Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання

Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності

Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання

Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання1. Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування

покарання у зв’язку із закінченням строків давності до осіб, які вчинили

злочин у віці до вісімнадцяти років, застосовується відповідно до статей

49 та 80 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею.

Юридическая помощь, защита

  1. Щодо осіб, зазначених у частині першій цієї статті, встановлюються такі строки давності:

1) два роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості;

2) п’ять років – у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

3) сім років – у разі вчинення тяжкого злочину;

4} десять років – у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

  1. Щодо осіб, зазначених у частині першій цієї статті, встановлюються такі строки виконання обвинувального вироку:

1) два роки – у разі засудження до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, а також при засудженні до

покарання у виді позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

2) п’ять років – у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років за тяжкий злочин;

3) сім років – у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше п’яти років за тяжкий злочин;

4) десять років – у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин.

Коментар до статті 106

1. На неповнолітніх поширюються загальні умови застосування давності притягнення до кримінальної відповідальності та давності виконання

обвинувального вироку з урахуванням особливостей, встановлених у ст. 106. Ці особливості полягають у скороченні строків давності та їхній меншій диференціації.

Скорочені строки давності

2. Скорочені строки давності застосовуються щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення повноліття. Тобто положення ст. 106 можуть застосовуватися і щодо

осіб, які досягли повноліття на момент вирішення питання про Їх притягнення до кримінальної відповідальності чи направлення для відбування покарання.

3. Особа, яка вчинила злочин у віці до вісімнадцяти років, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо від дня вчинення злочину і до дня набрання

вироком законної сили минули строки, вказані в ч. 2 ст. 106. Ці строки диференційовані з урахуванням лише ступеня тяжкості вчиненого злочину і не

залежать від виду покарання, яке передбачене за нього. Вони значно менші, ніж загальні строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, встановлені ч. 1 ст. 49.

4. Особа, яка вчинила злочин у віці до вісімнадцяти років, звільняється від відбування покарання, якщо його не було виконано від дня набрання чинності обвинувальним вироком в строки, вказані в ч. З ст. 106.

Перебіг давності

5. Перебіг давності зупиняється у випадку ухилення особи, яка вчинила злочин у віці до вісімнадцяти років, від слідства чи суду або ж від відбування покарання.

При цьому не має значення, чи досягла повноліття ця особа на момент такого ухилення.

Правило про подвоєння тривалості строку давності виконання обвинувального вироку при його зупиненні, встановлене в ч. З ст. 80, поширюється і на

неповнолітніх. Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання

6. При перериванні строків давності внаслідок вчинення нового злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину строки давності за

злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, обчислюютьсявідповідно до ч. 2 ст. 106. Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання

7. Якщо протягом строків давності, встановлених ст. 106, але вже після досягнення повноліття, особа вчинить новий злочин, то строки давності

притягнення до кримінальної відповідальності за нього обчислюються за загальним правилом, встановленим ст. 49. Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання

Не може бути призначене довічне позбавлення волі

8. Оскільки особі, яка вчинила злочин у віці до вісімнадцяти років, не може бути призначене довічне позбавлення волі, то на неї не поширюється правило,

встановлене в ч. 4 ст. 49. У будь-якому разі давність притягнення такої особи до кримінальної відповідальності не може перевищувати десять років. Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання

9. Положення про незастосування давності у разі вчинення злочинів проти миру і безпеки людства, передбачених ст. ст. 437 439, ч. 1 ст. 442, чи засудження за них

(ч. 5 ст. 49, ч. 6 ст. 80) поширюються і на осіб, які вчинили Їх у віці від 16 до 18 років. Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання

Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру.Коментар ст. 97

Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру

Звільнення від кримінальної відповідальності

Звільнення від кримінальної відповідальності. 1. Неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості може бути звільнено від

кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання.

У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу.

2. Примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого

може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільне небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.

3. У разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності.

Коментар

1. Звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності не є метою, до якої слід прагнути при розгляді будь-якої кримінальної справи.

За загальним правилом, будь-яка особа, яка вчинила злочин, повинна понести кримінальну відповідальність і бути піддана покаранню.

Звільнення від кримінальної відповідальності допускається лише тоді, коли завдання, які стоять перед КК, можуть бути досягнуті і без застосування найбільш суворих кримінально-правових заходів.

Звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх

3. До неповнолітніх можуть бути застосовані як загальні види звільнення від кримінальної відповідальності, так і спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх.

Неповнолітній може бути звільнений від кримінальної відповідальності на підставі загальних норм, передбачених КК, а також на підставі акта амністії чи помилування.

Застосування більшості норм КК про звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх не відзначається якимись особливостями.

Так, звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45), у зв’язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46), у зв’язку з

передачею особи на поруки (ст. 47), у зв’язку із зміною обстановки (ст. 48) до неповнолітніх застосовується на тих самих умовах, що й до повнолітніх.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ст. 49) щодо осіб, які

вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, застосовується з урахуванням того, що для них ч. 2 ст, 106 передбачає скорочені строки давності.

У ст. 97 передбачено застосування щодо неповнолітніх специфічного виду звільнення від кримінальної відповідальності – із застосуванням примусових заходів виховного характеру.

Такі заходи не є кримінальним покаранням, істотно відрізняються від них за своєю суворістю. Звільнення від кримінальної відповідальності

Водночас вони пов’язані з певними обмеженнями та позбавленнями для особи, щодо якої застосовані. Звільнення від кримінальної відповідальності

Примусові заходи виховного характеру є мірою державного примусу

Примусові заходи виховного характеру є мірою державного примусу, яка застосовується незалежно від бажання винного. Звільнення від кримінальної відповідальності

Їх покладення, крім іншого, зумовлене необхідністю позбавлення неповнолітнього, який вчинив злочин, ілюзії про безкарність його дій та повне

прощення вчиненого у зв’язку із звільненням від кримінальної відповідальності.

4. Примусові заходи виховного характеру до неповнолітніх можуть застосовуватися і як один із специфічних видів звільнення від кримінальної

відповідальності, і в порядку звільнення таких осіб від кримінального покарання. Види цих заходів однакові, вони передбачені ч. 2 ст. 105.

Умови ж їх застосування відрізняються щодо кожного із цих кримінально-правових інститутів.

У ст. 97 встановлено умови звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру та підстави їх

скасування, а в ч. 1 ст. 105 – умови звільнення від покарання із застосуванням таких заходів.

5. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру допускається із дотриманням комплексу умов, які

стосуються особи винного, вчиненого ним злочину, прогнозу його подальшої поведінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 97 умовами такого звільнення є:

1) неповноліття особи. Видається, що застосування примусових заходів виховного характеру щодо особи, яка вже досягла повноліття, є недоцільним, оскільки ці заходи не в змозі справити на неї очікуваний вплив.

Тому звільнення від кримінальної відповідальності з застосуванням вказаних заходів має застосовуватися лише щодо осіб, які є неповнолітніми під час розгляду справи;

2) вчинення вперше злочину невеликої” тяжкості.

Це насамперед означає, що неповнолітній притягнутий до кримінальної відповідальності за злочин, за який законом передбачено покарання у виді

позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш м’яке покарання (ч. 2 ст. 12).

Неповнолітнього слід вважати таким, що вчинив такий злочин вперше, якщо він не має судимості за будь-який злочин.

Не може застосовуватися ст. 97 щодо неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, але раніше чи пізніше вчинив ще й інший злочин.

Водночас неповнолітній, судимість якого за раніше вчинений злочин погашена або знята, повинен вважатися таким, що вчинив злочин вперше;

3) можливість виправлення неповнолітнього без застосування покарання. яка повинна визначатися з урахуванням особи винного, його поведінки після вчинення злочину.

Про наявність такої можливості може, зокрема, свідчити фактичне вчинення злочину вперше, щире каяття, добровільне відшкодування заподіяної шкоди,

бездоганна поведінка після посягання, втрата зв’язків з попереднім оточенням, яке негативно впливало на неповнолітнього.

Застосування розглядуваного виду звільнення від кримінальної відповідальності є правом суду, а не його обов’язком.

При цьому суд може застосувати таке звільнення, лише встановивши наявність умов, зазначених у ч. 1 ст. 97.

Позиція самого неповнолітньої’о, його законних представників не має вирішального значення для суду. Однак застосування такого заходу, як

передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють (п. З ч. 2 ст. 105), як випливає з самого його характеру, можливе лише за згоди осіб, що здійснюватимуть такий нагляд.

7. Вид примусових заходів виховного характеру, тривалість застосування тих із них, що мають строковий характер, та зміст обмежень обираються судом з

урахуванням в принципі тих же обставин, які виступають загальними засадами призначення покарання.

Таким чином, при виборі примусових заходів виховного характеру суд має враховувати характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу

винного, обставини, які пом’якшують чи обтяжують покарання за цей злочин, якби воно насправді призначалося.

При цьому суд не зв’язаний санкцією статті Особливої частини КК, якою передбачений злочин, від відповідальності за який звільняється неповнолітній.

Водночас примусові заходи виховного характеру призначаються з урахуванням положень, викладених у ч. 2 ст. 105:

а) можуть бути призначені виховні заходи, лише прямо вказані в цій статті КК ( їх перелік вичерпний);
б) тривалість виховного заходу, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 105, – направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи не може перевищувати встановленого КК терміну, тобто не більше трьох років;
в) виховні заходи, передбачені п. п. 2 і 3 ч. 2 ст. 105, можуть призначатися на строк не більше ніж до досягнення повноліття.

8. До неповнолітнього може одночасно бути застосовано кілька виховних заходів примусового характеру, передбачених ч. 2 ст. 105, якщо застосування

одного із них не виключає можливості застосування іншого.

Наприклад, направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків робить непотрібним встановлення обмежень

дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього або ж передачу неповнолітнього під нагляд батьків.

І навпаки, покладення на неповнолітнього, який досяг п’ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або, заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних

майнових збитків може (і повинно) супроводжуватися застосуванням примусових заходів, пов’язаних із тривалим виховним впливом.

Видається, що неповнолітньому в усіх випадках має проголошуватися застереження, зокрема й тоді, коли суд визнає за необхідне застосувати також і

більш суворі примусові заходи виховного характеру.

Можливість одночасного застосування кількох заходів випливає насамперед зі змісту ст. 97. В її назві і диспозиції йдеться про ці заходи у множині.

Крім того, при призначенні таких самих заходів при звільненні від кримінального покарання відповідно до прямої вказівки закону (ч. З ст. 105) може бути застосовано кілька з них.

примусові заходи виховного характеру призначаються неповнолітнім, які досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність

9. Відповідно до ч. 1 ст. 97 примусові заходи виховного характеру призначаються неповнолітнім, які досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, тобто 16-, а в деяких випадках – 14-річного віку.

Ці самі заходи, відповідно до ч. 2 ст. 97, можуть бути застосовані і щодо неповнолітнього, який не досяг віку, з якого може наставати кримінальна  відповідальність.

Застосування примусових заходів виховного характеру до такої особи не пов’язане з ‘й звільненням від кримінальної відповідальності, оскільки вона, не будучи суб’єктом злочину, не підлягає такій відповідальності.

10. Примусові заходи виховного характеру щодо особи, яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, здійснюються з дотриманням таких умов:

1) неповнолітньому виповнилося 11 років;

2) ця особа вчинила діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК.

Закон не встановлює якихось додаткових вимог для призначення примусових заходів виховного характеру особам, які не досягли віку, з якого може

наставати кримінальна відповідальність, зокрема тих, які стосуються тяжкості вчиненого посягання та його вчинення вперше.

Однак потрібно встановити, що такий неповнолітній дійсно вчинив суспільно небезпечне діяння, що він за станом свого розумового розвитку здатний

усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Якщо ж в силу відставання у розвитку неповнолітній не розуміє значення своїх дій, то йому не можуть бути призначені примусові заходи виховного характеру.

11. Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітнього, який не досяг 16-, а в деяких випадках 14-річного віку, є єдиним і остаточним заходом.

Незалежно від його поведінки в період виконання таких заходів вони не можуть бути скасовані і замінені на інші, більш суворі заходи впливу.

Закон не передбачає також заміни одного примусового заходу виховного характеру на інший, більш суворий, у зв’язку з невиконанням покладених судом обмежень, вимог, обов’язків.

Звільнення неповнолітнього

12. Звільнення неповнолітнього, що вчинив злочин, від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру не є

остаточним.

Можливі два наслідки застосування ст. 97 – позитивний і негативний.

Позитивний має місце тоді, коли неповнолітній сприймає застосовувані до нього виховні заходи, виконує покладені обмеження, вимоги, обов’язки.

У такому випадку після реалізації виховного заходу разового характеру (проголошення застереження, відшкодування заподіяних майнових збитків)

або ж спливу строку, на який були призначені триваючі виховні заходи (обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки,

завершення перебування у спеціальній навчально-виховній установі), звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності є остаточним і

безповоротним.

Незалежно від його подальшої поведінки він не може бути підданий відповідальності за раніше вчинений злочин.

Негативний для неповнолітнього наслідок передбачений ч. З ст. 97 і полягає у скасуванні раніше призначених примусових заходів’виховного характеру і притягненні його до кримінальної відповідальності.

Підставою для скасування примусових заходів виховного характеру є

13. Єдиною підставою для скасування примусових заходів виховного характеру КК називає ухилення неповнолітнього від застосування до нього таких заходів.

Певно, йдеться про ухилення від реалізації призначених судом заходів, яке може полягати у: втечі неповнолітнього з дому; .невиконанні вимог батьків,

педагогічного або трудового колективу, окремих громадян, під нагляд яким переданий неповнолітній; невиконанні покладеного судом обов’язку

відшкодувати заподіяні майнові збитки або ж інших обмежень чи особливих вимог до його поведінки; втечі зі спеціальної навчальновиховної установи чи

порушенні правил поведінки в них тощо.

Ухилення від виконання застереження може полягати у вчиненні неповнолітнім злочинів або інших правопорушень після його винесення.

Час, упродовж якого неповнолітній може бути притягнутий до кримінальної відповідальності

14. Час, упродовж якого неповнолітній може бути притягнутий до кримінальної відповідальності в зв’язку з ухиленням від виконання

примусових заходів виховного характеру, визначається з урахуванням інших статей КК та змісту призначених йому заходів.

При цьому треба враховувати такі положення:

а) ухилення від примусових заходів виховного характеру, які виконуються протягом певного часу, має враховуватися, якщо воно здійснюється протягом терміну, на який застосовано такий захід;

б) невиконання певних дій має оцінюватися як ухилення, якщо сплив строк, визначений для цього судом;

в) у будь-якому разі притягнення до кримінальної відповідальності неможливе, якщо закінчився строк давності притягнення до кримінальної

відповідальності, встановлений КК. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 106 у даному випадку він становить 2 роки.

Скасування примусових заходів виховного характеру

15. Скасування примусових заходів виховного характеру означає, що відновлюється провадження у кримінальній справі неповнолітнього. Звільнення від кримінальної відповідальності

Він притягується до кримінальної” відповідальності і до нього можуть бути застосовані всі заходи, передбачені КК за вчинений злочин. Звільнення від кримінальної відповідальності

Водночас повторне звільнення від кримінальної відповідальності – з інших передбачених КК підстав (крім амністії та помилування), хоча прямо й не

заборонене законом, навряд чи доцільне, враховуючи характеристику особи винного, який щиро не покаявся, своєю поведінкою не підтвердив, що перестав

бути суспільне небезпечним і не виправдав виявленої щодо нього довіри. Звільнення від кримінальної відповідальності

16. Якщо неповнолітній в період відбування примусових заходів виховного характеру вчиняє інший злочин, то це свідчить про ухилення від таких заходів,

насамперед від винесеного йому застереження. Звільнення від кримінальної відповідальності

Тому вони мають бути скасовані, а винний притягатися до кримінальної відповідальності за обидва злочини. Звільнення від кримінальної відповідальності

Тобто має місце сукупність злочинів, покарання при цьому призначається за правилами, визначеними в ст. 70 та ч. 2 ст. 103. Звільнення від кримінальної відповідальності

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки.Коментар ст.48

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановкиЗвільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки. Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільне небезпечною.

Коментар

Ст. 48 передбачає дві самостійні підстави звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності. Таке звільнення може мати місце, коли внаслідок зміни обстановки:

1) вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність або

2) особа перестала бути суспільне небезпечною.

Передбачений ст. 48 вид звільнення від кримінальної відповідальності потрібно відрізняти від декриміналізації, коли на час розслідування або розгляду справи у суді те чи інше діяння було виключено законом з кола кримінальне караних. У таких випадках піддягають застосуванню правила про зворотну дію в часі кримінального закону, який скасовує злочинність діяння (ст. 5).

право суду

Звернення до цього виду звільнення від кримінальної відповідальності – право, а не обов’язок суду. У разі, коли суд дійде висновку про те, що, незважаючи на суттєву зміну зовнішньої обстановки, суспільна небезпечність вчиненого діяння не відпала або винна особа не перестала бути суспільне небезпечною, звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 не допускається.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки є безумовним у тому плані, що воно не ставиться у залежність від подальшої поведінки особи, щодо якої застосовано ст. 48.

Обставини, що зумовлюють

При цьому дискреційні можливості суду істотно обмежені вказівкою закону на дві обставини:

1) особа, щодо якої вирішується питання про звільнення її від відповідальності за ст. 48, повинна вчинити злочин вперше;

2) такий злочин має бути злочином невеликої або середньої тяжкості.

Зміна обстановки внаслідок якої вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність, означає передусім істотну зміну соціально-економічних. політичних або духовних засад життєдіяльності суспільства, яка відбувається незалежно від волі винної особи  внаслідок чого втрачається суспільна небезпечність не лише конкретного злочину, а й подібних йому діянь (наприклад, скасування надзвичайного стану, перехід країни від військового часу до мирного).

Зміна обстановки може стосуватись як всієї країни, так і окремих територій, населених пунктів, підприємств, установ, організацій. Ст. 48 може бути застосована, наприклад, у випадках: заподіяння шляхом зловживання службовим становищем істотної шкоди підприємству, яке у подальшому було ліквідоване; викрадення з поля сільськогосподарської продукції, яка згодом, до збирання врожаю, була повністю втрачена внаслідок захворювання рослин або безгосподарності; незаконна порубка лісу на ділянці, яка підлягала розчищенню з метою проведення меліоративних робіт; полювання у забороненому місці, в якому незабаром було офіційно дозволено займатися полюванням.

Зміна обстанки

Під зміною обстановки, внаслідок якої особа, яка вчинила злочин, перестає бути суспільна небезпечною, слід розуміти об’єктивні зміни умов життєдіяльності такої особи, які позитивно і суттєво впливають на неї і свідчать про те, що вона не вчинятиме кримінальне караних діянь у майбутньому. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки

Фактами об’єктивної зміни зовнішньої обстановки, яка оточує винного, можуть визнаватися зокрема:

призов на строкову військову службу; Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки

зміна постійного місця проживання і розірвання зв’язків з “кримінальним” оточенням; Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки

працевлаштування раніше не працюючого; Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки

тяжка хвороба або нещасний випадок, внаслідок чого особа стала інвалідом;Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки

залучення особи до конфіденційної співпраці з правоохоронними органами;Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки

закінчення терміну строкової служби військовослужбовця, який вчинив самовільне залишення частини або місця служби; створення сім’ї з жертвою злочину. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки

Збереження на момент провадження розслідування і розгляду справи у суді суспільної небезпечності вчиненого злочину не перешкоджає застосуванню ст.

48 у разі, коли у зв’язку із зміною обстановки особа, яка вчинила злочин, перестала бути суспільне небезпечною. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.Коментар ст.47

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на порукиЗвільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки. 1. Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості

та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею ії на поруки колективу підприємства, установи чи організації за

їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі п на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру

та не порушуватиме громадського порядку.

2. У разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин.

Коментар

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки може мати місце за сукупності таких умов:

1) особа вчинила злочин вперше;

2) діяння належить до злочинів невеликої або середньої тяжкості;

3) особа, яка вчинила злочин, щиро покаялася;

4) колектив підприємства, установи чи організації звернувся з клопотанням про передачу йому на поруки такої особи;

5) особа, яка вчинила злочин, не заперечує проти закриття кримінальної справи за даною не реабілітуючою підставою.

2. Про поняття щїрого покаяння див. коментар до ст. 45.

Закон дозволяє звільняти особу від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки лише за наявності клопотання колективу підприємства, установи чи організації.

За своїм змістом дане клопотання включає:

1) вмотивоване прохання відповідного колективу звільнити від кримінальної відповідальності особу, яка вчинила злочин, і передати її йому на поруки;

2) зобов’язання колективу здійснювати заходи виховного характеру, спрямовані на недопущення вчинення особою, взятою на поруки, нових злочинів.

Порядок звернення колективу з клопотанням про передачу особи на поруки регламентується кримінально-процесуальним законодавством.

Не може бути звільнена від кримінальної відповідальності і передана на поруки особа, яка не визнає себе винною або з інших причин наполягає на розгляді справи у суді.

У таких випадках провадження у кримінальній справі триває у звичайному порядку.

особливості

На відміну від звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченого ст. ст. 45, 46, 49, розглядуваний вид звільнення від кримінальної відповідальності

не є імперативним: застосування ст. 47 – це право, а не обов’язок суду. Застосування ст. 47 є виправданим лише тоді, коли суд дійде висновку про те,

що виправлення конкретної особи, яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування щодо неї заходів кримінально-правової репресії.

Умовність

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки є умовним. Особа звільняється від відповідальності на підставі ст. 47 під

умовою протягом року з дня передачі її на поруки: виправдати довіру колективу, не ухилятися від заходів виховного характеру і не порушувати громадського порядку.

Остаточно неможливість притягнення особи до кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин виникає лише після спливу однорічного терміну дії поручительства колективу.

Порушеннями громадського порядку, що є підставою скасування рішення про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на

поруки, визнається зокрема вчинення такою особою адміністративного правопорушення, яке посягає на громадський порядок, громадську безпеку та

встановлений порядок управління (дрібне хуліганство, розпивання спиртних напоїв у громадських .місцях і поява у громадських місцях у нетверезому стані,

злісна непокора законному розпорядженню працівника міліції тощо).

Порушення умов передачі на поруки з боку особи, звільненої від кримінальної відповідальності, у вигляді ухилення від заходів виховного характеру може

полягати у порушенні трудової дисципліни, установлених правил співжиття на роботі, в побуті і сім’ї, в ігноруванні заходів виховного характеру, у звільненні з цією метою з роботи.

Не може розглядатися як ухилення від заходів виховного характеру залишення особою колективу місця роботи або навчання з поважних причин (внаслідок хвороби, за сімейними обставинами, у зв’язку із зміною місця проживання тощо).

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.

У разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин.

Порядок відновлення кримінального переслідування у разі відмови колективу підприємства, установи чи організації від поручительства регламентується кримінально-процесуальним законодавством.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.

Закриття кримінальної справи у зв’язку з передачею особи на поруки не звільняє її від обов’язку відшкодувати матеріальні збитки, завдані нею державним, громадським інтересам або громадянам. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.Коментар ст.46

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілимЗвільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням. Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Коментар

Ст. 46 є закріпленням відомого зарубіжному законодавству інституту медіації як альтернативного способу врегулювання кримінально-правових конфліктів, в основу якого покладено посередництво у примиренні сторін. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим дає змогу: потерпілому – більш оперативно отримати належну компенсацію заподіяної йому шкоди; особі, яка вчинила злочин, – бути звільненою від кримінальної відповідальності; державі – зекономити фінансові та інші ресурси, необхідні для розслідування зазначених категорій справ.

підстави

Підставою цього виду звільнення від кримінальної відповідальності є сукупність таких умов:

1) особа вчинила злочин вперше;

2) діяння належить до злочинів невеликої тяжкості (при цьому не вимагається, щоби ними були так звані злочини приватного обвинувачення);

3) особа, яка вчинила такий злочин, примирилася з потерпілим;

4) вона відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

При цьому не вимагається, щоб суб’єкт, який вчинив злочин, щиро покаявся і активно сприяв розкриттю злочину.

Про поняття злочину невеликої тяжкості див. ст. 12 та коментар до неї, про поняття вчинення злочину вперше, відшкодування завданих збитків та

усунення заподіяної шкоди – коментар до ст. 45.

Відшкодування завданої шкоди в плані ст. 46 має бути повним і достатнім.

Ці критерії визначаються за угодою потерпілого, який пропонує конкретні форми та механізми відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної

шкоди, та особи, яка вчинила злочин.

У разі наявності декількох потерпілих винний може бути звільнений від кримінальної відповідальності за ст. 46 за умови досягнення ним примирення

з кожним із потерпілих і відшкодування кожному із них завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.

Особливістю передбаченого ст. 46 звільнення від кримінальної відповідальності є те, що для його застосування вимагається не лише

позитивна посткримінальна поведінка винного, а й добровільне волевиявлення потерпілого.

Якщо заподіяна злочином шкода повністю відшкодована, проте примирення потерпілого з винним не відбулося, останній не може бути звільнений від кримінальної відповідальності за ст. 46.

примирення

Під примиренням розуміється добровільна відмова потерпілого від поданої ним заяви про притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка

вчинила злочин (у тому разі, коли справу ще не порушено), або прохання закрити вже порушену щодо винного кримінальну справу. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням.

Факт примирення потребує відповідного про’ цесуального закріплення у матеріалах справи. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням.

Мотиви, якими керується потерпілий, погоджуючись на примирення (жалість, релігійні переконання, сподівання на дружбу, бажання поліпшити своє

майнове становище тощо), для застосування ст. 46 значення не мають. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням.

При цьому не є важливим також, хто саме виступив ініціатором примирення (винний, потерпілий, їхні знайомі, працівники правоохоронних

органів). Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням

потерпілий

Примирення має відбутись саме з потерпілим, а не з іншими особами, які беруть участь у кримінальному процесі.

Потерпілий – це фізична особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду і яка визнана потерпілим постановою органу дізнання, слідчого, судді або ухвалою суду. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням

У справах про злочини, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, права потерпілого мають його близькі родичі, які в установленому порядку визнані потерпілими. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням

Не є потерпілими у кримінально-процесуальному аспекті юридичні особи, які, у разі заподіяння їм майнової шкоди, визнаються цивільними позивачами. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням

Угоду про примирення з особою, яка вчинила злочин, неповнолітній потерпілий віком від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років може укласти лише за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальників. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням

Вказану угоду від імені неповнолітнього потерпілого, який не досяг п’ятнадцяти років, закон дозволяє укладати лише його батькам (усиновителям)

або опікунам, які у кримінальному процесі визнаються його законними представниками. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.Коментар ст.45

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.

Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро

покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Коментар

Ст. 45 передбачає новий, невідомий КК 1960 р. вид звільнення від кримінальної відповідальності. У КК 1960 р. дійове каяття розглядалося лише як обставина, що пом’якшує відповідальність.

Сутність дійового каяття як підстави обов’язкового звільнення від кримінальної відповідальності полягає у тому, що особа, яка вчинила злочин, не лише внутрішньо переживає і словесне розкаюється у вчиненому, а й підтверджує це своїми соціальне корисними й активними діями.

Вчинити їх вона може з власної ініціативи, проте застосування ст. 45 не виключається у тому разі, коли дійовому каяттю передувала роз’яснювальна робота компетентних органів про позитивні наслідки поведінки, описаної у зазначеній статті.

умови звільнення

Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям, якщо:

1) вона вчинила злочин вперше;

2) вчинене нею діяння належить до злочинів невеликої тяжкості;

3) її посткримінальна поведінка є позитивною і повністю відповідає змісту дійового каяття, яке включає такі обов’язкові елементи, як:

а) щире покаяння особи;

б) активне сприяння розкриттю злочину;

в) повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.

Для застосування ст. 45 слід встановити, як правило, сукупність всіх перерахованих елементів. Проте, якщо посягання фактично не спричинило суспільне небезпечних наслідків, дійове каяття може не включати повне відшкодування завданих збитків та усунення заподіяної шкоди.

Сфера застосування ст. 45 охоплює як закінчені, так і незакінчені злочини. Якщо злочин вчинено у співучасті, то питання про звільнення від відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям вирішується лише щодо того співучасника, який виконав усі зазначені у цій статті вимоги.

Під вчиненням злочину вперше у ст. 45 розуміється, що особа раніше не вчинила будь-якого діяння, передбаченого Особливою частиною КК, про що на практиці свідчить відсутність:

1) у особи непогашеної або незнятої судимості за раніше скоєний злочин;

2) кримінальної справи, порушеної у зв’язку із вчиненням особою будь-якого злочину.

Особою, яка вперше вчинила злочин, з юридичної точки зору слід також визнавати того, кого за раніше пред’явленим обвинуваченням судом було

виправдано, а також того, хто раніше хоч і вчинив кримінальне каране діяння, проте у встановленому законом порядку був звільнений від кримінальної

відповідальності.

Щире покаяння

Щире покаяння означає, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про

вчинене, негативно оцінює злочин, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання. Будучи внутрішнім, морально-

психічним процесом у свідомості особи, яка вчинила злочин, щире покаяння підлягає встановленню у кожному конкретному випадку з урахуванням

посткримінальної поведінки винного, правдивості його свідчень під час досудового слідства і розгляду справи у суді тощо.

Сприяння розкриттю злочину і добровільне відшкодування заподіяної шкоди, що не супроводжується щирим покаянням, є обставинами, які пом’якшують

відповідальність при призначенні покарання (п. п. 1 і 2 ч. 1 ст. 66).

активне сприяння

Під активним сприянням розкриттю злочину слід розуміти дії винної особи, спрямовані на те, щоб надати допомогу органам дізнання, досудового слідства і

суду у встановленні істини у справі, з’ясуванні фактичних обставин, які мають істотне значення для розкриття злочину.

Це може полягати зокрема у:

повідомленні про всі відомі епізоди й обставини вчинення злочину;

викритті інших співучасників; визначенні ролі кожного з них у вчиненні злочину;

повідомленні про їхнє місцезнаходження;

поданні допомоги в їх затриманні;

видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом.

Неповідомлення компетентним органам про інших відомих винному співучасників злочину виключає наявність такої обставини, як активне сприяння розкриттю злочину.

Відшкодування завданих збитків та усунення заподіяної шкоди

Відшкодування завданих збитків та усунення заподіяної шкоди – це дії, які фактично усувають негативні наслідки вчиненого злочину. Закон прямо вказує на те, що звільнення від кримінальної

відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям можливе тільки у разі реального відшкодування у повному обсязі заподіяної злочином шкоди. З огляду на це, ст. 45 не може бути застосована у випадках, коли обвинувачений (підсудний) лише обіцяє відшкодувати заподіяні ним збитки у майбутньому. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.

Відшкодуванням завданих збитків та усуненням заподіяної шкоди слід визнавати зокрема:

повернення викраденого майна або надання потерпілому замість викраденого, знищеного чи пошкодженого рівноцінного майна; Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям

компенсацію у грошовій формі вартості викраденого, знищеного чи пошкодженого майна; Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям

відновлення своєю працею або за свій рахунок властивостей пошкодженого майна; Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям

оплату вартості лікування потерпілого; внесення належної суми аліментів особою, яка обвинувачується в злісному ухиленні від їх сплати; Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям

усунення моральної шкоди у тій формі, яка задовольняє потерпілого (вибачення у публічній формі, спростування неправдивих відомостей у засобах масової інформації, грошова компенсація). Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям

Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 здійснюється незалежно від того, чи погоджується на це потерпілий.Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.