Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків

Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків Реальна допомога у кримінальній справі Харків 0679331668 0668243914

Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків


Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків

Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків


1. Незаконне, з порушенням встановленого законом порядку, відкриття або

використання за межами України валютних рахунків фізичних осіб, вчинене

громадянином України, що постійно проживає на її території, а так само

валютних рахунків юридичних осіб, що діють на території України, вчинене

службовою особою підприємства, установи чи організації або за її доручен ням

іншою особою, а також вчинення зазначених дій осо бою, яка здійснює

підприємницьку діяльність без ство рення юридичної особи, –

караються штрафом від п’ятисот до тисячі неопо датковуваних мінімумів

доходів громадян або виправни ми роботами на строк до двох років, або

обмеженням вол на строк від двох до чотирьох років з конфіскацією ва лютних

цінностей, що знаходяться на зазначених вище рахунках.

2. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, –

караються позбавленням волі на строк від трьох до п’я ти років та

позбавленням права обіймати певні посади чі займатися певною діяльністю на

строк до трьох років з конфіскацією валютних цінностей, що знаходяться на

зазначених вище рахунках.

Коментар до статті 208.

Об’єкт злочину – встановлений законодавством порядок відкриття і

використання за межами України валютних рахунків фізичних та юридичних

осіб. ;

Предметом злочину є:

1) валютні рахунки фізичних осіб;

2) валютні рахунки юридичних осіб, що діють на території України. Вказані

рахунки мають бути відкриті за межами України – у фінансово-кредитних

установах, у т.ч. в банках іноземних держав.

Предмет злочину

Предметом злочину є валютні рахунки підприємств, установ та організацій

незалежно від форми власності та організаційно-правової форми – як суб’єктів

підприємництва, так і юридичних осіб, котрі діють на території України і не

займаються підприємницькою діяльністю (бюджетні установи, благодійні

фонди, інші неприбуткові організації).

Рахунки фізичних осіб – резидентів України в іноземних банках, інших

кредитних установах, а також філіях українських банків за межами України,

відкриття і використання яких охоплюється процедурою ліцензування, можуть

бути депозитними і поточними;

Депозитними визнаються рахунки, які відкриваються на підставі укладеного

депозитного договору між власником рахунка і банком на відповідний у

договорі строк зберігання коштів.

Поточні рахунки використовуються особами для розміщення коштів до

запитання і здійснення розрахунків за ними.

Об’єктивна сторона злочину

Об’єктивна сторона злочину проявляється удвох альтернативних формах:

1) незаконне відкриття зазначеними у диспозиції ст. 208 особами валютних рахунків за межами України;

2) використання таких рахунків з порушенням порядку, встановленого законом.

Незаконне відкриття валютних рахунків фізичних або юридичних осіб за

межами України означає передусім їх відкриття без відповідного дозволу НБ.

Індивідуальної ліцензії потребують операції по розміщенню валютних

цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком відкриття:

1) рахунків у іноземній валюті фізичними особами-резидентами на час

перебування останніх за кордоном;

2) кореспондентських рахунків уповноваженими банками;

3) рахунків у іноземній валюті дипломатичними, консульськими,

торговельними та іншими офіційними представництвами України за

кордоном, які користуються Імунітетом і дипломатичними привілеями. а

також філіями та представництвами підприємств і організацій України за

кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.

Термін дії індивідуальної ліцензії на право відкриття та використання рахунків

в іноземних банках, яка надається НБ юридичним особам-резидентам України,

визначається умовами індивідуальної ліцензії.

Надані НБ індивідуальні ліцензії можуть бути продовжені шляхом пролонгації.

Порушення встановленого порядку відкриття валютних рахунків вбачається у

разі їх відкриття на підставі підроблених ліцензій, а також тоді, коли справжня

індивідуальна ліцензія НБ одержується винним шляхом обману – внаслідок

подання недостовірних відомостей про неможливість здійснення розрахунків

через установи комерційних банків, про наявність виняткових обставин, що

потребують наявності такого рахунка, або інших відомостей, істотних з погляду

вирішення питання про надання ліцензії НБ.

Ліцензія, отримана обманним шляхом, анулюється з безумовним поверненням

в Україну всіх валютних коштів з рахунка, відкритого за кордоном на її

підставі.

Дії особи, яка подала сфальсифіковані документи для одержання

індивідуальної ліцензії НБ і за їх допомогою, незаконно відкрила за кордоном’

валютний рахунок, необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів,

передбачених ст. ст. 208, 358 (366),

Незаконне використання валютних коштів

Під незаконним використанням валютних рахунків слід розуміти здійснення

будь-яких операцій на них – зняття коштів чи процентів з рахунків,

зарахування додаткових коштів тощо, – якщо такі операції вчинювались взагалі

без індивідуальної ліцензії НБУ, після закінчення терміну її дії без пролонгації,

на рахунку, який мав бути закритий, або якщо ці операції не були передбачені

умов’ами ліцензії чи вимогами чинного законодавства.

Наприклад, валютні операції на закордонних рахунках фізичних осіб –

резидентів України повинні здійснюватись з дотриманням таких вимог:

1) перерахування зи України на закордонний рахунок валютних цінностей має

відбуватись з дотриманням правил здійснення переказів іноземної валюти за

межі України за дорученням фізичних осіб;

2) зарахування на закордонний рахунок кредиту від нерезидента здійснюється

лише у разі отримання реєстраційного свідоцтва територіального управління

НБУ;

3) інвестування із закордонного рахунка здійснюється відповідно до вимог

валютного законодавства України. Умисне порушення фізичною особою –

резидентом України зазначених правил використання закордонних валютних

рахунків утворює розглядуваний склад злочину.

У випадку, якщо особа, використовуючи кореспондентський рахунок фірми-

нерезидента (“лоро”-рахунок), незаконно переказує валютні кошти на

особистий рахунок в банку іншої країни з пред’явленням фіктивних договорів

на виконання робіт з іноземними партнерами, фіктивних актів прийому-

виконання таких робіт тощо, її дії слід кваліфікувати як незаконне

використання за межами України валютних рахунків і підроблення документів

або службове підроблення за ст. ст. 208, 358 (366).

Злочин є закінченим

Злочин є закінченим з моменту незаконного відкриття або використання за

межами України валютного рахунка.

Суб’єкт злочину

Суб’єктом злочину виступають:

1) громадяни України, що по-_ стійно проживають на її території (у т.ч. ті, хто

тимчасово перебуває за кордоном);

2) особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної

особи;

3) службові особи підприємств, установ, організацій, що діють на території

України;

4) інші особи, які діють за дорученням зазначених службових осіб (тобто від

імені довірителя виконують юридичні дії по незаконному відкриттю чи

використанню за кордоном валютних рахунків юридичних осіб).

До інших осіб слід відносити, зокрема, громадян України, які постійно

проживають за кордоном, а також іноземних громадян та осіб без

громадянства незалежно від того, мешкають вони в Україні постійно чи ні.

Законодавство України особами, які постійно проживають в Україні, визнає

осіб незалежно від громадянства, які проживають в Україні в цілому не менше

183 днів протягом календарного року.

Суб’єктивна сторона злочину

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 208) є вчинення його:

1) повторно;

2) за попередньою змовою групою осіб.

Про поняття повторності див. ст. 32 і коментар до неї, про поняття вчинення

злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 28 і коментар до неї.

Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті

Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті Реальна допомога у кримінальній цивільній справі Харків область 0679331668 0668243914

Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті

Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті

Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті


1. Умисне ухилення службових осіб підприємств, установ та організацій

незалежно від форми власності або осіб, які здійснюють господарську

діяльність без створення юридичної особи, від повернення в Україну у

передбачені законом строки виручки в іноземній валюті від реалізації на

експорт товарів (робіт, послуг), або інших матеріальних цінностей, отриманих

від цієї виручки, а також умисне приховування будь-яким способом такої

виручки, товарів або інших матеріальних цінностей, –

карається штрафом у розмірі від шестисот до тисячі неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян або виправними роботами до двох років, або

обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а

також умисне ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів

або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, або умисне

приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших

матеріальних цінностей у великих розмірах –

караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням

волі на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони

вчинені в особливо великих розмірах,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Примітки:

Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших

матеріальних цінностей;

отриманих від цієї виручки, чи приховування будь-яким способом такої

виручки, товарів або інших матеріальних цінностей визнаються вчиненими у

великому розмірі, якщо ця виручка, товари або інші матеріальні цінності в

тисячу і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів

громадян (у перерахунку у валюту України за офіційним курсом національної

валюти, визначеним Національним банком України, на останній день строку,

передбаченого законодавством для перерахування виручки в Іноземній валюті

з-за кордону).

Коментар до ст. 207

Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших

матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, чи приховування

будьяким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей

визнаються вчиненими в особливо великому розмірі, якщо ця виручка, товари

або інші матеріальні цінності у три тисячі і більше разів перевищують

неоподатковуваний мінімум доходів громадян (у перерахунку у валюту України

за офіційним курсом національної валюти, визначеним Національним банком

України, на останній день строку, передбаченого законодавством для

перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону).

Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений порядок здійснення

міжнародних валютних розрахунків, покликаний забезпечувати надходження

валютних коштів і формування валютних резервів держави.

Додатковим обов’язковим об’єктом виступає закріплений законодавством

порядок формування доходної частини бюджету за рахунок збирання податків

та інших обов’яззкових платежів з доходів в іноземній валюті.

Предметом злочину є:

1) виручка в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг); 2) товари та інші матеріальні цінності, отримані від цієї виручки.

До іноземної валюти належать іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів,

казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним

засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу

або такі, що вилучаються з нього, але піддягають обмінові на грошові знаки,

які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і

міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на

рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ

за межами України.

Під іноземною валютою розуміється як власне іноземна валюта, так і

банківські метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в

іноземній валюті або банківських металах.

Експорт Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті

Експорт – це продаж товарів українськими суб’єктами зовнішньоекономічної

діяльності іноземним суб’єктам господарської Діяльності з вивезенням або без

вивезення цих товарів через митний кордон України.

З огляду на те, що у ст. 207 йдеться про приховування виручки в іноземній

валюті, одержаної саме від продажу експортованих товарів, робіт або послуг,

предметом коментованого злочину, за загальним правилом, не визнаються:

1) дохід в іноземній валюті, одержаний від продажу на території України товарів, робіт, послуг, навіть якщо кошти перераховані резидентові України на його закордонний валютний рахунок;

2) іноземна валюта, одержана внаслідок конвертації виручки у національній валюті України, отриманої від продажу товарів, за надання послуг або виконання робіт в Україні.

Виручку в іноземній валюті за продаж товарів (робіт, послуг) в межах території

України потрібно розглядати як предмет злочину, передбаченого ст, 207 (в

частині приховування валютної виручки), лише у тому разі, коли невивезений

через митний кордон товар (послуга, робота) був проданий резидентом

України іноземному суб’єкту господарської діяльності.

Не можуть розглядатись як виручка в іноземній валюті валютні кошти, які

надходять резидентам як оплата випущених ними акцій чи облігацій, як

кредитні ресурси, внесок іноземного інвестора до статутного фонду спільного

підприємства або як внесок у здійснювану спільну діяльність, а також та

іноземна валюта, котра одержана як дарунок, спадщина, благодійна допомога.

Доходи і дивіденди в іноземній валюті, одержані в результаті здійснення

інвестиційної діяльності за межами України, не є виручкою резидентів в

іноземній валюті.

Приховування доходу в іноземній валюті, який не є виручкою в іноземній

валюті, за наявності підстав може бути кваліфіковане, наприклад, за ст. 212.

Товар – це будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної

власності та інші немайнові права, призначені для продажу (сплатної

передачі).

До інших матеріальних цінностей можна віднести, наприклад, сировину,

компоненти, напівфабрикати, корисні копалини.

Товари та інші матеріальні цінності є предметом даного злочину лише за

умови, що вони придбані за рахунок раніше’отриманої виручки в іноземній

валюті.

Об”єктивна сторона вчминення злочину

З об’єктивної сторони вчинення злочину можливе у двох формах:

1) умисне ухилення від повернення в Україну у передбачені законом строки

виручки в іноземній валюті або матеріальних цінностей, отриманих від цієї

виручки;

2) умисне приховування будьяким способом такої виручки, товарів або інших

матеріальних цінностей.

Такі діяння можуть проявлятися у діях або бездіяльності.

Для наявності складу злочину у першій його формі слід встановити:

а) наявність виручки в іноземній валюті;

б) факт отримання резидентом такої виручки;

в) факт незарахування її на рахунки в уповноважених банках;

г) умисел особи, спрямований на приховування виручки в іноземній валюті;

д) відсутність дозволу НБУ на незарахування валютної виручки у визначений законодавством строк.

Відповідальність за ст. 207 виключається у тому разі, коли український суб’єкт

ЗЕД не одержує виручку в іноземній валюті у зв’язку зі скрутним економічним

становищем іноземного контрагента.

Виручка резидентів у іноземній валюті піддягає зарахуванню на їхні валютні

рахунки в уповноважених банках у строки сплати заборгованості, визначені в

контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення

(виписування вивізної вантажної митної декларації) продукції, що

експортується, а у разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності –

з моменту підписання акта або іншого документа, який засвідчує виконання

робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Закон передбачає можливість продовження строків повернення валютної

виручки. Стосовно деяких видів продукції встановлено більш тривалі терміни

(180 і 500 календарних днів).

Умисне невиконання резидентом вказаної вимоги законодавства утворює

склад злочину, передбаченого ст. 207.

Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, що поєднується з

незаконним відкриттям або використанням за межами України валютних

рахунків, потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст.

207 і 208.

Крім ухилення від повернення виручки в іноземній валюті за товари, роботи

або послуги, що експортуються, злочином є також приховування у будь-який

спосіб такої виручки та відповідних матеріальних цінностей.

Способи приховування

Способами приховування, зокрема, виступають:

1) договірне зменшення валютно-розрахункових зобов’язань партнера-нерезидента, у т.ч. шляхом заліку взаємних вимог;

2) часткове приховування валютної виручки шляхом оплати за її допомогою видатків за кордоном, не пов’язаних з даною зовнішньоекономічною операцією, у т.ч. шляхом перерахування коштів на банківський рахунок іноземного підприємства в рахунок виконання зобов’язання за іншим контрактом;

3) готівкові виплати нерезидентам з готівкової валютної виручки до здачі її в банк для зарахування на валютний рахунок;

4) незарахування валютної виручки під час здійснення операцій, які передбачають зустрічні закупки за схемою “товар-реалізація-товар”;

5) заздалегідь погоджені з іноземним контрагентом, який придбаває експортований товар, анулювання акредитиву або неакцептованість інкасо.

Приховування виручки слід вбачати в діях підприємців-експортерів робочої

сили, які за роботу, виконану за кордоном найманими працівниками,

отримують кошти в іноземній валюті, які залишаються за межами України.

Зі своїми працівниками такі роботодавці розраховуються в Україні

національною валютою.

За ст. 207 потрібно кваліфікувати так званий псевдодемпінг, при якому

відбувається заниження (порівняно з реальною) контрактної ціни на

експортовані товари або сировину (угоди з “подвійним дном”).

Способом вчинення злочину, передбаченого ст. 207, виступає також навмисне

порушення вітчизняним експортером договірних умов, що обумовлює,

зокрема, фіктивні виплати іноземному партнерові значних штрафних санкцій

порушником контракту.

Приховування валютної виручки може полягати в укладанні фіктивних

бартерних угод, які маскують фактичну купівлю-продаж товару, з переказом

іноземної валюти (ціни договору) на рахунки в іноземних банках.

Особа, яка умисно не здійснила у встановленому порядку декларування доходів

в іноземній валюті, які одержані нею в результаті здійснення підприємницької

діяльності за межами України і визнаються її валютною виручкою, вчинює

злочин, передбачений ст. 207.

Обов’язковою ознакою цього злочину у його першій формі є місце вчинення –

територія іншої держави.

Стосовно другої форми законодавець не вимагає, щоб виручка в іноземній

валюті, яка приховується у будь-який спосіб, була отримана за експортовану

продукцію обов’язково за межами України.

Визнання злочину закінченним

Злочин визнається закінченим з моменту:

1) ненадходження виручки в іноземній валюті на рахунок уповноваженого банку у налєжний строк (йдеться про строк, який встановлений валютним законодавством і у разі необхідності скоригований за допомогою механізму продовження терміну повернення виручки в іноземній валюті);

2) фактичного вчинення дій, які спрямовані на неповернення виручки в іноземній валюті з-за кордону або які полягають у приховуванні виручки чи відповідних матеріальних цінностей (саме тому закінчений злочин вбачається, наприклад, в діях керівника підприємства, який, не очікуючи настання граничного моменту повернення валютної виручки, фактично витрачає на ті чи інші потреби кошти в іноземній валюті, отримані внаслідок виконання зарубіжним партнером умов експортного договору);

3) недекларування у визначений законодавством термін або недостовірного декларування доходів в іноземній валюті (валютної виручки), одержаних резидентами за межами України.

Спрямовані на повернення валютної виручки заходи, які вжиті вже після того,

як сплив відповідний термін, не виключають кваліфікацію дій винного за ст. 207.

Якщо валютна виручка прокручується в межах встановленого законодавством

терміну її повернення, притягнення службових осіб підприємства – резидента

або тих, хто здійснює господарську діяльність без створення юридичної особи,

за ст. 207 виключається.

За наявності для цього підстав приховування у такій ситуації отриманого за

кордоном доходу в іноземній валюті може утворювати склад злочину,

передбачений ст. 212.

Приховування виручки в іноземній валют; і наступне заволодіння нею

службовою особою підприємства – резидента потрібно кваліфікувати за

сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 207 і 191.

Суб’єкт злочину спеціальний.

Це;

1) службові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності;

2) особи, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи.

Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 та Загальні

положення до розділу XVII Особливої частини КК, про поняття господарської

діяльності -коментар до ст. 202.

Доходи, одержані за межами України громадянином з постійним місцем

проживання в Україні, включаються до складу його сукупного

оподатковуваного доходу в Україні, а тому за наявності ознак злочину,

передбаченого ст. 212, така особа має нести відповідальність за умисне

ухилення від сплати податків.

При цьому, визначаючи розмір несплаченого прибуткового податку, слід

враховувати механізм зарахування податків, сплачених за кордоном.

Дії службової особи комерційного банку, яка навмисно, за попередньою

домовленістю з резидентом не передає у відповідні органи дані про

перевищення конкретним суб’єктом термінів повернення в Україну виручки в

іноземній валюті, слід кваліфікувати за ч. 5 ст. 27 і ст. 207 як пособництво

ухиленню від повернення виручки в іноземній валюті і, за наявності підстав, як

відповідний злочин у сфері службової діяльності (наприклад, ст. ст. 364, 368).

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Наявність умислу може підтверджуватись вчиненням, зокрема, таких дій:

  • внесення у зовнішньоекономічний контракт змін і доповнень вже після митного оформлення товару і неповідомлення про це уповноваженого банку;
  • доручення іноземному партнерові перерахувати виручку в іноземній валюті на банківські рахунки третіх осіб;
  • участь в тій чи іншій формі керівника підприємства-резидента, його родичів або інших близьких осіб у діяльності іноземного партнера, який не виконав взяте на себе згідно з укладеним договором зобов’язання;
  • ліквідація підприємства-резидента до виконання ним своїх фінансових зобов’язань перед державою.

Якщо в діях особи вбачаються всі ознаки розглядуваного складу злочину, і при

цьому приховування виручки в іноземній валюті виступає як спосіб

приховування або заниження об’єкта оподаткування, дії винного потребують

кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 207 і 212.

У разі, коли валютна виручка, будучи в принципі об’єктом оподаткування,

відображається у бухгалтерському і податковому обліку підприємства, але

водночас умисно не повертається в Україну у встановлений законодавством

термін, вчинене слід кваліфікувати лише за ст. 207.

Кваліфікуючими ознаками злочину ( ч. 2 ст. 207) є вчинення його:

1) повторно;

2) за попередньою змовою групою осіб;

3) у великих розмірах, а особливо кваліфікуючою ознакою (ч. З ст. 207) – вчинення його в особливо великих розмірах.

Про поняття повторності див. ст. 32 і коментар до ст. 205, про поняття

вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ч. 2 ст. 28 і

коментар до неї.

Поняття великих і особливо великих розмірів розкривається у примітці до ст. 207.

Протидія законній господарській діяльності

Протидія законній господарській діяльності Реальна допомога у кримінальній цивільній справі у суді Харків область Консультація 0668243914

Стаття 206. Протидія законній господарській діяльності

Протидія законній господарській діяльності

Протидія законній господарській діяльності

1. Протидія законній господарській діяльності, тобто протиправна вимога

припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду

або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може

заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того,

хто займається господарською діяльністю, поєднана з погрозою насильства над

потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього

майна за відсутності ознак вимагання,

– караються штрафом від однієї тисячі

до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з

погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднані з

насильством, що не є небезпечним для життя і здоров’я, або з пошкодженням

чи знищенням майна,

– караються штрафом від трьох тисяч до десяти тисяч

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на

строк від трьох до п’яти років.

3. Протидія законній господарській діяльності, вчинена організованою групою,

або службовою особою з використанням службового становища, або поєднана з

насильством, небезпечним для життя чи здоров’я, або така, що заподіяла

велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки,

– караються штрафом від десяти тисяч до двадцяти п’яти тисяч

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на

строк від п’яти до десяти років.

Примітка. 

Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п’ятсот і більше разів

перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. 

Коментар до ст. 206

1. Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є встановлений порядок

здійснення господарської діяльності у частині забезпечення свободи

підприємницької діяльності.

Додатковим обов’язковим об’єктом є психічна недоторканність особи.

Додатковим факультативним об’єктом у випадках вчинення

кваліфікованих видів даного злочину можуть виступати здоров’я особи чи

відносини власності.

Противоправна вимога

2. З об’єктивної сторони злочин характеризується пред’явленням протиправної

вимоги, поєднаної з погрозою застосування насильства щодо потерпілого або

близьких йому осіб, пошкодження чи знищення їх майна.

Вимога може полягати у категорично висловленій пропозиції:

1) припинити займатися господарською діяльністю;

2) обмежити таку діяльність;

3) укласти угоду;

4) не виконувати укладену угоду.

Господарська діяльність

Господарською діяльністю є будь-яка діяльність, у т. ч. підприємницька,

діяльність юридичних осіб, а також фізичних осіб – суб’єктів

підприємницької діяльності, пов’язана з виробництвом (виготовленням)

продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.

Господарська діяльність може здійснюватись з метою одержання прибутку

(комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна

господарська діяльність).

Стаття 206 охороняє лише господарську діяльність, яка має законний характер.

Тому висунення вимог про припинення діяльності, якою потерпілий

відповідно до закону не може і не повинен займатись (наприклад, про

припинення діяльності, яка може здійснюватись лише за наявності ліцензії,

за відсутності її у потерпілої особи) не утворює складу даного злочину.

Вимога припинити господарську

Вимога припинити господарську діяльність може, зокрема, полягати у

пропозиції:

  • ліквідувати юридичну особу, діяльність якої контролює (або ж на діяльність якої істотно впливає) потерпілий;
  • продати (передати) її іншим особам;
  • подати до відповідного органу заяву про анулювання реєстрації потерпілого як індивідуального підприємця.

Цим поняттям охоплюється також вимога перестати здійснювати

господарську діяльність.

Форма вимоги, а також час припинення такої діяльності не мають значення

для кваліфікації діяння.

Вимога обмежити господарську діяльність

Вимога обмежити господарську діяльність може, зокрема, полягати у

пропозиції:

  1. зменшити обсяг промислового виробництва, торговельних операцій, послуг,
  2. припинити таку діяльність у певних пунктах чи регіонах,
  3. припинити зайняття окремими видами господарської діяльності або хоча б одним із таких окремих видів,
  4. розірвати або обмежити ділові зв’язки з певними партнерами.

Вимога укласти угоду

Вимога укласти угоду (цивільно-правовий договір, трудовий договір чи будь-

яку іншу угоду), виконання якої може призвести до матеріальної шкоди або

обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською

діяльністю, може, зокрема, стосуватися угоди:

  • яка у разі її виконання прямо призведе до заподіяння потерпілому чи іншим
  • особам майнової шкоди або до втрати ними можливих доходів;
  • про повну чи часткову передачу потерпілим належних йому прав щодо управління юридичною особою (наприклад, угода про продаж, іншу оплатну уступку акцій акціонерного товариства, частки в статутному фонді іншого господарського товариства);
  • про продаж чи іншу оплатну передачу засобів виробництва, приміщень чи іншого майна, необхідного для ведення підприємницької діяльності;
  • про відмову потерпілого чи відповідної юридичної особи від ведення певних видів діяльності, від діяльності у певних пунктах чи регіонах, обмеження обсягів такої діяльності;
  • про продаж потерпілим чи організацією, яку він представляє, своєї продукції лише певним особам;
  • про прийняття небажаної потерпілому особи на роботу на відповідному підприємстві.

Вимога не виконувати укладеної угоди має місце у разі, коли винний

пропонує потерпілому відмовитися від виконання відповідної угоди, що

може призвести до матеріальної шкоди або обмежити законні права чи

інтереси потерпілого чи іншої особи, яка займається господарською

діяльністю.

Поняття погрози насильством

Про поняття погрози насильством і погрози пошкодження чи знищення

майна див. коментар до ст. 189, а про поняття близьких осіб – коментар до

ст. 126.Дія ст. 206 поширюється не лише на випадки, коли від потерпілого

вимагають дій на шкоду його особистим інтересам, а й на ті ситуації, коли

від потерпілого (наприклад, директора, голови правління відповідної фірми,

який не є її власником) вимагають вчинення дій, які зашкодять інтересам

певної юридичної особи.За ст. 206 мають кваліфікуватися і ті випадки, коли

винний висуває відповідні вимоги, поєднані із зазначеними вище погрозами

щодо особи, яка неспроможна виконати ці вимоги, помилково вважаючи, що

вона наділена більшими повноваженнями або має більший, ніж це є

насправді, вплив на власників чи керівників юридичної особи – суб’єкта

господарської діяльності.

У випадках, коли протиправні вимоги до потерпілого полягали у передачі

іншим особам чужого майна, права на таке майно чи вчиненні будь-яких

інших дій майнового характеру, вчинене слід кваліфікувати за ст. 189.

Примушування потерпілого до виконання чи невиконання цивільно-правових

зобов’язань за відсутності ознак вимагання і заподіяння матеріальної

шкоди чи обмеження законних прав та інтересів того, хто займається

господарською діяльністю, за наявності підстав слід кваліфікувати за ст.

355.

Якщо суть вимоги, висунутої потерпілому, полягала у вчиненні ним або

юридичною особою, яку він представляє, дій, які ведуть до обмеження

господарської діяльності і при цьому відповідно до закону є забороненими

антиконкурентними узгодженими діями, вчинене слід кваліфікувати як

сукупність злочинів за ст. 206 та відповідною частиною ст. 228.Злочин є

закінченим з моменту висунення будь-якої з указаних у ч. 1 ст. 206 вимог,

поєднаної з відповідною погрозою, і доведення їх до потерпілого.

Прямий умисел

3. Суб’єкт злочину загальний.

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Психічне ставлення до заподіяння великої матеріальної шкоди чи інших

тяжких наслідків (ч. 3 ст. 206) може характеризуватися умислом або

необережністю.

Ознаки злочину

5. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 206) є вчинення його:

1) повторно;

2) за попередньою змовою групою осіб;

3) із погрозою вбивством чи заподіянням тяжких тілесних ушкоджень;

4) у поєднанні з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров’я;

5) у поєднанні з пошкодженням чи знищенням майна, а особливо

кваліфікуючими (ч. 3 ст. 206) – вчинення його:

1) організованою групою;

2) службовою особою з використанням свого становища;

3) у поєднанні з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я, чи

заподіяння ним

4) великої матеріальної шкоди або

5) спричинення інших тяжких наслідків.

Про поняття повторності див. ст. 32 і коментар до неї, про поняття групи осіб

за попередньою змовою та організованої групи – ст. 28 і коментар до неї, про

поняття погрози вбивством або заподіянням тяжких тілесних ушкоджень –

коментар до статей 129 і 189, про поняття пошкодження і знищення майна

– коментар до ст. 194, про поняття насильства, яке не є небезпечним для

життя та здоров’я – коментар до ст. 186, а насильства, небезпечного для

життя чи здоров’я – коментар до ст. 187, про поняття службової особи –

ст. 364 і Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК.

Поняття великої матеріальної шкоди визначене у примітці до ст. 206.

Інші тяжки наслідки

Під іншими тяжкими наслідками у цій статті слід розуміти, зокрема, смерть

або самогубство потерпілого чи близької йому особи, заподіяння смерті,

тяжких тілесних ушкоджень чи великої матеріальної шкоди сторонній

особі, припинення роботи підприємства, установи чи організації, вимушене

звільнення з роботи багатьох людей тощо.

Умисне вбивство, вчинене в процесі протидії законній підприємницькій

діяльності, не охоплюється складом даного злочину і потребує додаткової

кваліфікації за ст. 115.

Так само і вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 206, службовою особою з

використанням свого становища у разі наявності ознак перевищення влади

або службових повноважень потребує додаткової кваліфікації за ст. 365.