Звільнення від відбування покарання з випробуванням, неповнолітні

Звільнення від відбування покарання з випробуванням, неповнолітні. Коментар до статті 104.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням1. Звільнення від відбування покарання з випробуванням

застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75-78 цього

Кодексу, з урахуванням положень, передбачених цією статтею.

2. Звільнення від відбування покарання з випробуванням може

бути застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до позбавлення волі.

Юридическая помощь, защита

3. Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років.

4. У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на окрему особу, за ц згодою або на й прохання, обов’язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи.

Коментар

1. Звільнення від відбування покарання з випробуванням до не-, повнолітніх застосовується у цілому на тих же засадах, що й стосовно дорослих. При цьому враховуються особливості, передбачені ст. 104.

Умови звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням

2. КК передбачає такі умови звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням:

1) неповнолітній засуджений до покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років;

2) суд дійде висновку про можливість виправлення неповнолітнього без реального відбування визначеного йому покарання.

Такий висновок повинен робитися на основі об’єктивних чинників, які стосуються тяжкості вчиненого злочину, особи винного, інших обставин справи.

Фактори, які обумовлюють можливість звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням, у цілому такі ж, які перелічені у коментарі до ст. 103.

Застосування до неповнолітнього звільнення від кримінальної відповідальності з випробуванням

3. Застосування до неповнолітнього звільнення від кримінальної відповідальності з випробуванням не обумовлюється кількістю вчинених

злочинів, а також ступенем їх тяжкості.

Воно є можливим у разі призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до п’яти років як за один злочин, так і за сукупністю злочинів чи

сукупністю вироків.

Однак вчинення кількох злочинів, наявність кількох вироків мають враховуватися при визначенні можливості виправлення неповнолітнього без реального відбування покарання.

При звільненні від відбування покарання з випробуванням неповнолітньому встановлюється іспитовий строк меншої тривалості

4. При звільненні від відбування покарання з випробуванням неповнолітньому встановлюється іспитовий строк меншої тривалості, ніж

дорослим засудженим, – від одного до двох років.

Розмір іспитового строку визначається у вказаних межах з урахуванням тривалості позбавлення волі, яке повинен був відбути неповнолітній

засуджений, характеру заходів, необхідних для його виправлення, тощо.

На неповнолітнього, звільненого від відбування покарання з випробуванням, можуть бути покладені ті ж обов’язки, що й на дорослих, до яких застосовано аналогічний захід

5. На неповнолітнього, звільненого від відбування покарання з випробуванням, можуть бути покладені ті ж обов’язки, що й на дорослих, до яких застосовано аналогічний захід (ст. 76).

Покладення відповідно до ч. 2 ст. 104 на окрему особу за її згодою або на її прохання обов’язку щодо нагляду за засудженим та проведення з ним

виховної роботи означає, що на такого неповнолітнього покладається обов’язок сприймати виховний вплив, заходи нагляду, які щодо нього буде застосовувати особа, призначена судом.

Закон не визначає вимог до особи, якій неповнолітній може бути переданий під нагляд чи для проведення з ним виховної роботи.

Однак це може бути лише повнолітня особа, яка здатна справити позитивний вплив на засудженого, має можливості для здійснення відповідних заходів

(проживає з неповнолітнім, принаймні, в одному населеному пункті, позитивно характеризується в побуті і на роботі, може виконувати прийняті

обов’язки за станом здоров’я, має для цього належні матеріальні засоби тощо).

Не виключається покладення обов’язку щодо нагляду та проведення виховної роботи і на батьків засудженого.

Однак, якщо батьки належно не виконували свої обов’язки раніше, що й обумовило вчинення неповнолітнім злочину, то передавати засудженого таким батькам під нагляд та для виховання навряд чи доцільно.

Правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням неповнолітнього в цілому визначені
  1. Правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням неповнолітнього в цілому визначені у ст. 78.

Додатковою підставою для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням неповнолітнього може бути відмова особи, на яку покладено

обов’язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи, від виконання цього обов’язку.

Якщо така відмова обумовлена неналежною поведінкою неповнолітнього – ігноруванням обґрунтованих вимог, ухиленням від виховних заходів тощо, то

це свідчить про невиконання засудженим покладених судом обов’язків і те, що випробування він не витримав.

7. У разі вчинення неповнолітнім нового злочину протягом іспитового строку йому призначається покарання за правилами, передбаченими у ст. ст. 71 -72.

При цьому мають дотримуватися також обмеження, визначені ч. 2 ст. 103, тобто остаточне покарання у будь-якому разі не може перевищувати 15 років позбавлення волі.

Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.Коментар ст.83

Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років

Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які

Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які. 1. Засуджених до обмеження волі або до позбавлення волі жінок, які стали вагітними або

народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п’яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, суд

може звільнити від відбування покарання в межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв’язку з вагітністю, пологами

і до досягнення дитиною трирічного віку.

2. Звільнення від відбування покарання застосовується до засудженої, яка має сім’ю або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання, або яка має можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини,

3. Контроль за поведінкою таких жінок здійснюється органом кримінально-виконавчої системи за місцем проживання.

4. Після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті суд залежно від поведінки засудженої може звільнити її від покарання або замінити його більш

м’яким покаранням чи направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком. У цьому разі суд може повністю або частково зарахувати у строк відбування покарання час, протягом якого засуджена не відбувала покарання.

5. Якщо засуджена, яка була звільнена від відбування покарання, відмовляється від дитини, передала її у дитячий будинок, зникла з місця проживання або ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, суд може за поданням контролюючого органу направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком.

6. Якщо в період звільнення від відбування покарання  засуджена вчинила новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цього Кодексу.

Коментар

1. Застосування до вагітних жінок і жінок, які народили дітей під час відбування покарання, звільнення від відбування покарання пов’язано з недоцільністю подальшого відбування ними покарання.

Вагітність як специфічний фізіологічний стан, а також фізіологічний та психічний стан жінки, який виникає після народження нею дитини, можуть суттєво ускладнити відбування ними покарання і досягнення його мети.

Тому застосування цього виду звільнення від відбування покарання обумовлюється:

а) необхідністю створити жінці та “й дитині максимально сприятливі умови для проживання;

б) можливістю досягнення мети покарання без подальшого його відбування.

Умовами застосування передбаченого ст. 83 звільнення від відбування покарання є:

1) засудження жінки до обмеження волі або позбавлення волі, крім позбавлення волі на строк більше п’яти років за умисні тяжкі або особливо тяжкі злочини;

2) стан її вагітності або народження нею дитини під час відбування покарання;

3) наявність у неї сім’ї або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання, або наявність у неї можливості самостійно забезпечити належні умови для

виховання дитини.

Належні умови для виховання дитини включають зокрема відповідні житлові умови, матеріальні можливості для забезпечення повноцінного життя та

розвитку дитини, зростання дитини в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободі та рівності.

Звільнення від відбування покарання

2. Звільнення від відбування покарання визначається межами строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв’язку з вагітністю,

пологами (про ці строки див, коментар до ст. 79) і до досягнення дитиною трирічного віку. Максимальним таким строком може бути три роки і 56 (а

щодо окремих категорій жінок – 70 або 90) днів.

3. Ч. З ст. 83 передбачає обов’язковість здійснення контролю за поведінкою жінок, звільнених від відбування покарання.

Його суб’єктами є органи кримінально-виконавчої системи за місцем проживання засудженої.

У разі неналежної поведінки засудженої у межах вказаного вище строку цей орган вносить подання до суду про направлення засудженої для відбування

покарання, призначеного за вироком суду

Доля засудженої залежно від її поведінки

4. Ч. 4 ст. 83 передбачає різні варіанти вирішення судом подальшої долі засудженої залежно від її поведінки після досягнення дитиною трирічного віку

або в разі смерті дитини. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які

Так:

1) вона може бути звільнена від покарання за умови, що своєю поведінкою вона довела своє виправлення; Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які

2) призначене їй покарання може бути замінене більш м’яким за умови, що засуджена стала на шлях виправлення і його продовження може відбуватись в

умовах більш м’яких видів покарання; Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які

3} бона може бути направлена для відбування покарання, призначеного за вироком, якщо поведінка засудженої засвідчила про й небажання стати

на шлях виправлення. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які

У цьому разі суд може повністю або частково зарахувати у строк покарання час, протягом якого засуджена не відбувала покарання. Звільнення від відбування

покарання вагітних жінок і жінок, які

Умови відбування покарання

5. У межах зазначеного вище строку, тобто до досягнення дитиною трирічного віку, засуджена згідно з ч, 5 ст. 83 може бути направлена для відбування

покарання, призначеного за вироком, за умови, якщо вона:

а) відмовляється від дитини; Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які

б) передала її у дитячий будинок; Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які

в) зникла з місця проживання; Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які

г) ухиляється від виховання дитини і догляду за нею; Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які

д) систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на

шлях виправлення (про поняття таких правопорушень див. коментар до ст. 78). Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які

6. Вчинення засудженою в період звільнення від відбування покарання нового злочину відповідно до ч. 6 ст. 83 тягне за собою призначення їй покарання за

правилами, передбаченими ст. ст. 71 – 72. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які

Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.Коментар ст.80

Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку

Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давностіЗвільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності. 1. Особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:

1) два роки – у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;

2) три роки -.у разі засудження до покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

3) п’ять років – у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п’яти років за тяжкий злочин;

4) десять років – у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;

5) п’ятнадцять років – у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

2. Строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком

суду.

3. Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з’явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.

4. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

5. Питання про застосування давності до особи, засудженої до довічного позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі заміняється позбавленням волі.

6. Давність не застосовується у разі засудження за злочини проти миру та безпеки людства, передбачені статтями 437-439 та частиною першою статті 442 цього Кодексу.

Коментар

1. Під давністю виконання обвинувального вироку розуміється сплив встановлених у законі строків з дня набрання чинності обвинувальним вироком, що виключає виконання призначеного судом покарання. Існування в КК цього виду звільнення від відбування покарання обумовлюється недоцільністю виконання обвинувального вироку, оскільки після спливу вказаних строків його виконання не може мати належного карального і превентивного впливу, а також тим, що невчинення засудженим у цей період нового злочину, як правило, свідчить про втрату ним суспільної небезпечності.

Загальними умовами, за яких особа, крім тих, що засуджені за злочини, передбачені ст. ст. 437-439 і ч. 1 ст. 442, або за інші злочини до довічного позбавлення волі, звільняється від відбування покарання відповідно до ст. 80, є:

1) закінчення зазначених у ч. ч. 1 і З ст. 80 строків;

2) невчинення протягом цих строків нового середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину;

3) неухилення засудженого від відбування покарання.

Особа, засуджена за один із злочинів, передбачених ст. ст. 437- 439, ч. ї ст. 442, не підлягає звільненню від відбування покарання у зв’язку із закінченням строкіз давності виконання обвинувального вироку (ч. 6 ст. 80).

Що стосується особи, засудженої до довічного позбавлення волі,  то сплив п’ятнадцятирічного строку давності не передбачає обов’язкового звільнення й від відбування покарання. Суд має право за стосувати давність, але, якщо з урахуванням характеру злочину,  особи засудженого та інших обставин суд не визнає за можливе її застосувати, то він зобов’язаний довічне позбавлення волі замінити на позбавлення волі на певний строк (ч. 5 ст. 80).

Початком перебігу строку давності є день набрання чинності обвинувальним вироком, який встановлюється кримінально-процесуальним законодавством. Тривалість строків давності, передбачених п. п. 1-5ч.1 ст. 80, диференціюється залежно від тяжкості вчиненого злочину, а також виду та міри призначеного судом покарання, у т.ч. остаточного покарання за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків (ст. ст. 70–72).

При цьому засудження до позбавлення волі на строк не більше п’яти років за тяжкий злочин або не більше десяти років за особливо тяжкий злочин (п. п. З і 4 ч1 ст. 80) є можливим у разі призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69).

Правила звільнення від відбування покарання

2. Правила звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, встановлені ст. 80, стосуються як основного, так і додаткового покарання. Відповідно до ч. 2 ст. 80 строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.

Перебіг давності

3. Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування, покарання (ч. З ст. 80). Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності

Ухилення від відбування покарання – це умисні дія або бездіяльність засудженого, спрямовані на невиконання покарання. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності

Перебіг давності відновлюється з дня з’явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності

При цьому строки давності, які спливли до моменту ухилення засудженого від відбування покарання, підлягають зарахуванню, але у разі відновлення перебігу давності строки давності, передбачені пунктами 1-3 ч. 1 ст.80, подвоюються. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності

Наприклад, якщо особа була засуджена до покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років за злочин середньої тяжкості, після чого два роки

відбувала покарання, протягом п’яти років ухилялась від його відбування, а потім була затримана, але обвинувальний вирок не виконувався (причинами

цього може бути, наприклад, втрата кримінальної справи, стихійне лихо чи інші надзвичайні обставини), то вона звільняється від відбування покарання на

підставі ст. 80 через вісім років з дня набрання чинності обвинувальним вироком (тобто через рік з дня затримання). Звільнення від відбування

покарання у зв’язку із закінченням строків давності

Суспільна небезпечність особи

4. Вчинення засудженим до закінчення встановлених законом строків давності нового середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину свідчить про збереження або навіть підвищення суспільної небезпечності цієї особи. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності

Тому виправданим є визначення в законі (ч. 4 ст, 80) правила, згідно з яким у такому випадку обчислення давності починається з дня вчинення нового злочину. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності

При цьому строки давності, які спливли до моменту вчинення нового злочину, не підлягають зарахуванню. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності

5. Особи, звільнені від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, відповідно до ч. З ст. 88 і ч. 2 ст. 90 визнаються такими, що не мають судимості. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності

6. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку слід відмежовувати від звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, про зміст якого див. коментар до ст. 49. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності

7. Про особливості звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку див. ст. 106 та коментар до неї. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності

Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років. Коментар ст.79

Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років

Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років

Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок. 1. У разі призначення покараний у виді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до

позбавлення волі на строк більше п’яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного,

так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у

зв’язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.

2. У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком

до семи років, суд може покласти на засуджену обов’язки, передбачені у статті 76 цього Кодексу.

3. Контроль за поведінкою засуджених здійснюється органами кримінально-виконавчої системи.

4. Після закінчення іспитового строку суд, залежно від поведінки засудженої, звільняє Її від покарання або направляє для відбування покарання, призначеного вироком.

5. У разі, коли звільнена від відбування покарання з випробуванням жінка відмовилася від дитини, передала Її в дитячий будинок, зникла з місця проживання, ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, не виконує покладених на неї судом обов’язків або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про ЇЇ небажання стати на шлях виправлення, суд за поданням контролюючого органу направляє засуджену для відбування покарання згідно з вироком суду.

6. Якщо засуджена вчинила в період іспитового строку новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цього Кодексу.

Коментар

1. Передбачене ст. 79 звільнення від відбування покарання з випробуванням є проявом гуманізму до засудженої, її дитини, батька цієї дитини та їхніх близьких родичів.

[bctt tweet=”Адвокаті. Звільнення від відбування покарання вігітних жінок” username=”developersz”]

Відповідно до ч, 1 ст. 79 таке звільнення від покарання допускається тільки:

1) щодо вагітних жінок або жінок, які мають дітей віком до семи років;

2) при призначенні їм покарання у виді обмеження волі, а також при призначенні покарання у виді позбавлення волі, крім позбавлення волі на строк більше п’яти років за тяжкі та особливо тяжкі злочини.

Отже, вказане звільнення від відбування покарання не може бути застосоване щодо:

а) жінок, які не е вагітними, не мають дітей, у т.ч. позбавлені відповідно до закону батьківських прав, або мають дітей віком понад сім років;

б) засуджених до таких видів основних покарань, як штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, довічне позбавлення волі;

в) засуджених до позбавлення волі на строк більше п’яти за тяжкі та особливо тяжкі злочини.

Жінки, засуджені до позбавлення волі на строк більше п’яти за злочини, які не є тяжкими чи особливо тяжкими (це може статися у разі призначення їм

покарання за сукупністю злочинів або сукупністю вироків шляхом повного чи часткового складання призначених покарань відповідно до ст. ст. 70 – 72),

можуть бути звільнені від покарання на підставі ст. 79.

Закон прямо не передбачає інших обмежень, крім зазначених вище, за наявності яких суд не може застосовувати звільнення від відбування покарання з випробуванням до вказаних категорій жінок.

Але застосування цього виду звільнення від покарання є правом, а не обов’язком суду.

Тому, вирішуючи питання про можливість його застосування, суд бере до уваги такі обставини, як зловживання засудженою алкогольними напоями,

вживання наркотичних засобів або психотропних речовин, наявність захворювання, що становить небезпеку для здоров’я дитини та інших людей, можливість забезпечити належні умови для виховання дитини тощо.

На відміну від загального виду звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст, ст. 75-78), суд, застосовуючи розглядуваний вид звільнення від відбування покарання з випробуванням, може звільнити засуджених жінок від відбування як основного, так і додаткового покарання.

Тривалість іспитового строку

2. Тривалість іспитового строку визначається межами строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв’язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку. Відповідно до закону жінкам у зв’язку з вагітністю і пологами надається відпустка тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох і більше дітей – 70) днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, така відпустка надається тривалістю 180 днів (90 – до пологів і 90 – після пологів).

Мінімальної межі іспитового строку законом не встановлено. Тому видається, що закон не виключає можливості застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням як до жінок, які мають дітей віком, наприклад, шість з половиною років (з шестимісячною тривалістю іспитового строку), так і до вагітних жінок (з максимальною тривалістю іспитового строку до семи років і 90 днів).

Покладання обов”язків

3. У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засуджену один або декілька обов’язків, які передбачені ч. 1 ст. 76 (про Їх зміст див. коментар до ст. 76).

4. Застосування до засудженої звільнення від відбування покарання з випробуванням закон пов’язує із здійсненням контролю за ЇЇ поведінкою з боку органів виконання покарань за місцем проживання засудженої. Контроль полягає у постійній перевірці’ дотримання засудженою умов, за яких випробування має вважатися успішним (ч, 3 ст. 79). В разі порушення нею цих умов відповідний орган кримінально-виконавчої системи вносить подання до суду про направлення засудженої для відбування покарання згідно з вироком суду (ч. 5 ст. 79}.

Умови успішності випробування

5. Випробування буде вважатися успішним (ч. ч. 1, 2, 5 і 6 ст. 79) за умови, якщо засуджена:

1) не вчинила нового злочину протягом визначеного судом іспитового строку;

2) виконала протягом цього ж строку покладені на неї судом обов’язки;

3) не вчиняла систематично правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про її небажання стати на шлях виправлення (про поняття таких правопорушень див. коментар до ст. 78);

4) не вчинила інші дії, передбачені ч. 5 ст. 79, а саме:

а) не відмовилася від дитини;

б) не передала дитину в дитячий будинок;

в) не зникла з місця проживання;

г) не ухилялася від виховання дитини і догляду за нею.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років

Дотримання зазначених умов протягом усього іспитового строку свідчить про те, що засуджена цілком довела своє виправлення і підлягає звільненню від

покарання, (ч. 4 ст. 79), що також тягне за собою визнання її такою, що не має судимості (п. 1 ст. 89). Звільнення від відбування покарання з випробуванням

вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років

Недотримання хоча б однієї із вказаних умов зобов’язує суд направити засуджену ,аля відбування покарання, призначеного вироком (ч. 4 ст.

79). Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років

7. У разі вчинення засудженою протягом іспитового строку нового злочину суд призначає покарання за сукупністю вироків за правилами, визначеними у ст.

ст. 71 і 72 (ч. 6 ст. 79). Детальніше про це див. коментар до ст. 78. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей

віком до семи років

Звільнення від відбування покарання з випробуванням

Звільнення від відбування покарання з випробуванням

Звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Звільнення від відбування покарання 1. Якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт,

службового обмеження для військовослужбовців, обмеження

волі, а також позбавлення волі на строк не більше п’яти років,

враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи,

дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Юридическая помощь, защита

2. У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

3. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

Коментар ст.75

1. Звільнення від відбування покарання з випробуванням полягає у звільненні засудженого від основного покарання за умови, що він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням

Звільнення від відбування покарання з випробуванням допускається тільки:

1) при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк п’ять років чи менше;

2) з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи.

Отже, цей вид звільнення від відбування покарання не може бути застосований, якщо:

а) особі призначено основне покарання у виді штрафу, громадських робіт, арешту, тримання в дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців, позбавлення волі на строк більше п’яти років;

б) у суду з урахуванням обставин справи не виникло переконання в тому, що для виправлення особи немає необхідності в реальному виконанні покарання.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням щодо неповнолітнього може бути застосоване лише у разі засудження його до позбавлення волі на строк п’ять років чи менше (ч. 2 ст. 104).

Крім тяжкості вчиненого злочину, про особу винного можуть свідчити її вік, стан здоров’я, поведінка до вчинення злочину в побуті, за місцем роботи чи навчання, визнання її учасником війни, наявність у неї нагород, наявність судимості, адміністративних стягнень тощо.

До інших обставин, які враховуються судом при застосуванні звільнення від відбування покарання з випробуванням, належать: сімейне становище винного, наявність на його утриманні інших осіб, тяжкі захворювання членів сім’ї, громадянство і місце проживання винного тощо.

Про врахування тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи див. також коментар до ст. 65.

Умови успішності випробування

2. Умовами, за яких випробування буде вважатися успішним (ч. 2 ст. 75, ч. 2 ст. 78) є:

1) невчинення засудженим нового злочину протягом визначеного, судом іспитового строку;

2) виконання протягом цього ж строку покладених на нього обов’язків (про Їх зміст див. ст, 76 та коментар до неї);

3) невчинення засудженим систематично правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення (про поняття таких правопорушень див. коментар до ст. 78).

Дотримання зазначених умов свідчить про те, що засуджений довів своє виправлення.

Згідно зі ст. 77 у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Оскільки ухилення засудженого від цих покарань тягне відповідальність за ч. 1 ст. 389, то в разі такого ухилення протягом іспитового строку суд призначає винному покарання за правилами, передбаченими ст. ст. 71 і 72, і направляє засудженого для відбування покарання.

Вчинення засудженим протягом іспитового строку дисциплінарних правопорушень, а також адміністративних правопорушень, які не були систематичними, та/або не потягли за собою адміністративні стягнення, та/або не свідчать про небажання засудженого стати на шлях виправлення, за змістом ст. ст. 75, 76 і 78 не береться судом до уваги при визнанні випробування успішним.

Тривалість іспитового строку

3. Ч. З ст. 75 визначає тривалість іспитового строку, протягом якого засуджена особа повинна довести своє виправлення, – від одного до трьох років.

Цей строк законом не диференціюється залежно від виду і міри призначеного покарання.

Проте суд при встановленні тривалості іспитового строку на свій розсуд може враховувати тяжкість злочину, особу винного, вид і міру покарання та інші обставини.

При звільненні від відбування покарання з випробуванням неповнолітнього іспитовий строк встановлюється тривалістю від одного до двох років (ч. З ст. 104).