Контрабанда

Контрабанда

Контрабанда

Контрабанда

  1. Контрабанда, тобто переміщення через митний кордон України поза митним контролем

або з приховуванням від митного контролю культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих,

вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської

http://barvinoknet.com.ua

зброї та бойових припасів до неї), а також спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, –

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією предметів контрабанди.

2. Та сама дія, вчинена за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або службовою особою з використанням службового становища, –

карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.

Коментар ст. 201

порядок переміщення відповідних предметів через митний кордон України

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений порядок переміщення відповідних предметів через митний кордон України, який є

необхідною умовою нормальної діяльності митних органів по стягненню передбачених законодавством платежів, здійсненню митного контролю і митного оформлення предметів.

Додатковим об’єктом контрабанди можуть виступати встановлений порядок обігу предметів дозвільної системи і захисту культурної спадщини,

встановлений порядок оподаткування, громадська безпека, здоров’я населення.

Предмети контрабанди

2. Усі предмети контрабанди поділяються на дві групи:

1) предмети, яким притаманні спеціальні ознаки, що надають підстави для кваліфікації їх незаконного переміщення через митний кордон України за ст. 201 незалежно від розміру контрабанди:

а) історичні та культурні цінності;

б) отруйні, сильнодіючі, вибухові речовини та радіоактивні матеріали;

в) зброя та боєприпаси (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї);

г) стратегічно важливі сировинні товари, щодо яких законодавством установлено відповідні правила вивезення за межі України.

Їх вільний обіг, згідно з чинним законодавством, може істотно обмежуватись і для переміщення їх через митний кордон, як правило, потрібен спеціальний дозвіл.

Специфіка предмета злочину у таких ситуаціях зумовлює необхідність кваліфікації за сукупністю злочинів (застосуванню, крім ст. 201, підлягають,

зокрема, статті 263, 265, 267, 321);

2) товари, які вільно обертаються в Україні і незаконне переміщення яких через митний кордон України утворює склад злочину, передбаченого ч. 1 ст.

201, лише за наявності вказаних у КК спеціальних ознак – великих розмірів та певного способу переміщення через митний кордон (з приховуванням від митного контролю або поза митним контролем).

Контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів потрібно кваліфікувати за ст. 305.

Переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю підробленої національної валюти

України, іноземної валюти, державних цінних паперів або білетів державної лотереї, здійснюване з метою їх збуту на території України чи за кордоном,

треба кваліфікувати не як контрабанду, а як готування до їх збуту (статті 14, 199).

Про поняття культурних цінностей див. коментар до ст. 193.

Культурні цінності не завжди є водночас історичними, оскільки можуть мати не історичне, а художнє, етнографічне або наукове значення, але історичні цінності визнаються частиною культурних цінностей.

Вивезення культурних цінностей з України здійснюється за наявності спеціального дозволу (свідоцтва), який видається власнику культурних цінностей або уповноваженій ним особі в установленому законом порядку.

Вивезенню з України не підлягають:

а) культурні цінності, занесені до Державного реєстру національного культурного надбання;

б) культурні цінності, включені до Національного архівного фонду;

в) культурні цінності, включені до Музейного фонду України.

Сувенірні вироби, предмети культурного та ужиткового призначення серійного і масового виробництва, на вивезення (тимчасове вивезення) яких

дозвіл Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей не потрібен, не є культурними цінностями, але їх незаконне переміщення

через митний кордон може за наявності всіх інших ознак злочину розцінюватися як контрабанда товарів і тягнути відповідальність за ст. 201.

Отрути, токсини

Отруйні речовини – це отрути, токсини (бойові, лікарські, сільськогосподарські та інші), які, потрапляючи всередину організму людини

через органи дихання, травлення або через шкіру, здатні викликати смерть людини або психоневрологічний розлад, порушення дихання чи функції

серцево-судинної системи, ураження нирок (нефропатію) чи печінки (гепатопатію) тощо.

Вони можуть бути мінерального (миш’як, стрихнін, ртуть та сулема, синильна кислота та інші ціаніди, пестициди тощо), рослинного (отрута, виділена із

мухомора, блідої поганки тощо), тваринного (зміїна отрута та отрута, що виробляється членистоногими тваринами) або змішаного чи штучного (хімічного) походження.

Лікарські, побутові, промислові та інші хімічні речовини

Сильнодіючі речовини – це лікарські, побутові, промислові та інші хімічні речовини, здатні своїм впливом на живий організм заподіяти йому шкоди.

До них, зокрема, віднесені аміназин, бісептол, гросептол, еритроміцин, ефералган, камфора, корвалол, ністатин, нітрогліцерин, новокаїн,

сульфадимезин, тетрациклін, фурацилін, деякі інсуліни та вітаміни, кислота нікотинова, настойки женьшеню і прополісу, розчин йоду спиртовий.

До сильнодіючих речовин належать й інші кислоти, луги, солі, а також допінг-речовини.

Незаконне переміщення сильнодіючих речовин

Незаконне переміщення сильнодіючих речовин через митний кордон України має тягнути кримінальну відповідальність за ст. 201 тільки у тих

випадках, коли кількість зазначених речовин значно перевищує розміри, необхідні для лікування конкретної особи.

Це є питанням факту, яке повинно вирішуватись на підставі конкретних матеріалів справи.

Радіоактивні матеріали – це будь-які матеріали, які містять радіонукліди і для яких питома активність та сумарна активність вантажу перевищують межі,

установлені нормами, правилами й стандартами з ядерної та радіаційної безпеки.

Речі, що набули радіоактивності внаслідок впливу радіоактивних матеріалів (проби ґрунту, техніка, одяг тощо), не можуть визнаватися радіоактивними матеріалами.

Різновидом радіоактивних матеріалів є радіоактивні речовини – речовини природного або штучного походження, що містять у своєму складі

радіоактивні ізотопи, які здатні до первісного випромінювання (руда уранова або торієва, уран-233, плутоній-239, америцій-242 тощо).

Обладнання та установки (технічні пристрої) – джерела іонізуючого випромінювання (обладнання ядерних реакторів, установки для

поділу ізотопів, системи конверсії тощо), а так само речі, що набули радіоактивності внаслідок впливу радіоактивних матеріалів (проби ґрунту,

техніка, одяг тощо), не будучи радіоактивними речовинами, визнаються радіоактивними матеріалами.

Про поняття вибухових речовин, бойових припасів і зброї див. коментар до статей 262 і 410.

Не визнаються зброєю

Згідно з чинним законодавством України не визнаються зброєю:

  • електрошокові пристрої;
  • спеціальні засоби, що застосовуються правоохоронними органами;
  • спеціальні засоби самооборони тощо.

Але переміщення через митний кордон патронів до газових пістолетів і револьверів, заряджених, наприклад, речовинами нервово-паралітичної дії,

за наявності до цього підстав може кваліфікуватися за ст. 201 як контрабанда отруйних або сильнодіючих речовин.

Контрабандне ввезення в Україну біологічних боєприпасів

Контрабандне ввезення в Україну біологічних боєприпасів з метою поширення епідемії, епізоотії, епіфітотії за наявності підстав потребує додаткової кваліфікації за статтями 14 і 113 як готування до диверсії.

За ст. 201 як контрабанда зброї має кваліфікуватися незаконне переміщення через митний кордон України складових частин, деталей і вузлів зброї,

комплект яких дозволяє виготовити придатну для використання зброю, за

умови, що умисел винної особи був спрямований на вчинення контрабанди зброї у цілому, а не її частин.

Експертиза

Для вирішення питання про те, чи є предмет культурною цінністю, отруйною, сильнодіючою, вибуховою речовиною, радіоактивним матеріалом, зброєю або

боєприпасами, необхідним є проведення мистецтвознавчої, фізико-хімічної, криміналістичної або іншої експертизи.

Під товаром слід розуміти

Під товаром слід розуміти будь-яке рухоме майно (у т. ч. валютні цінності), електричну, теплову та інші види енергії, а також транспортні засоби, за

винятком транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України.

Це можуть бути, зокрема, продовольчі або непродовольчі товари, у т. ч. транспортні засоби, лікарські засоби (крім отруйних, сильнодіючих,

наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів) і вироби медичного призначення, гладкоствольна мисливська зброя (зброя,

конструкція якої не дозволяє стріляти нарізною кулею) та бойові припаси до неї, друкована продукція, промислові вироби, у т. ч. такі продукти, які

переміщуються через митний кордон України з використанням трубопровідного транспорту (нафта, природний газ), контрафактні товари

(такі, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, ввезення яких на митну територію України або вивезення з цієї території призводить до порушення прав власника).

Не є предметом контрабанди особисті речі.

Це предмети першої необхідності, які є власністю громадянина та призначені виключно для його власного користування, не є товаром та не призначені для

відчуження або передачі іншим особам, відповідають меті та цілям перебування за кордоном.

Перелік предметів, віднесених до особистих речей громадян

Перелік предметів, віднесених до особистих речей громадян, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі, коли зареєстрований в іноземній державі автомобіль тимчасово в’їхав на територію України під зобов’язання про зворотне вивезення, а згодом (без

зміни права власності на нього) прибув на митницю з метою залишити митну територію України, дії особи, яка виконувала зобов’язання про зворотне

вивезення такого автомобіля, немає підстав кваліфікувати за ст. 201, навіть якщо вона надала для митного оформлення транспортного засобу підроблений документ.

Якщо транспортний засіб ввозиться на митну територію України як товар на підставі цивільно-правового договору (наприклад, у разі ввезення автомобілів

залізницею), стаття КК про відповідальність за контрабанду може застосовуватись за наявності всіх ознак даного складу злочину.

Ввезення в Україну

Ввезення в Україну, у т. ч. шляхом переміщення поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, творів, що пропагують культ

насильства і жорстокості, а також порнографічних предметів з метою їх збуту чи розповсюдження має кваліфікуватися не за ст. 201, а за статтями 300 або 301.

Ввезення в Україну продукції, що містить заклики до насильницького повалення чи зміни конституційного ладу, порушення територіальної

цілісності і недоторканності України, заклики до агресивної війни або геноциду, за умови доведеності відповідного умислу може розглядатись як

готування до злочинів, передбачених, відповідно, статтями 109, 110, 436, 442 КК.

Оскільки відповідно до Митного кодексу України від 11 липня 2002 р., який набрав чинності з 1 січня 2004 р., поняттям “товари” охоплюються також і

валютні цінності, то починаючи зі вказаної дати переміщення через митний кордон України валюти та інших валютних цінностей, вчинене у великих

розмірах, за наявності всіх інших ознак складу злочину, має кваліфікуватися за ст. 201.

Правила вивезення за межі України

До стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України, належать

передусім сировинні товари, на які поширюється режим ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій.

Ці режими запроваджуються Україною, зокрема, у разі:

  • різкого погіршення розрахункового балансу України, якщо негативне сальдо його перевищує на відповідну дату 25 процентів від загальної суми валютних вимог України;
  • досягнення встановленого Верховною Радою України рівня зовнішньої заборгованості; значного порушення рівноваги по певних товарах на внутрішньому ринку України;
  • необхідності забезпечити певні пропорції між імпортною та вітчизняною сировиною у виробництві тощо.
Переліки товарів, експорт та імпорт яких підлягає квотуванню і ліцензуванню

Переліки товарів, експорт та імпорт яких підлягає квотуванню і ліцензуванню, щорічно затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Водночас слід мати на увазі те, що далеко не всі товари, експорт яких у встановленому порядку підлягає квотуванню і ліцензуванню або

забороняється, є підстави визнавати саме стратегічно важливими сировинними товарами.

До зазначених товарів можуть відноситись товари, дозвіл на вивезення яких видається спеціально уповноваженим органом (Державної служби експортного контролю України).

Обмеження стосовно вивезення з України деяких сировинних товарів можуть встановлюватись окремими законами.

Так, стратегічно важливим сировинним товаром як предметом контрабанди слід визнавати лісоматеріали та пиломатеріали цінних та

рідкісних порід дерев, вивезення яких за межі митної території України заборонено законом.

Фактичне переміщення через митний кордон України

Фактичне переміщення через митний кордон України з порушенням встановленого порядку такого переміщення товарів, що підлягають

державному експортному контролю (зокрема, матеріалів і обладнання до зброї масового ураження, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин,

радіоактивних матеріалів, військового майна, яке належить до певних видів сировини, матеріалів, обладнання чи технологій, стратегічно важливих

сировинних товарів, щодо яких встановлено відповідні правила вивезення за межі України), кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених статтями 201 і 333.

Об’єктивна сторона контрабанди

3. Об’єктивна сторона контрабанди виражається в діях, які полягають у незаконному переміщенні відповідних предметів через митний кордон України.

Під переміщенням через митний кордон слід розуміти ввезення на митну територію України, вивезення з цієї території або транзит через

територію України товарів та інших предметів у будь-який спосіб, включаючи використання з цією метою трубопровідного транспорту та ліній електропередачі.

Предмети контрабанди

Предмети контрабанди можуть бути переміщені через сухопутний, морський або повітряний кордон як разом з особами, які його

перетинають, так і окремо від них, наприклад, у разі відправлення предметів у несупроводжувальному багажі чи поштою.

Місце його вчинення

Обов’язковою ознакою складу злочину є місце його вчинення – це митний кордон.

Митний кордон збігається з державним кордоном України (про поняття останнього див. коментар до ст. 110), за винятком меж території спеціальних митних зон.

Межі території спеціальних митних зон є складовою частиною митного кордону України.

У статті 201 такі способи контрабанди, як переміщення через митний кордон поза митним контролем та з приховуванням від митного контролю, поширюються лише на товари.

Переміщення через митний кордон інших предметів контрабанди, перелічених у ч. 1 ст. 201, визнається контрабандою у разі, коли таке переміщення здійснюється будь-яким незаконним способом.

Переміщення предметів через митний кордон України

Переміщення предметів через митний кордон України поза митним контролем означає їх переміщення:

1) поза місцем розташування митного органу;

2) в розташуванні митниці, але поза зоною митного контролю;

3) поза часом здійснення митного оформлення (тобто до відкриття чи після закриття митниці, яка є тимчасовою або працює не цілодобово);

4) з використанням незаконного звільнення від митного контролю шляхом зловживання службовим становищем посадовими особами митного органу.

Шляхи переміщення

Предмети контрабанди можуть переміщуватись поза митним контролем шляхом обходу місць митного контролю чи об’їзду митних постів

автомобілями, використання спеціально виготовлених літаючих пристроїв, торпед, спеціально тренованих тварин тощо.

У разі, якщо особа домовилась із службовою особою митного органу про переміщення через митний кордон певних предметів за хабар, фактично без

надання будь-яких документів чи іншого приховування їх від митного контролю, її дії мають бути кваліфіковані як контрабанда – переміщення

предметів через митний кордон з використанням незаконного звільнення від митного контролю внаслідок зловживання

службовим становищем посадовою особою митного органу, а також як давання хабара (ст. 369).

Переміщення предметів через митний кордон України

Переміщення предметів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю – це їх переміщення:

1) з використанням тайників (спеціально, з метою вчинення контрабанди, виготовлених або обладнаних схованок у транспортних засобах, устаткуванні, тарі, предметах одягу тощо);

2) з використанням інших засобів або способів, що утруднюють виявлення предметів (з приховуванням предметів в організмі чи на тілі людини або

тварини, в одязі, взутті, головному вбранні, в порожнинах транспортного засобу, в багажі, продуктах харчування, речах особистого користування тощо);

3) шляхом надання одним предметам вигляду інших через істотну заміну зовнішніх характерних ознак предметів, а також їх тари, упаковки тощо, що

дозволяє віднести предмети контрабанди до предметів іншого виду (так зване камуфлювання справжності може набувати форми: зафарбування олійною

фарбою посуду, виготовленого із дорогоцінного металу; надання антикварній чаші, яка є історичною цінністю, вигляду звичайного посуду шляхом

обмазування її глиною і нанесення на неї звичайного малюнку чи орнаменту; надання ювелірним виробам вигляду малоцінної біжутерії; поміщення

отруйних речовин у пляшки з-під звичайних ліків; виготовлення з кольорових металів виробів, непридатних для їх використання за призначенням, які видаються за продукцію, вироблену експортером);

підстави для переміщення предметів через митний кордон

4) з поданням митному органу України як підстави для переміщення предметів через митний кордон певних документів:

а) підроблених (документи з підробленими підписами, відбитками печаток і штампів, документи із внесеними до них відомостями, що перекручують зміст інформації, тощо);

б) одержаних незаконним шляхом, тобто одержаних за відсутності законних підстав або з порушенням встановленого порядку (наприклад, у результаті

надання уповноваженій особі як підстави для видачі документів завідомо неправдивих відомостей, шляхом застосування фізичного або психічного

насильства або внаслідок зловживання службовою особою своїм службовим становищем чи службової недбалості);

в) що містять неправдиві дані (щодо ваги, кількості асортименту, найменування, вартості предметів, їх інших характеристик, щодо суті угоди,

відправника або одержувача предметів, щодо держави, з якої вони вивезені або в яку переміщуються).

Вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів

У разі, коли вчинення контрабанди пов’язане з підробленням документів, печаток, штампів та бланків або з використанням підроблених документів,

вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей 201 і 358.

пособництво контрабанді

Якщо службова особа, котра вчинила службове підроблення, передала іншій особі завідомо неправдивий документ, усвідомлюючи, що той

використовуватиметься для вчинення контрабанди, дії винного мають кваліфікуватися не лише за ст. 366, а й за ч. 5 ст. 27 і ст. 201 як пособництво контрабанді.

Обманне використання недійсних документів (документів, які втратили свою юридичну силу, наприклад прострочених ліцензій), які не

зазнали фальшування і не отримані незаконним шляхом, поняттям “приховування від митного контролю” не охоплюється.

Підставою для переміщення предметів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митниці на пропуск предметів через митний кордон.

Зокрема, це можуть бути митна декларація, зовнішньоекономічний договір (контракт), ліцензія, квота, товарно-транспортні документи (коносамент,

накладна тощо), дозвіл відповідних державних органів (наприклад, Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через

державний кордон України, Державної служби експортного контролю України). Перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю

та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Отримати дозвіл на переміщення предметів через митний кордон

Питання про те, чи можна було без того чи іншого документа отримати дозвіл на переміщення предметів через митний кордон, перешкоджала чи ні його

відсутність винесенню митним органом рішення про пропуск через митний кордон, а отже, чи були підстави визнавати відповідний документ підставою

для переміщення предметів через митний кордон, потрібно вирішувати у кожному конкретному випадку і залежно від цього давати кримінально-правову оцінку вчиненому.

Зазначене стосується, зокрема, таких документів, як:

дозволи служби екологічного контролю,

сертифікати про походження товарів, у тому числі лісоматеріалів,

фітосанітарні та ветеринарні сертифікати,

сертифікати відповідності,

банківські документи щодо розрахунків за контрактами,

довідки про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами

або довідки про відсутність за межами України валютних цінностей і майна.

Використання сфальсифікованих документів, які не є підставою для переміщення товарів або інших предметів через митний кордон, не утворює

коментованого складу злочину і за наявності для цього підстав може кваліфікуватись за ст. 358 або ст. 366.

Незаконне переміщення

Під незаконним переміщенням історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї,

боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), стратегічно важливих сировинних товарів через митний кордон слід розуміти їх переміщення:

1) поза митним контролем;

2) з приховуванням від митного контролю;

3) поєднане з недекларуванням;

4) за відсутності належного дозволу, якщо його наявність є обов’язковою.

Переміщення товарів визнається злочином лише за умови, що воно вчинене у великих розмірах (див. примітку до ст. 201).

У зв’язку з легальним тлумаченням великих розмірів контрабанди у ситуаціях, коли вартість товарів наближається до встановленого законодавцем

показника, відсутні підстави для застосування будь-яких додаткових критеріїв (вага, кількість, об’єм, художня цінність тощо).

Адміністративна відповідальність

Переміщення товарів поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, однак не у великих розмірах, тягне адміністративну

відповідальність згідно зі статтями 351, 352 Митного кодексу України від 11 липня 2002 р.

Незаконне вивезення з України або ввезення на її територію об’єктів тваринного і рослинного світу (зоологічних і ботанічних колекцій, тварин і

рослин, занесених до Червоної книги України тощо) тягне адміністративну відповідальність за ст. 88 Кодексу України про адміністративні

правопорушення від 7 грудня 1984 р. за умови, що ці дії не містять складу злочину, передбаченого ст. 201.

Вартість предметів контрабанди

Вартість предметів контрабанди визначається за національною валютою України за допомогою нормативних актів про ціни та ціноутворення на відповідні товари, а в разі потреби – на підставі висновків експертизи.

У разі незаконного переміщення через митний кордон іноземної валюти її вартість визначається за офіційним курсом Національного банку України на час вчинення злочину.

У разі, якщо предмет контрабанди відсутній (знищений, реалізований, вивезений за межі України або місце його знаходження невідоме) чи істотно

змінився (пошкоджений тощо), при визначенні його вартості використовуються відомості, які містяться у митних, товарно-транспортних та інших документах.

Вартість може визначатись на підставі цін на ідентичні або на подібні товари відповідно до порядку, встановленого митним законодавством.

продовжуваний злочин

Дії особи, яка мала умисел на незаконне переміщення через митний кордон товарів у великому розмірі, але перемістила їх (у т. ч. за домовленістю з

іншими особами) невеликими частинами, вартість кожної з яких є меншою за одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, слід розглядати як продовжуваний злочин і кваліфікувати за ст. 201.

ухилення від сплати обов’язкових платежів

Контрабанда, якщо метою незаконного переміщення предметів було ухилення від сплати обов’язкових платежів, які стягуються митницею і

входять у систему оподаткування, кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених статтями 201, 212.

Правова оцінка зазначених дій як ідеальної сукупності зумовлена тим, що здійснюване легально переміщення через митний кордон України товарів

пов’язане зі сплатою до чи в момент їх переміщення ПДВ, акцизного збору, мита, інших обов’язкових платежів.

Кваліфікація за сукупністю вважається правильною на тій підставі, що вказані злочини мають різні безпосередні об’єкти посягань, які не перебувають між

собою у відносинах підлеглості і жоден з яких не є частиною іншого, ст. 212 не конкретизує спосіб ухилення від сплати податкових платежів (а отже, ним може бути і недотримання митних процедур).

бажання ухилитись від сплати обов’язкових платежів

Крім цього, у деяких випадках незаконного переміщення предметів через митний кордон відсутній мотив, притаманний ст. 212, – бажання ухилитись від

сплати обов’язкових платежів (наприклад, товари переміщуються з поданням митному органу підроблених документів, але зі сплатою належних сум митних платежів).

Кваліфікація за вказаною сукупністю злочинів, крім всього іншого, враховує те, що у даному разі оподаткуванню підлягають цілком легальні товари, які

злочинним (контрабандним) шляхом переміщуються через митний кордон України.

У разі, коли винний спочатку вчинює контрабанду товарів у великих розмірах, а згодом здійснює операції з незаконно переміщеними через митний кордон

предметами, які приховує від оподаткування, вчинене утворює реальну сукупність злочинів, передбачених статтями 201, 212.

шахрайство з фінансовими ресурсами

Декларування товарів не своїм найменуванням, наприклад, декларування під іншим кодом товарної номенклатури, умисне заниження митної вартості,

повідомлення завідомо недостовірних даних про країну походження або митний режим товарів (так званий псевдотранзит або “утоплення”

оподатковуваних товарів, ввезення товарів під виглядом виставкового майна) за наявності ознак складу злочину, передбаченого ст. 222, має розцінюватись

як шахрайство з фінансовими ресурсами (надання завідомо неправдивої інформації з метою отримання пільг щодо податків) або кваліфікуватися за ст. 212.

Різновиду ухилення від митного оподаткування

Умисне ввезення в Україну під виглядом транзиту предметів фактично з метою їх реалізації на території України за наявності підстав кваліфікується як

контрабанда, оскільки у такому випадку до митного органу як підстава для

переміщення предметів подаються документи, які містять завідомо неправдиві відомості стосовно митного режиму та адресатів товарів.

Кваліфікація такого різновиду ухилення від митного оподаткування передбачає звернення не лише до ст. 201, а й (за наявності до цього підстав) до ст. 212.

зобов’язання про зворотне вивезення чи зворотне ввезення товарів або про транзит

Порушення зобов’язання про зворотне вивезення чи зворотне ввезення товарів або про транзит, якщо вчинене не містить ознак злочину, має тягнути

адміністративну відповідальність (статті 348, 349 Митного кодексу України від 11 липня 2002 р.).

Контрабанда

Контрабанда є злочином з формальним складом і визнається закінченою з моменту фактичного перетину предметом злочину митного кордону.

До визначення моменту закінчення контрабанди потрібно підходити диференційовано і враховувати те, відбувається ввезення чи вивезення предметів злочину, а також місце здійснення протиправних дій.

Якщо предмети вивозяться за межі митної території України, митний кордон фактично перетинається ними після того, як митний контроль вже пройдено,

а тому контрабанда має розглядатись як закінчений злочин у разі фактичного (успішного) переміщення предметів через митний кордон.

Дії, пов’язані зі спробою незаконного вивезення предметів з митної території і не доведені до кінця з причин, що не залежали від волі винного (наприклад,

предмети контрабанди виявлено під час огляду речей або особистого огляду), мають розцінюватись як замах на вчинення злочину (ст. 15, ст. 201).

Якщо предмети ввозяться на митну територію України, факт закінченої контрабанди встановлюється під час проходження митного контролю, який здійснюється вже після того, як предмети злочину перетнули митний кордон.

Готування до злочину

Створення умов для контрабанди (придбання предметів для подальшого незаконного переміщення їх через кордон, підшукування клієнтів,

визначення шляхів переміщення предметів, надання їм іншого вигляду тощо) треба розглядати як готування до цього злочину (статті 14, 201).

Добровільна відмова від вчинення контрабанди

Добровільна відмова від вчинення контрабанди можлива лише на стадії готування до незаконного переміщення предметів через митний кордон або

незакінченого замаху на його вчинення, коли особа усвідомлює можливість доведення злочину до кінця, але з власної ініціативи відмовляється від цього.

Наприклад, особа, яка ввозить в Україну чи вивозить з України предмети контрабанди поза митним контролем, може добровільно відмовитися від

вчинення контрабанди до моменту фактичного переміщення цих предметів через митний кордон України, який у даному випадку співпадає з державним кордоном України.

У разі вивезення предметів контрабанди з України добровільна відмова від доведення злочину до кінця, що виключає кримінальну відповідальність,

може бути здійснена і після вдалого проходження особою митного контролю, тобто на стадії закінченого замаху.

Добровільною відмовою слід вважати випадки, коли після заповнення декларації та опитування громадян стосовно наявності незадекларованих

предметів, особи зізнаються про їхню наявність, дістають предмети із схованок і фактично добровільно відмовляються від вчинення контрабанди.

Водночас заява про незадекларовані предмети, зроблена на більш пізніх етапах митного контролю, коли митна декларація належним чином

оформлена і посвідчена митним інспектором, виключає застосування ст. 17 КК.

Відсутня добровільна відмова і у тому разі, коли особа видає предмети контрабанди у зв’язку з оголошенням їй рішення про проведення особистого

огляду (виняткова форма митного контролю), огляду або переогляду транспортних засобів, товарів та інших предметів, оскільки у даному разі

порушник митного законодавства розуміє об’єктивну неможливість доведення злочинного наміру до кінця через наявність нездоланної перешкоди.

Суб’єкт злочину

4. Суб’єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку, у т. ч. особа, яка користується правом дипломатичного імунітету. Особа, яка для

незаконного переміщення предметів через митний кордон використовує осіб, які не розуміють характер і значення вчинюваних ними дій (так звані

невинуваті агенти), є “посереднім виконавцем” контрабанди і повинна притягуватись до відповідальності за ст. 201.

пособництво у контрабанді

Дії службової особи, яка сприяла незаконному переміщенню предметів через митний кордон, слід розглядати як пособництво у контрабанді та, за наявності підстав, як відповідний злочин у сфері службової діяльності.

Пособником контрабанді слід визнавати і експерта, який дає завідомо неправдивий висновок, усвідомлюючи, що це потрібно для

наступного незаконного переміщення культурної цінності через митний кордон України.

контрабандою займається службова особа

Якщо контрабандою займається службова особа з використанням свого службового становища (наприклад, працівники митниць,

військовослужбовці Державної прикордонної служби України, капітани

суден, дипломатичні працівники), дії винного потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 201 і 364 (423) або 365 (424).

Вказана сукупність злочинів відсутня у разі такого різновиду переміщення предметів через митний кордон поза митним контролем, як їх переміщення

з використанням незаконного звільнення від митного контролю шляхом зловживання службовим становищем посадовими особами митного органу.

За такого розвитку подій митник, використовуючи своє службове становище, виконує частину об’єктивної сторони злочину (у вигляді

незаконного звільнення безпосереднього виконавця від митного контролю), у зв’язку з чим його поведінка має розцінюватись як співвиконавство у контрабанді.

У даній ситуації зловживання службовим становищем з боку службової особи митного органу є способом вчинення ним контрабанди.

Суб’єктивна сторона злочину

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Недекларування відповідних предметів (предметів контрабанди першої групи – див. п. 2 цього коментарю), вчинене з необережності, не містить ознак коментованого складу злочину і визнається адміністративним проступком.

Не може бути притягнута до кримінальної відповідальності за контрабанду особа, яка добросовісно помиляється щодо того, чи є даний предмет

культурною цінністю або отруйною речовиною (наприклад, якщо ця культурна цінність тривалий час зберігалась у родині особи або якщо ця речовина була вільно придбана особою в крамниці іншої країни).

Транзитне перевезення товарів через територію України

Також не можна розглядати як контрабанду дії особи, яка, здійснюючи транзитне перевезення товарів через територію України, надала митним

органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України.

Кваліфікуючи ознаки злочину

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 201) є вчинення його:

1) за попередньою змовою групою осіб;

2) особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.

Про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 28 і коментар до неї, а про поняття раніше судимої особи – коментар до ст. 88.

Якщо контрабанду вчинено за попередньою змовою групою осіб, то при визначенні її розміру потрібно виходити із загальної вартості предметів, які переміщуються співвиконавцями через митний кордон.

Порушення митних правил

7. Такі діяння, як, зокрема:

  • порушення режиму зони митного контролю;
  • неподання митному органу документів, необхідних для здійснення митного контролю;
  • причалювання до суден, що перебувають під митним контролем;
  • неправомірні операції з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем, зміна їх стану, користування та розпорядження ними;
  • порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю;
  • недекларування товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;
  • пересилання через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання;
  • ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території з комерційною метою товарів з порушенням охоронюваних законом прав інтелектуальної власності;
  • порушення зобов’язання про зворотне вивезення чи зворотне ввезення товарів;
  • порушення зобов’язання про транзит; дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України поза митним контролем;
  • дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю;
  • зберігання, перевезення чи придбання товарів, транспортних засобів, ввезених на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю;
  • використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати податків і зборів, в інших цілях;
  • дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру,

 – відповідно до Митного кодексу України від 11 липня 2002 р. розглядаються

як порушення митних правил і тягнуть за собою адміністративну

відповідальність, передбачену статтями 329, 330, 335, 336, 339 – 341, 345, 348,

349, 351 – 355 Митного кодексу України від 11 липня 2002 р.

Контрабанда

Митний кодекс України від 11 липня 2002 р. Контрабанда

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. (ст. 381). Контрабанда

Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 р. Контрабанда

Закон України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 8 лютого 1995 р. (ст. 1). Контрабанда

Закон України “Про лікарські засоби” від 4 квітня 1996 р. (ст. 2). Контрабанда

Закон України “Про електроенергетику” від 16 жовтня 1997 р. (ст. 1). Контрабанда

Закон України “Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей” від 21 вересня 1999 р. Контрабанда

Закон України “Про транзит вантажів” від 20 жовтня 1999 р. Контрабанда

Закон України “Про Митний тариф України” від 5 квітня 2001 р. в редакції Закону від 31 травня 2007 р. Контрабанда

Закон України “Про антидопінговий контроль у спорті” від 5 квітня 2001 р. Контрабанда

Закон України “Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України” від 12 липня 2001 р. Контрабанда

Закон України “Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних

засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України” від 13 вересня 2001 р. Контрабанда

Контрабанда

Закон України “Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів” від 8 вересня 2005 р. Контрабанда

Закон України “Про ратифікацію Угоди про вивезення та ввезення культурних цінностей” від 11 січня 2006 р. Контрабанда

Дисциплінарний статут митної служби України. Затверджений Законом України від 6 вересня 2005 р. Контрабанда

Правила митного контролю за переміщенням через митний кордон товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності. Затверджені рішенням Ради

глав урядів СНД від 28 вересня 2001 р. Ратифіковані Законом України від 19 січня 2006 р. Контрабанда

Указ Президента України “Про приєднання України до Міжнародної конвенції про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні

та припиненні порушень митного законодавства та додатків I, II, III, V, VI, VII, VIII до неї” від 23 травня 2000 р. Контрабанда

Програма боротьби з контрабандою та порушенням митних правил. Затверджена Указом Президента України N 195/2008 від 4 березня 2008 р. Контрабанда

Порядок одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у

тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 440 від 20 червня 1995 р. Контрабанда

Контрабанда

Положення про Державну службу контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України N 983 від 20 червня 2000 р. Контрабанда

Положення про порядок реєстрації та переміщення через митний кордон України товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності. Затверджене

постановою Кабінету Міністрів України N 412 від 28 квітня 2001 р. Контрабанда

Постанова Кабінету Міністрів України “Про обсяги та порядок ввезення на митну територію України продуктів харчування для власного споживання та

перелік предметів, що не можуть бути віднесені до особистих речей громадян” N 1652 від 13 грудня 2001 р. Контрабанда

Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку товарів промислового призначення, вивезення яких громадянами України,

іноземцями та особами без громадянства за межі митної території України не допускається” N 1911 від 13 грудня 2002 р. Контрабанда

Порядок створення зон митного контролю та їх функціонування. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 1947 від 25 грудня 2002 р. Контрабанда

Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок вивезення за межі митної території України громадянами дорогоцінних металів (за винятком

банківських металів, пам’ятних та ювілейних монет України із дорогоцінних металів), дорогоцінного каміння та виробів з них, а також культурних цінностей з метою їх відчуження” N 700 від 15 травня 2003 р. Контрабанда

Контрабанда

Порядок декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 1375 від 28 серпня 2003 р. Контрабанда

Порядок митного контролю і митного оформлення електроенергії, що переміщується через митний кордон України. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 1909 від 10 грудня 2003 р. Контрабанда

Порядок митного контролю та митного оформлення природного газу, що переміщується через митний кордон України. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 1958 від 17 грудня 2003 р. Контрабанда

Постанова Кабінету Міністрів України N 1989 від 24 грудня 2003 р. “Питання пропуску через державний кордон автомобільних, водних, залізничних та

повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними”. Контрабанда

Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Угоди про взаємну допомогу й співробітництво в митних справах між урядами держав – учасниць ГУУАМ” N 309 від 11 березня 2004 р. Контрабанда

Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 339 від 9 квітня 2008 р. Контрабанда

Положення про Державну митну службу України. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України N 940 від 18 липня 2007 р. Контрабанда

Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та обсягів квот у 2008 році” N 1411 від 29 грудня 2007 р. Контрабанда

Перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються

через митний кордон України. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 80 від 1 лютого 2006 р. Контрабанда

Контрабанда

Порядок реєстрації права інтелектуальної власності у митному реєстрі, отримання інформації та взаємодії митних органів з іншими

правоохоронними і контролюючими органами та власниками прав на об’єкти права інтелектуальної власності у разі призупинення митного оформлення

товарів за ініціативи митного органу. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 622 від 13 квітня 2007 р.Контрабанда

Порядок митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України і підлягають обов’язковій сертифікації в Україні. Затверджений

постановою Кабінету Міністрів України N 446 від 14 травня 2008 р. Контрабанда

Інструкція про порядок заповнення вантажної митної декларації. Затверджена наказом Державної митної служби України N 307 від 9 липня 1997 р. (у редакції наказу N 207 від 18 квітня 2002 р.). Контрабанда

Інструкція щодо проведення радіаційного контролю транспортних засобів і вантажів у пунктах пропуску через митний кордон та на митній території

України. Затверджена наказом Міністерства екології та природних ресурсів N 27 від 15 травня 2000 р. Контрабанда

Інструкція про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через

державний кордон України. Затверджена наказом Міністерства культури і мистецтв України N 258 від 22 квітня 2002 р.Контрабанда

Перелік державних установ, закладів культури, інших організацій, яким надається право проведення державної експертизи культурних цінностей.

Затверджений наказом Міністерства культури і мистецтв України N 647 від 15 листопада 2002 р.Контрабанда

Перелік товарів, що ввозяться суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на митну територію України та митне оформлення яких здійснюється у

визначених митницях. Затверджений наказом Державної митної служби України N 74 від 4 лютого 2003 р.Контрабанда

Положення про порядок контролю за ввезенням на митну територію України окремих видів товарів. Затверджене наказом Державної митної служби України N 129 від 28 лютого 2003 р.Контрабанда

Контрабанда

Інструкція про організацію митного контролю та митного оформлення суден і товарів, що переміщуються ними. Затверджена наказом Державної митної служби України N 678 від 17 вересня 2004 р.Контрабанда

Інструкція про порядок видачі дозволів на перевезення радіоактивних матеріалів. Затверджена наказом Державного комітету ядерного регулювання України N 125 від 24 вересня 2003 р.Контрабанда

Порядок застосування окремих процедур митного контролю товарів, що ввозяться на митну територію України авіаційним транспортом за системою

змішаних перевезень. Затверджений наказом Державної митної служби України і Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації N 675/54 від 15 вересня 2004 р.Контрабанда

Методичні рекомендації щодо провадження у справах про порушення митних правил. Затверджені наказом Державної митної служби України N 936 від 30 грудня 2004 р.Контрабанда

Правила митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України. Затверджені

наказом Державної митної служби України N 1118 від 17 листопада 2005 р. (у редакції наказу N 229 від 17 березня 2008 р.). Контрабанда

Перелік лікарських засобів, дозволених для застосування в Україні, які відпускаються без рецептів з аптек та їх структурних підрозділів.

Затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України N 441 від 2 вересня 2005 р.Контрабанда

Порядок здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації. Затверджений наказом Державної митної служби України N 314 від 20 квітня 2005 р.Контрабанда

Контрабанда

Правила застосування спрощеного порядку здійснення митного контролю предметів, що переміщуються громадянами, які прямують авіаційним

транспортом. Затверджені наказом Державної митної служби України N 137 від 18 лютого 2006 р.Контрабанда

Порядок справляння мита, податку на додану вартість, акцизного й митних зборів при митному оформленні товарів і предметів, що переміщуються

громадянами через митний кордон України. Затверджений наказом Державної митної служби України N 5 від 12 січня 2006 р.Контрабанда

Порядок справляння митними органами ввізного (вивізного) та особливих видів мита під час митного оформлення товарів, що переміщуються через

митний кордон України. Затверджений наказом Державної митної служби України N 30 від 23 січня 2006 р.Контрабанда

Порядок справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України. Затверджений наказом Державної митної служби України N 821 від 27 вересня 2006 р.Контрабанда

Інструкція про здійснення митного контролю за переміщенням електроенергії через митний кордон України. Затверджена наказом

Державної митної служби України, Міністерства палива та енергетики України, Міністерства транспорту України N 1110/484/1146 від 12 грудня 2006 р.Контрабанда

Перелік товарів із зазначенням їх кодів згідно з УКТЗЕД, на які Міністерством фінансів України видаються дозволи, необхідні для здійснення митного

контролю та митного оформлення товарів. Затверджений наказом Міністерства фінансів України N 402 від 26 березня 2007 р.Контрабанда

Інструкція з організації митного контролю та митного оформлення міжнародних експрес-повідомлень, що переміщуються (пересилаються)

через митний кордон України. Затверджена наказом Державної митної служби України N 728 від 3 вересня 2007 р.Контрабанда

Наказ Держкомлісгоспу “Про затвердження форми Сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для

здійснення експортних операцій та Інструкції про заповнення Сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій” N 528 від 7 вересня 2007 р.Контрабанда

Положення про порядок видачі ліцензій на експорт окремих видів сільськогосподарської продукції. Затверджене наказом Міністерства економіки України N 368 від 2 листопада 2007 р.Контрабанда

Контрабанда

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 15 від 8 жовтня 2004 р. “Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення

від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів” (п. 17). Контрабанда

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 8 від 3 червня 2005 р. “Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил”. Контрабанда

Оглядовий лист Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання вирішення справ, пов’язаних із застосуванням митного законодавства” N 720/100/13-08 від 23 квітня 2008 р.Контрабанда

Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення

Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення

Незаконні дії з документами

Незаконні дії з документами

1. Підробка документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків,

електронних грошей, а так само придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою

збуту підроблених документів на переказ, платіжних карток або їх використання чи збут, а також

неправомірний випуск або використання електронних грошей –

карається штрафом від трьох до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

http://povestka.com.ua реальна допомога у кримінальній справі, провадженні в суді, на досудовому слідстві, оскарження.

  1. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, – караються штрафом від п’яти до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примітка Незаконні дії з документами

Під документами на переказ слід розуміти документ в паперовому або електронному виді, що використовується банками чи їх

клієнтами для передачі доручень або інформації на переказ грошових коштів між суб’єктами переказу грошових коштів

(розрахункові документи, документи на переказ готівкових коштів, а також ті, що використовуються при проведенні міжбанківського переказу та платіжного повідомлення, інші).

Коментар до ст. 200 Незаконні дії з документами

Dстановлений порядок виготовлення, використання та обігу документів Незаконні дії з документами

1. Об’єктом злочину є встановлений порядок виготовлення, використання та обігу документів на переказ, платіжних карток та інших засобів доступу до

банківських рахунків, який забезпечує нормальне функціонування банківської системи України.

Предмет злочину Незаконні дії з документами
  1. Предметом злочину є:

1) документи на переказ грошових коштів;

2) платіжні картки;

3) інші засоби доступу до банківських рахунків.

Поняття документів на переказ дано у примітці до ст. 200.

Розрахунковы документи

Такими документами, зокрема, є:

а) розрахункові документи, якими є платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога та розрахункові документи

інших видів, встановлені Національним банком України (акредитив, меморіальний ордер тощо);

б) міжбанківські розрахункові документи, тобто документи на переказ, сформовані банком на підставі поданих клієнтами розрахункових документів,

документів на переказ готівки, а також доручень на договірне списання, передбачених у договорах, укладених між клієнтами та обслуговуючими їх банками;

в) документи на переказ готівкових коштів, реквізити та особливості оформлення яких також встановлюються Національним банком України;

г) клірингові вимоги;

д) інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Спеціальний платіжний засіб

Платіжна картка – це спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки,

що використовується для ініціювання переказу грошей з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг,

перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків, фінансових установ, пунктах обміну

іноземної валюти уповноважених банків та через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

На даний час законодавством передбачено застосування в Україні особистих платіжних карток, які надаються фізичним особам, корпоративних платіжних

карток, які надаються фізичним особам – підприємцям та юридичним особам (від їх імені операції із застосуванням платіжної картки здійснює певний

працівник чи інша довірена особа) та неперсоніфікованих наперед оплачуваних платіжних карток, які можуть продаватись емітентами без

оформлення договору з їх покупцями і не містять реквізитів, що дають змогу ідентифікувати їх держателя.

Іншими засобами доступу до банківських рахунків слід вважати будь-які, крім документів на переказ та платіжних карток, документи чи предмети, із

застосуванням яких особа може з відома працівників банку отримати доступ до певного банківського рахунка та можливість здійснювати операції з коштами, які знаходяться на такому рахунку.

Іншы засоби

Такими іншими засобами, зокрема, є:

1) дорожній чек – паперовий розрахунковий документ, що виражений в іноземній валюті та використовується як засіб міжнародних розрахунків

неторговельного характеру і є грошовим зобов’язанням чекодавця виплатити зазначену в чеку суму чекодержателю (власнику), підпис якого проставляється в зазначеному місці під час продажу;

2) іменний чек – паперовий розрахунковий документ, що виражений в іноземній валюті і є письмовим розпорядженням юридичної особи –

нерезидента або фізичної особи – нерезидента, яка виписала чек (чекодавець) платнику про виплату певної суми коштів чекодержателю, зазначеному в

чеку, або іншій особі за нотаріально посвідченою довіреністю за рахунок наданого платнику грошового покриття;

3) розрахунковий чек – розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку-

емітенту, у якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів.

При вчиненні цього злочину шляхом придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту, використання чи збуту його предметом є лише підроблені документи на переказ чи підроблені платіжні картки.

Обладнання для виготовлення платіжних карток, документів на переказ, інших засобів доступу до банківських рахунків, згадане у назві ст. 200, не є

предметом коментованого злочину, оскільки згадка про таке обладнання у тексті статті відсутня.

Проте придбання або приготування зазначеного обладнання для виготовлення підроблених предметів даного злочину слід кваліфікувати як готування до його вчинення.

Об’єктивна сторона злочину

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у:

1) підробці;

2) придбанні;

3) зберіганні;

4) перевезенні;

5) пересиланні;

6) використанні чи

7) збуті зазначених вище предметів.

Підробка предметів

Підробкою предметів даного злочину є будь-які дії, внаслідок яких створюються підроблені документи на переказ, платіжні картки чи інші

засоби доступу до банківських рахунків, у т. ч. і фальсифікація відповідних справжніх предметів, якщо після вчинення цих дій із застосуванням

підроблених предметів можуть бути проведені незаконні (ініційовані не власником рахунку або не забезпечені наявністю грошей на банківському

рахунку) перекази грошових коштів або ж доступ до інформації щодо певного банківського рахунку отримує неуповноважена на це особа.

Підробка може бути здійснена за допомогою спеціального технічного обладнання, комп’ютерних програмних засобів або у будь-який інший спосіб (дописка, підчистка, виправлення у паперових документах тощо).

Незаконні дії з документами

Виготовлення предмета, який лише своїми зовнішніми ознаками нагадує розрахункову картку і реально не може бути використаний для одержання

доступу до певного банківського рахунку чи до інформації про такий рахунок (наприклад, внаслідок відсутності необхідного для цього електронного пристрою), не містить складу злочину, передбаченого ст. 200.

Деякі із документів на переказ, що є предметом даного злочину, можуть існувати не лише у паперовій, але і в електронній формі.

Оскільки такі електронні документи мають певні індивідуальні реквізити, за якими вони розпізнаються адресатом, цілком можливою є їх підробка шляхом втручання у роботу відповідних комп’ютерних систем чи мереж.

У цих випадках дії винної особи треба визнавати сукупністю злочинів і кваліфікувати за статтями 200 та 361.

Поняття придбання, зберігання, перевезення, пересилання, збуту, вжиті у цій статті, за своїм змістом збігаються з аналогічними поняттями, застосованими у ст. 199 (див. коментар до ст. 199).

Під використанням підроблених документів на переказ чи платіжних карток слід розуміти пред’явлення їх як справжніх з метою здійснення незаконного

переказу грошових коштів, незаконного доступу до інформації щодо відповідного банківського рахунка тощо.

Використанням підробленої платіжної картки слід вважати також спробу отримання з її допомогою грошових коштів через банківський автомат, здійснення з її застосуванням оплати товарів чи послуг.

Якщо внаслідок використання зазначених у цій статті підроблених предметів особа, яка їх використала, заволодіває чужими грошовими коштами, вчинене

слід кваліфікувати як сукупність злочинів за відповідними частинами статей 190 і 200.

Про поняття збуту див. коментар до ст. 199.

Злочин, залежно від способу, є закінченим з моменту вчинення однієї із перелічених у ч. 1 ст. 200 дій.

Суб’єкт злочину

4. Суб’єкт злочину загальний.

Суб’єктивна сторона злочину

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

У випадках придбання, зберігання, перевезення, пересилання відповідних предметів злочину обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину є мета їх збуту.

Кваліфікуючи ознаки злочину

6. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його:

1) повторно;

2) за попередньою змовою групою осіб.

Про вчинення злочину повторно див. коментар до ст. 32.

Для ч. 2 ст. 200 повторним є лише вчинення даного злочину особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч. 1 або ч. 2 цієї ж статті.

Про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 28 та коментар до неї.

Незаконні дії з документами

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. (статті 1087 – 1106).Незаконні дії з документами

Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 р. (ст. 51).Незаконні дії з документами

Закон України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 5 квітня 2001 р.Незаконні дії з документами

Закон України “Про електронні документи та електронний документообіг” від 22 травня 2003 р.Незаконні дії з документами

Постанова Кабінету Міністрів України “Деякі питання здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів” N 377 від 29 березня 2006 р.Незаконні дії з документами

Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України. Затверджене постановою Правління Національного банка України N 520 від 29 грудня 2000 р.Незаконні дії з документами

Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням. Затверджене постановою Правління Національного банку України N 137 від 19 квітня 2005 р.Незаконні дії з документами

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Затверджена постановою Правління Національного банка України N 22 від 21 січня 2004 р.Незаконні дії з документами

Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї

Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї

Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї

Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї

1. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з

метою використання при продажу товарів, збуту, а також збут незаконно виготовлених,

одержаних чи підроблених марок акцизного збору, голографічних захисних елементів, підробленої

національної валюти України у виді банкнот чи металевої монети, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї –

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

http://barvinoknet.com.ua Реальна допомога позивачам, відповідачам, третім особам.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб чи у великому розмірі, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою чи в особливо великому розмірі, –

караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Примітка.

Дії, передбачені цією статтею, вважаються вчиненими у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; в особливо великому розмірі – якщо сума підробки у чотириста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Коментар до ст. 199:

порядок формування і функціонування грошової системи України

1. Основним об’єктом цього злочину є встановлений законом порядок формування і функціонування грошової системи України як частини економічної системи нашої держави. Його додатковим факультативним об’єктом можуть виступати відносини власності.

Деякі різновиди коментованого злочину мають транснаціональний характер.

Кримінальне переслідування за фальшивомонетництво (зокрема:

  • за дії із виготовлення або зміни грошових знаків;
  • збут підроблених грошових знаків;
  • дії, спрямовані на ввезення до країни або отримання чи придбання для себе підроблених грошових знаків;
  • виготовлення, отримання або придбання знарядь чи інших предметів, призначених для виготовлення підроблених грошових знаків або для зміни грошових знаків)

незалежно від національної належності підроблених грошових знаків та країни, в якій вчинено відповідний злочин, передбачене міжнародно-

правовими договорами, учасницею яких (як правонаступниця СРСР) є Україна.

Тому особа, винна у виготовленні, придбанні з метою збуту та збуті підроблених грошей у разі притягнення її до кримінальної відповідальності в

Україні нестиме відповідальність за ст. 199 незалежно від місця вчинення зазначених діянь (вони можуть бути вчинені і за межами України) та від того, чи є вона громадянином України і чи проживає постійно на її території.

Предметом злочину є

2. Предметом злочину є:

1) національна валюта України;

3) іноземна валюта;

3) державні цінні папери;

4) білети державної лотереї.

Поняттям “національна валюта України” у ст. 199 охоплюються грошові знаки України у вигляді випущених Національним банком України паперових

грошових знаків (банкнот) та металевої монети, що перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території України.

Грошовими знаками, які на даний час перебувають у готівковому обігу в Україні, є банкноти номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200 та 500

гривень і монети номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 25, 50 копійок та 1 гривня, а також пам’ятні та ювілейні монети різної номінальної вартості.

Під поняттям “іноземна валюта” у даній статті розуміються іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, металевої монети, що

перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави.

Предметом даного злочину вважаються також грошові знаки України чи іноземної держави, які вилучені чи вилучаються з обігу, але підлягають обміну на ті грошові знаки, які перебувають в обігу.

Державними цінними паперами є папери, що випускаються і забезпечуються державою – державні облігації України (облігації внутрішніх державних позик

України, облігації зовнішніх державних позик України, цільові облігації внутрішніх державних позик України), казначейські зобов’язання України,

облігації місцевих позик (як внутрішніх, так і зовнішніх), приватизаційні папери, у деяких випадках – векселі.

Про загальне поняття цінних паперів див. коментар до ст. 223.

На даний час в обігу на території України перебувають, зокрема, такі види державних цінних паперів, як короткострокові, середньострокові та

довгострокові облігації внутрішніх державних позик України, які щорічно випускаються Міністерством фінансів України у бездокументарній формі,

процентні облігації внутрішньої державної позики 2000 року, випущені у 2004 році облігації внутрішньої державної позики для погашення

простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість зі строком обігу п’ять років.

Облігації місцевих позик можуть випускатись Верховною Радою Автономної Республіки Крим, міськими радами відповідно до прийнятих ними рішень.

Погашення цих облігацій має здійснюватись за рахунок коштів та майна, що є комунальною власністю і знаходяться у розпорядженні рад, які їх випустили.

Державний бюджет України не відповідає за зобов’язаннями, які виникають із облігацій місцевих позик. Але оскільки органи місцевого самоврядування

відповідно до Конституції України є органами, через які народ здійснює свою суверенну владу, то при розгляді і вирішенні питань кримінально-

правового характеру вони мають розглядатись як децентралізовані елементи держави.

З огляду на це облігації місцевих позик, які випускаються цими органами, також слід відносити до державних цінних паперів.

Під білетами державних лотерей слід розуміти документи, які надають особі, що їх придбала, право на участь у лотереях, яким законодавством надається

статус державних лотерей, і безоплатне отримання призу (виграшу) у разі визнання даної особи переможцем лотереї.

При цьому під лотереєю розуміється розіграш шляхом дій, цілком або частково заснованих на випадку, грошей, іншого майна чи майнових прав між особами, які придбали право на участь у цьому розіграші.

Лотерейні білети, які не є білетами державних лотерей, не можуть визнаватись предметом даного злочину.

Підроблення таких білетів з метою збуту чи з метою отримання за ними незаконного виграшу слід кваліфікувати як готування до шахрайства, а збут

такого підробленого лотерейного білета, на який випав виграш, чи отримання за ним виграшу – як закінчений склад цього злочину (ст. 190).

Компенсаційні сертифікати, які видавались громадянам з метою компенсації знецінених заощаджень, за своїми ознаками мають схожість з державними

цінними паперами, однак законом вони не віднесені до цінних паперів, а тому не є предметом злочину, передбаченого ст. 199.

Не підпадає під ознаки ст. 199 виготовлення підроблених виписок з рахунка у цінних паперах, які зберігач зобов’язаний надавати власнику цінних паперів, чи інші зазначені у тексті статті дії з цими предметами.

Виписки з рахунка у цінних паперах є підтвердженням права власності на відповідні цінні папери, однак згідно із законом вони не є цінними паперами.

Тому навіть якщо у підробленій виписці йдеться про державні цінні папери, вона не є предметом даного злочину.

Підроблення виписок з рахунків у цінних паперах за наявності підстав має кваліфікуватись за ст. 366, а у випадках, коли таке підроблення здійснюється з

метою наступного заволодіння з їх допомогою чужим майном – також за ст. 190.

Не є предметом даного злочину недержавні цінні папери.

Виготовлення з метою збуту, збут чи використання іншим чином підроблених недержавних цінних паперів слід кваліфікувати за ст. 224.

Предметом цього злочину не визнаються також жетони чи інші замінники грошових знаків, що використовуються у гральних закладах, телефонах-автоматах, метро тощо.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України, виготовлення з метою збуту або збут підроблених грошових знаків і державних цінних паперів, які

вилучені з обігу і мають лише колекційну цінність, не містять складу даного злочину.

Очевидно, не слід вважати злочином, передбаченим ст. 199, і зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну названих предметів.

Якщо такі дії спрямовані на заволодіння чужим майном шляхом збуту підробок під виглядом справжніх грошових знаків чи цінних паперів, вони повинні кваліфікуватися за ст. 190 як шахрайство.

Не можуть кваліфікуватись як злочин, передбачений ст. 199, зазначені у ній операції з підробленими засобами доступу до банківських рахунків (зокрема,

електронними чи іншими платіжними картками, документами на переказ грошових коштів).

Ці дії за наявності підстав слід кваліфікувати за ст. 200.

Об’єктивна сторона злочину

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у:

1) виготовленні;

2) зберіганні;

3) придбанні;

4) перевезенні;

5) пересиланні;

6) ввезенні в Україну або

7) збуті зазначених вище предметів.

Під виготовленням розуміються дії, внаслідок яких створюються підроблені валюта, державні цінні папери чи білети державних лотерей.

Способи такого виготовлення можуть бути різними (друкування типографським способом, малювання, ксерокопіювання тощо) і значення для кваліфікації злочину за ст. 199 не мають.

Результатом виготовлення є створення предметів, які мають настільки значну зовнішню схожість зі справжніми грошовими знаками, цінними паперами чи

білетами державних лотерей, що це дає можливість збути їх іншим особам, яким відомо, як виглядають відповідні справжні предмети.

Виготовленням вважатиметься як повна імітація грошового знака, державного цінного папера чи білета державної лотереї, так і істотна

фальсифікація тим чи іншим способом відповідних справжніх предметів (наприклад, істотна “переробка” грошових знаків для надання їм

вигляду таких, що мають більшу вартість; зміна зовнішнього вигляду вилучених з обігу грошей з метою надати їм подібність до тих, які знаходяться

в обігу), яка робить можливим досягнення мети їх збуту і, на думку винного, у звичайних умовах ускладнює або зовсім виключає виявлення підробки.

При вирішенні питання про наявність або відсутність у діях особи складу передбаченого даною статтею злочину Пленум Верховного Суду України

пропонує враховувати такі об’єктивні й суб’єктивні критерії оцінки зовнішнього вигляду предметів, щодо яких вчинено ці дії:

1) художнє оформлення грошового знака чи державного цінного папера, яке передбачає певний ступінь завершеності зображення, а саме:

  • 1) відповідного орнаменту і наявності основних реквізитів (портрет, барельєф, пам’ятник) та їх узгодженість зі словами й цифрами, які визначають номінал грошового знака чи державного цінного папера;
  • 2) якість відтворення, котра передбачає такий ступінь графічної та кольорової точності зображення, який дає винній особі підстави вважати можливим перебування виготовлених нею грошей чи державних цінних паперів у обігу.

Як виготовлення слід кваліфікувати і дії особи, яка свідомо придбала підроблені гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей з

метою їх наступного збуту і для надання їм більшої подібності до справжніх внесла до них додаткові підробки, які створювали можливість перебування їх в обігу.

Виготовлення знарядь, за допомогою яких передбачається в майбутньому виготовляти фальшиві гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей, слід кваліфікувати як готування до вчинення даного злочину.

Виготовлення підроблених грошових знаків, які на даний час не є засобом платежу, не може розглядатись як злочин, передбачений ст. 199.

Якщо за допомогою таких підроблених грошових знаків (наприклад, підроблених срібних чи золотих монет, інших грошових знаків, що мають

колекційну цінність) винний намагається шляхом обману заволодіти чужим майном, такі дії слід визнавати шахрайством і кваліфікувати за ст. 190.

Таку ж правову оцінку мають отримувати випадки, коли підробки мають лише незначну подібність до справжніх (у т. ч. таких, що не знаходяться в обігу)

грошових знаків, цінних паперів чи білетів державних лотерей, а тому не можуть реально бути запущені в обіг, але за допомогою їх винний вводить в оману окремих громадян і заволодіває в обмін на ці предмети їх майном.

У той же час виготовлення предметів, які зовнішньо не мають подібності до справжніх грошей, цінних паперів чи білетів державних лотерей і які з цієї причини неможливо збути, не є злочинним діянням.

Проблематичним є питання про можливість виготовлення підроблених державних цінних паперів, що існують у бездокументарній формі, тобто у

вигляді облікових записів на рахунках у комп’ютерних базах даних, які ведуть зберігачі цінних паперів. Існує думка про те, що відкриття фіктивного рахунку

у цінних паперах чи внесення до існуючого справжнього рахунку змін, які спотворюють зміст зафіксованої у ньому інформації, може вважатись

виготовленням підроблених державних цінних паперів. Проте оскільки бездокументарні цінні папери не існують ні у “матеріальній” формі, ні у формі

електронних документів, це виключає можливість відтворення їх зовнішнього вигляду і створення таких фальсифікованих бездокументарних державних

цінних паперів, які були б “подібними” до справжніх, а отже, виключається і можливість “виготовлення” у тому сенсі, в якому це слово вживається у даній

статті. Випадки фальсифікації комп’ютерної інформації, внаслідок яких з’являються неправдиві електронні записи, що мають створити враження про

наявність державних цінних паперів, які насправді не випускались належним емітентом, слід залежно від обставин справи кваліфікувати за статтями 361

або 364, а у разі спрямованості відповідних дій на заволодіння чужим майном – також і за ст. 190.

Під зберіганням підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї слід розуміти знаходження цих предметів безпосередньо у

винного або в будь-якому іншому місці, де вони перебувають у розпорядженні та під контролем винного.

Придбанням предметів цього злочину вважається їх оплатне або безоплатне отримання винним від іншої особи.

Перевезенням цих предметів є переміщення їх винним із використанням будь-яких транспортних засобів.

Пересиланням підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї слід вважати передачу чи спробу передачі їх іншій особі з

використанням засобів поштового зв’язку (у листах, посилках, бандеролях, інших поштових відправленнях).

Ввезенням в Україну предметів розглядуваного злочину слід вважати їх переміщення винною особою із-за кордону на територію України.

Збутом підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї є їх умисне відчуження як оплатне, так і безоплатне (використання як

засобу платежу, продаж, розмін, обмін, дарування, передача в борг або в рахунок покриття боргу, програш в азартних іграх тощо).

Дії особи, що збула іноземну валюту, в якій підроблено лише цифровий номінал купюри, слід кваліфікувати як шахрайство.

У той же час виготовлення такої купюри, як зазначено вище, слід вважати злочином, передбаченим ст. 199.

Випадки, коли винний внаслідок успішного збуту предметів злочину в обмін на них отримав чуже майно, повністю охоплюються складом даного злочину і

додаткової кваліфікації за іншими статтями КК (зокрема, за ст. 190) не потребують.

Склад цього злочину є формальним

4. Склад цього злочину є формальним. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якого із зазначених у ч. 1 ст. 199 діянь.

У випадках зберігання відповідних предметів злочин є закінченим з моменту вчинення тих початкових дій, внаслідок яких виникає ситуація зберігання.

5. Суб’єкт злочину загальний.
6. Його суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну підробленої національної валюти, іноземної валюти,

державних цінних паперів чи білетів державної лотереї є злочинним лише тоді, коли ці дії вчинені з метою їх подальшого збуту.

Кваліфікуючими ознаками злочину є

7. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 199) є вчинення його:

1) повторно;

2) за попередньою змовою групою осіб;

3) у великому розмірі.

Про поняття повторності та вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою див., відповідно, статті 32 і 28 та коментар до ст. 32, 28.

Злочин може кваліфікуватись за ч. 2 ст. 199 як вчинений у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Якщо предметом злочину є підроблені іноземні грошові знаки або державні цінні папери, номіновані в іноземній валюті, для визначення розміру має

бути здійснене їх перерахування у національну валюту України за курсом Національного банку України, що діяв на момент вчинення злочину.

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є

8. Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його:

1) організованою групою;

2) в особливо великому розмірі.

Про поняття організованої групи див. ст. 28 та коментар до неї.

Вчинення цього злочину в особливо великому розмірі має місце тоді, коли сума підробки становить чотириста і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Встановлення наявності великого чи особливо великого розміру як кваліфікуючих ознак даного злочину має здійснюватись виходячи із розміру (грошового значення) неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно із законодавством, цей розмір має дорівнювати розміру податкової соціальної пільги, який діяв на момент вчинення злочину, і визначається за правилами, встановленими Законом “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Подальша зміна критеріїв, за якими визначається (розраховується) розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (зокрема, зміна розміру

податкової соціальної пільги), після вчинення відповідного злочину не є підставою для перегляду питання про наявність у діях винного відповідної кваліфікуючої ознаки.

Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Конституція України (ст. 5). Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Женевська конвенція по боротьбі з підробкою грошових знаків від 20 квітня 1929 р. Ратифікована СРСР 3 травня 1931 р. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. (статті 194 – 198). Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Закон України “Про цінні папери та фондовий ринок” від 23 лютого 2006 р. (статті 1, 3, 7, 9 – 11). Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції від 22 травня 1997 р. (п. 1.33 ст. 1). Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Закон України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” від 10 грудня 1997 р. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Закон України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” від 5 квітня 2001 р. (ст. 3). Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 р. (пункти 22.4 та 22.5 статті 22, п. 6.1 ст. 6). Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Рішення Конституційного Суду України у справі про зворотну дію кримінального закону в часі N 6-рп/2000 від 19 квітня 2000 р. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Указ Президента України “Про грошову реформу в Україні” N 762 від 25 серпня 1996 р. (п. 2). Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Указ Президента України “Про деякі заходи щодо регулювання лотерейної діяльності” N 813 від 10 вересня 2002 р. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Постанова Кабінету Міністрів України “Про випуск процентних облігацій внутрішньої державної позики 2000 року” N 1455 від 22 вересня 2000 р. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Постанова Кабінету Міністрів України “Про випуски облігацій внутрішніх державних позик” N 80 від 31 січня 2001 р. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Постанова Кабінету Міністрів України “Про випуск казначейських зобов’язань” N 15 від 10 січня 2002 р. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Постанова Кабінету Міністрів України “Про випуск облігацій внутрішньої державної позики для погашення простроченої бюджетної заборгованості з

податку на додану вартість” N 2014 від 25 грудня 2003 р. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Постанова Кабінету Міністрів України “Деякі питання випуску облігацій внутрішньої державної позики для погашення простроченої бюджетної

заборгованості з податку на додану вартість” N 1036 від 10 серпня 2004 р. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Інструкція про організацію виготовлення, випуску в обіг і реалізації пам’ятних та ювілейних монет України. Затверджена постановою Правління

Національного банку України N 438 від 7 листопада 2000 р. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Положення про порядок випуску облігацій місцевих позик. Затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку N 414 від 7

жовтня 2003 р. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. N 6 “Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут

підроблених грошей чи цінних паперів”. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення