперів, чи інші зазначені у тексті статті дії з цими предметами.

Виписки з рахунка у цінних паперах є підтвердженням права власності на відповідні цінні папери, однак згідно із законом вони не є цінними паперами.

Тому навіть якщо у підробленій виписці йдеться про державні цінні папери, вона не є предметом даного злочину.

Підроблення виписок з рахунків у цінних паперах за наявності підстав має кваліфікуватись за ст. 366, а у випадках, коли таке підроблення здійснюється з

метою наступного заволодіння з їх допомогою чужим майном – також за ст. 190.

Не є предметом даного злочину недержавні цінні папери.

Виготовлення з метою збуту, збут чи використання іншим чином підроблених недержавних цінних паперів слід кваліфікувати за ст. 224.

Предметом цього злочину не визнаються також жетони чи інші замінники грошових знаків, що використовуються у гральних закладах, телефонах-автоматах, метро тощо.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України, виготовлення з метою збуту або збут підроблених грошових знаків і державних цінних паперів, які

вилучені з обігу і мають лише колекційну цінність, не містять складу даного злочину.

Очевидно, не слід вважати злочином, передбаченим ст. 199, і зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну названих предметів.

Якщо такі дії спрямовані на заволодіння чужим майном шляхом збуту підробок під виглядом справжніх грошових знаків чи цінних паперів, вони повинні кваліфікуватися за ст. 190 як шахрайство.

Не можуть кваліфікуватись як злочин, передбачений ст. 199, зазначені у ній операції з підробленими засобами доступу до банківських рахунків (зокрема,

електронними чи іншими платіжними картками, документами на переказ грошових коштів).

Ці дії за наявності підстав слід кваліфікувати за ст. 200.

Об’єктивна сторона злочину

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у:

1) виготовленні;

2) зберіганні;

3) придбанні;

4) перевезенні;

5) пересиланні;

6) ввезенні в Україну або

7) збуті зазначених вище предметів.

Під виготовленням розуміються дії, внаслідок яких створюються підроблені валюта, державні цінні папери чи білети державних лотерей.

Способи такого виготовлення можуть бути різними (друкування типографським способом, малювання, ксерокопіювання тощо) і значення для кваліфікації злочину за ст. 199 не мають.

Результатом виготовлення є створення предметів, які мають настільки значну зовнішню схожість зі справжніми грошовими знаками, цінними паперами чи

білетами державних лотерей, що це дає можливість збути їх іншим особам, яким відомо, як виглядають відповідні справжні предмети.

Виготовленням вважатиметься як повна імітація грошового знака, державного цінного папера чи білета державної лотереї, так і істотна

фальсифікація тим чи іншим способом відповідних справжніх предметів (наприклад, істотна “переробка” грошових знаків для надання їм

вигляду таких, що мають більшу вартість; зміна зовнішнього вигляду вилучених з обігу грошей з метою надати їм подібність до тих, які знаходяться

в обігу), яка робить можливим досягнення мети їх збуту і, на думку винного, у звичайних умовах ускладнює або зовсім виключає виявлення підробки.

При вирішенні питання про наявність або відсутність у діях особи складу передбаченого даною статтею злочину Пленум Верховного Суду України

пропонує враховувати такі об’єктивні й суб’єктивні критерії оцінки зовнішнього вигляду предметів, щодо яких вчинено ці дії:

1) художнє оформлення грошового знака чи державного цінного папера, яке передбачає певний ступінь завершеності зображення, а саме:

  • 1) відповідного орнаменту і наявності основних реквізитів (портрет, барельєф, пам’ятник) та їх узгодженість зі словами й цифрами, які визначають номінал грошового знака чи державного цінного папера;
  • 2) якість відтворення, котра передбачає такий ступінь графічної та кольорової точності зображення, який дає винній особі підстави вважати можливим перебування виготовлених нею грошей чи державних цінних паперів у обігу.

Як виготовлення слід кваліфікувати і дії особи, яка свідомо придбала підроблені гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей з

метою їх наступного збуту і для надання їм більшої подібності до справжніх внесла до них додаткові підробки, які створювали можливість перебування їх в обігу.

Виготовлення знарядь, за допомогою яких передбачається в майбутньому виготовляти фальшиві гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей, слід кваліфікувати як готування до вчинення даного злочину.

Виготовлення підроблених грошових знаків, які на даний час не є засобом платежу, не може розглядатись як злочин, передбачений ст. 199.

Якщо за допомогою таких підроблених грошових знаків (наприклад, підроблених срібних чи золотих монет, інших грошових знаків, що мають

колекційну цінність) винний намагається шляхом обману заволодіти чужим майном, такі дії слід визнавати шахрайством і кваліфікувати за ст. 190.

Таку ж правову оцінку мають отримувати випадки, коли підробки мають лише незначну подібність до справжніх (у т. ч. таких, що не знаходяться в обігу)

грошових знаків, цінних паперів чи білетів державних лотерей, а тому не можуть реально бути запущені в обіг, але за допомогою їх винний вводить в оману окремих громадян і заволодіває в обмін на ці предмети їх майном.

У той же час виготовлення предметів, які зовнішньо не мають подібності до справжніх грошей, цінних паперів чи білетів державних лотерей і які з цієї причини неможливо збути, не є злочинним діянням.

Проблематичним є питання про можливість виготовлення підроблених державних цінних паперів, що існують у бездокументарній формі, тобто у

вигляді облікових записів на рахунках у комп’ютерних базах даних, які ведуть зберігачі цінних паперів. Існує думка про те, що відкриття фіктивного рахунку

у цінних паперах чи внесення до існуючого справжнього рахунку змін, які спотворюють зміст зафіксованої у ньому інформації, може вважатись

виготовленням підроблених державних цінних паперів. Проте оскільки бездокументарні цінні папери не існують ні у “матеріальній” формі, ні у формі

електронних документів, це виключає можливість відтворення їх зовнішнього вигляду і створення таких фальсифікованих бездокументарних державних

цінних паперів, які були б “подібними” до справжніх, а отже, виключається і можливість “виготовлення” у тому сенсі, в якому це слово вживається у даній

статті. Випадки фальсифікації комп’ютерної інформації, внаслідок яких з’являються неправдиві електронні записи, що мають створити враження про

наявність державних цінних паперів, які насправді не випускались належним емітентом, слід залежно від обставин справи кваліфікувати за статтями 361

або 364, а у разі спрямованості відповідних дій на заволодіння чужим майном – також і за ст. 190.

Під зберіганням підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї слід розуміти знаходження цих предметів безпосередньо у

винного або в будь-якому іншому місці, де вони перебувають у розпорядженні та під контролем винного.

Придбанням предметів цього злочину вважається їх оплатне або безоплатне отримання винним від іншої особи.

Перевезенням цих предметів є переміщення їх винним із використанням будь-яких транспортних засобів.

Пересиланням підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї слід вважати передачу чи спробу передачі їх іншій особі з

використанням засобів поштового зв’язку (у листах, посилках, бандеролях, інших поштових відправленнях).

Ввезенням в Україну предметів розглядуваного злочину слід вважати їх переміщення винною особою із-за кордону на територію України.

Збутом підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї є їх умисне відчуження як оплатне, так і безоплатне (використання як

засобу платежу, продаж, розмін, обмін, дарування, передача в борг або в рахунок покриття боргу, програш в азартних іграх тощо).

Дії особи, що збула іноземну валюту, в якій підроблено лише цифровий номінал купюри, слід кваліфікувати як шахрайство.

У той же час виготовлення такої купюри, як зазначено вище, слід вважати злочином, передбаченим ст. 199.

Випадки, коли винний внаслідок успішного збуту предметів злочину в обмін на них отримав чуже майно, повністю охоплюються складом даного злочину і

додаткової кваліфікації за іншими статтями КК (зокрема, за ст. 190) не потребують.

Склад цього злочину є формальним

4. Склад цього злочину є формальним. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якого із зазначених у ч. 1 ст. 199 діянь.

У випадках зберігання відповідних предметів злочин є закінченим з моменту вчинення тих початкових дій, внаслідок яких виникає ситуація зберігання.

5. Суб’єкт злочину загальний.
6. Його суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну підробленої національної валюти, іноземної валюти,

державних цінних паперів чи білетів державної лотереї є злочинним лише тоді, коли ці дії вчинені з метою їх подальшого збуту.

Кваліфікуючими ознаками злочину є

7. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 199) є вчинення його:

1) повторно;

2) за попередньою змовою групою осіб;

3) у великому розмірі.

Про поняття повторності та вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою див., відповідно, статті 32 і 28 та коментар до ст. 32, 28.

Злочин може кваліфікуватись за ч. 2 ст. 199 як вчинений у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Якщо предметом злочину є підроблені іноземні грошові знаки або державні цінні папери, номіновані в іноземній валюті, для визначення розміру має

бути здійснене їх перерахування у національну валюту України за курсом Національного банку України, що діяв на момент вчинення злочину.

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є

8. Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його:

1) організованою групою;

2) в особливо великому розмірі.

Про поняття організованої групи див. ст. 28 та коментар до неї.

Вчинення цього злочину в особливо великому розмірі має місце тоді, коли сума підробки становить чотириста і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Встановлення наявності великого чи особливо великого розміру як кваліфікуючих ознак даного злочину має здійснюватись виходячи із розміру (грошового значення) неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно із законодавством, цей розмір має дорівнювати розміру податкової соціальної пільги, який діяв на момент вчинення злочину, і визначається за правилами, встановленими Законом “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Подальша зміна критеріїв, за якими визначається (розраховується) розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (зокрема, зміна розміру

податкової соціальної пільги), після вчинення відповідного злочину не є підставою для перегляду питання про наявність у діях винного відповідної кваліфікуючої ознаки.

Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Конституція України (ст. 5). Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Женевська конвенція по боротьбі з підробкою грошових знаків від 20 квітня 1929 р. Ратифікована СРСР 3 травня 1931 р. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. (статті 194 – 198). Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Закон України “Про цінні папери та фондовий ринок” від 23 лютого 2006 р. (статті 1, 3, 7, 9 – 11). Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції від 22 травня 1997 р. (п. 1.33 ст. 1). Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Закон України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” від 10 грудня 1997 р. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Закон України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” від 5 квітня 2001 р. (ст. 3). Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 р. (пункти 22.4 та 22.5 статті 22, п. 6.1 ст. 6). Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Рішення Конституційного Суду України у справі про зворотну дію кримінального закону в часі N 6-рп/2000 від 19 квітня 2000 р. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Указ Президента України “Про грошову реформу в Україні” N 762 від 25 серпня 1996 р. (п. 2). Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Указ Президента України “Про деякі заходи щодо регулювання лотерейної діяльності” N 813 від 10 вересня 2002 р. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Постанова Кабінету Міністрів України “Про випуск процентних облігацій внутрішньої державної позики 2000 року” N 1455 від 22 вересня 2000 р. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Постанова Кабінету Міністрів України “Про випуски облігацій внутрішніх державних позик” N 80 від 31 січня 2001 р. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Постанова Кабінету Міністрів України “Про випуск казначейських зобов’язань” N 15 від 10 січня 2002 р. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Постанова Кабінету Міністрів України “Про випуск облігацій внутрішньої державної позики для погашення простроченої бюджетної заборгованості з

податку на додану вартість” N 2014 від 25 грудня 2003 р. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Постанова Кабінету Міністрів України “Деякі питання випуску облігацій внутрішньої державної позики для погашення простроченої бюджетної

заборгованості з податку на додану вартість” N 1036 від 10 серпня 2004 р. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Інструкція про організацію виготовлення, випуску в обіг і реалізації пам’ятних та ювілейних монет України. Затверджена постановою Правління

Національного банку України N 438 від 7 листопада 2000 р. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Положення про порядок випуску облігацій місцевих позик. Затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку N 414 від 7

жовтня 2003 р. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. N 6 “Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут

підроблених грошей чи цінних паперів”. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом

Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом

Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом

Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом

Заздалегідь не обіцяне придбання або отримання, зберігання чи збут майна, завідомо одержаного

злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, –

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

http://barvinoknet.com.ua

Коментар до ст.198

встановлений законом порядок придбання і відчуження майна, який забезпечує право власності

1. Об’єктом злочину є встановлений законом порядок придбання і відчуження майна, який забезпечує право власності.

майно, завідомо одержане злочинним шляхом

2. Предметом злочину є майно, завідомо одержане злочинним шляхом.

Під майном, одержаним злочинним шляхом, слід розуміти майно, яке прямо або опосередковано отримано в результаті вчинення суспільно небезпечного діяння.

Таке майно може бути здобуте як шляхом вчинення злочину, так і шляхом вчинення діяння, яке містить ознаки злочину, але в силу

передбачених законом обставин не тягне кримінальної відповідальності (наприклад, вчинене особою, яка не є суб’єктом злочину через неосудність або недосягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність).

Злочинний спосіб, у який одержано таке майно, для кваліфікації діяння за ст. 198 значення не має. Це можуть бути: викрадення майна, його привласнення,

вимагання, заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем, одержання хабара, контрабанда, шахрайство з фінансовими ресурсами, вбивство з корисливих мотивів тощо.

Не може бути визнано предметом цього злочину:

1) майно, яке одержано не злочинним шляхом, а внаслідок вчинення адміністративного чи іншого правопорушення;

2) майно, отримане в обмін на здобуте злочинним шляхом, наприклад, товари, куплені за викрадені гроші;

3) майно, не одержане, а виготовлене злочинним шляхом, наприклад, у результаті заняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 203), збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів (ст. 204) тощо;

4) предмети (зброя, радіоактивні матеріали, наркотичні засоби, психотропні, сильнодіючі та отруйні речовини, прекурсори), які вилучені з вільного

цивільно-правового обігу (або обмежені у ньому) і незаконний збут, придбання чи зберігання яких утворюють самостійні склади злочинів (наприклад, передбачених статтями 307, 309, 311, 321).

Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом

Розмір майна, яке було предметом цього злочину, на кваліфікацію не впливає. У тих випадках, коли предметом заздалегідь не обіцяного придбання або

отримання, збуту чи зберігання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, було майно у незначних розмірах (невелика кількість речей, незначна

їх вартість тощо), вчинене діяння через малозначність (ч. 2 ст. 11) може і не визнаватися злочином.

заздалегідь не обіцяних діях з майном, завідомо здобутим злочинним шляхом

3. З об’єктивної сторони злочин полягає у заздалегідь не обіцяних діях з майном, завідомо здобутим злочинним шляхом, у формі:

1) придбання;

2) отримання;

3) зберігання;

4) збуту.

Придбання і отримання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, є близькими за своїм змістом поняттями. І придбання, і отримання забезпечує

можливість розпоряджатися вказаним майном як своїм власним (володіти ним, використовувати його, відчужувати).

Відрізняються вони способом набуття такої можливості.

Придбання майна Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом

Придбання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, передбачає оплатне (купівля) чи інше компенсаційне (відплатне – обмін, прийняття в рахунок погашення боргу тощо) одержання такого майна.

Отримання майна Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом

Отримання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, передбачає безоплатне одержання такого майна (наприклад, як подарунок, спадок).

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 4, заздалегідь не обіцяне отримання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації

(відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, утворює склад злочину, передбаченого ст. 198, лише у разі, якщо воно було вчинене після визнання

такого діяння злочинним – тобто після набуття чинності Законом України N 430-IV від 16 січня 2003 р. (зазначений Закон набув чинності з 11 червня 2003 р.).

Збут майна Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом

Збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, – це оплатне чи безоплатне відчуження майна іншій особі.

Такі дії можуть бути вчинені у формі продажу, дарування, обміну тощо і з правової точки зору являють собою недійсні правочини.

Під зберіганням майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, слід розуміти більш-менш тривале володіння майном, у процесі якого винна особа зберігає контроль над ним.

Воно може знаходитись при ньому, у його оселі, транспортному засобі чи у будь-якому іншому відомому винній особі місці.

Відповідальність за ст. 198 настає лише за таке придбання, отримання, зберігання або збут зазначеного вище майна, яке не було заздалегідь обіцяне.

Якщо виконання зазначених дій було заздалегідь обіцяне виконавцю або співучаснику злочину, відповідальність настає не за ст. 198, а за співучасть у конкретному злочині.

Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом

Придбання, отримання, збут або зберігання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, підлягає кваліфікації за ст. 198 лише за певних обставин –

у разі, якщо такі дії не містять ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Ознаки такої легалізації передбачені у ст. 209.

Злочин вважається закінченим з моменту одержання зазначеного у ст. 198 майна у володіння або для зберігання, чи з моменту його збуту.

4. Суб’єкт злочину загальний.

Заздалегідь не обіцяне придбання, отримання, збут та зберігання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, вчинене службовою особою з

використанням свого службового становища (за умови спричинення істотної шкоди або тяжких наслідків), потребує кваліфікації за сукупністю злочинів – за ст. 198 і відповідною частиною ст. 364.

Особа усвідомлює, що придбаває, отримує, збуває або зберігає майно, одержане злочинним шляхом, і бажає вчинити такі дії

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює, що придбаває, отримує, збуває або зберігає майно, одержане злочинним шляхом, і бажає вчинити такі дії.

Усвідомлення того, що майно одержане злочинним шляхом, є обов’язковою ознакою інтелектуального моменту умислу винного.

При цьому точна обізнаність про характер та конкретні обставини вчиненого так званого предикатного злочину не вимагається.

У разі, коли особа вважає, що вона придбаває, отримує, зберігає або збуває майно, одержане злочинним шляхом, яке не є таким насправді, її дії за спрямованістю умислу можуть розцінюватись як замах на цей злочин.

За наявності сумніву особи щодо законності походження придбаного чи отриманого нею майна описані у диспозиції ст. 198 дії не утворюють складу цього злочину.

Відповідно до цивільного законодавства така особа є недобросовісним набувачем майна і може нести цивільно-правову відповідальність (ст. 400 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р.).

одержання службовою особою хабара

6. У разі одержання службовою особою хабара, предметом якого є майно, завідомо для хабарника одержане злочинним шляхом, вчинене (за умови, що

службова особа усвідомлює, що як хабар вона отримує матеріальні цінності, одержані злочинним шляхом) потрібно розцінювати не лише як одержання

хабара, а й як заздалегідь не обіцяне отримання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, і кваліфікувати за відповідною частиною ст. 368 і ст. 198.

Якщо особа, будучи достовірно поінформованою про злочинне походження майна, придбаває, отримує, зберігає чи збуває таке майно, бажаючи приховати

вчинений тяжкий чи особливо тяжкий злочин (у результаті якого це майно було одержане), її дії за наявності інших необхідних підстав необхідно  кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 198 і 396.

Придбання, отримання, збут або зберігання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом (ст. 198), слід відмежовувати від легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209).

Основні відмінності між цими злочинами полягають в ознаках об’єктивної та суб’єктивної сторін. Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом

Об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 198, становлять лише придбання, отримання, збут або зберігання зазначеного майна. Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом

Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 209, характеризується іншими діями, а саме: вчиненням фінансової операції чи укладенням угоди з коштами

або іншим майном, одержаними внаслідок суспільно небезпечного протиправного діяння, а також вчиненням дій, спрямованих на приховання чи

маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження,

місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення

суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів. Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом

Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом

Придбання, отримання, збут або зберігання майна також можуть бути складовими зазначених у ст. 209 дій, однак вони, по-перше, не вичерпують їх,

а, по-друге, мають іншу спрямованість. Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом

Дії, описані у ст. 209, спрямовані на надання легального статусу (легалізацію, відмивання) коштам та іншому майну, одержаним злочинним шляхом, через

використання його під виглядом законного у фінансових операціях, інших угодах. Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом

Водночас, для вчинення дій, передбачених у ст. 198, така мета не є характерною. Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом