Протидія законній господарській діяльності

Протидія законній господарській діяльності Реальна допомога у кримінальній цивільній справі у суді Харків область Консультація 0668243914

Стаття 206. Протидія законній господарській діяльності

Протидія законній господарській діяльності

Протидія законній господарській діяльності

1. Протидія законній господарській діяльності, тобто протиправна вимога

припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду

або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може

заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того,

хто займається господарською діяльністю, поєднана з погрозою насильства над

потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього

майна за відсутності ознак вимагання,

– караються штрафом від однієї тисячі

до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з

погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднані з

насильством, що не є небезпечним для життя і здоров’я, або з пошкодженням

чи знищенням майна,

– караються штрафом від трьох тисяч до десяти тисяч

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на

строк від трьох до п’яти років.

3. Протидія законній господарській діяльності, вчинена організованою групою,

або службовою особою з використанням службового становища, або поєднана з

насильством, небезпечним для життя чи здоров’я, або така, що заподіяла

велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки,

– караються штрафом від десяти тисяч до двадцяти п’яти тисяч

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на

строк від п’яти до десяти років.

Примітка. 

Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п’ятсот і більше разів

перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. 

Коментар до ст. 206

1. Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є встановлений порядок

здійснення господарської діяльності у частині забезпечення свободи

підприємницької діяльності.

Додатковим обов’язковим об’єктом є психічна недоторканність особи.

Додатковим факультативним об’єктом у випадках вчинення

кваліфікованих видів даного злочину можуть виступати здоров’я особи чи

відносини власності.

Противоправна вимога

2. З об’єктивної сторони злочин характеризується пред’явленням протиправної

вимоги, поєднаної з погрозою застосування насильства щодо потерпілого або

близьких йому осіб, пошкодження чи знищення їх майна.

Вимога може полягати у категорично висловленій пропозиції:

1) припинити займатися господарською діяльністю;

2) обмежити таку діяльність;

3) укласти угоду;

4) не виконувати укладену угоду.

Господарська діяльність

Господарською діяльністю є будь-яка діяльність, у т. ч. підприємницька,

діяльність юридичних осіб, а також фізичних осіб – суб’єктів

підприємницької діяльності, пов’язана з виробництвом (виготовленням)

продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.

Господарська діяльність може здійснюватись з метою одержання прибутку

(комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна

господарська діяльність).

Стаття 206 охороняє лише господарську діяльність, яка має законний характер.

Тому висунення вимог про припинення діяльності, якою потерпілий

відповідно до закону не може і не повинен займатись (наприклад, про

припинення діяльності, яка може здійснюватись лише за наявності ліцензії,

за відсутності її у потерпілої особи) не утворює складу даного злочину.

Вимога припинити господарську

Вимога припинити господарську діяльність може, зокрема, полягати у

пропозиції:

  • ліквідувати юридичну особу, діяльність якої контролює (або ж на діяльність якої істотно впливає) потерпілий;
  • продати (передати) її іншим особам;
  • подати до відповідного органу заяву про анулювання реєстрації потерпілого як індивідуального підприємця.

Цим поняттям охоплюється також вимога перестати здійснювати

господарську діяльність.

Форма вимоги, а також час припинення такої діяльності не мають значення

для кваліфікації діяння.

Вимога обмежити господарську діяльність

Вимога обмежити господарську діяльність може, зокрема, полягати у

пропозиції:

  1. зменшити обсяг промислового виробництва, торговельних операцій, послуг,
  2. припинити таку діяльність у певних пунктах чи регіонах,
  3. припинити зайняття окремими видами господарської діяльності або хоча б одним із таких окремих видів,
  4. розірвати або обмежити ділові зв’язки з певними партнерами.

Вимога укласти угоду

Вимога укласти угоду (цивільно-правовий договір, трудовий договір чи будь-

яку іншу угоду), виконання якої може призвести до матеріальної шкоди або

обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською

діяльністю, може, зокрема, стосуватися угоди:

  • яка у разі її виконання прямо призведе до заподіяння потерпілому чи іншим
  • особам майнової шкоди або до втрати ними можливих доходів;
  • про повну чи часткову передачу потерпілим належних йому прав щодо управління юридичною особою (наприклад, угода про продаж, іншу оплатну уступку акцій акціонерного товариства, частки в статутному фонді іншого господарського товариства);
  • про продаж чи іншу оплатну передачу засобів виробництва, приміщень чи іншого майна, необхідного для ведення підприємницької діяльності;
  • про відмову потерпілого чи відповідної юридичної особи від ведення певних видів діяльності, від діяльності у певних пунктах чи регіонах, обмеження обсягів такої діяльності;
  • про продаж потерпілим чи організацією, яку він представляє, своєї продукції лише певним особам;
  • про прийняття небажаної потерпілому особи на роботу на відповідному підприємстві.

Вимога не виконувати укладеної угоди має місце у разі, коли винний

пропонує потерпілому відмовитися від виконання відповідної угоди, що

може призвести до матеріальної шкоди або обмежити законні права чи

інтереси потерпілого чи іншої особи, яка займається господарською

діяльністю.

Поняття погрози насильством

Про поняття погрози насильством і погрози пошкодження чи знищення

майна див. коментар до ст. 189, а про поняття близьких осіб – коментар до

ст. 126.Дія ст. 206 поширюється не лише на випадки, коли від потерпілого

вимагають дій на шкоду його особистим інтересам, а й на ті ситуації, коли

від потерпілого (наприклад, директора, голови правління відповідної фірми,

який не є її власником) вимагають вчинення дій, які зашкодять інтересам

певної юридичної особи.За ст. 206 мають кваліфікуватися і ті випадки, коли

винний висуває відповідні вимоги, поєднані із зазначеними вище погрозами

щодо особи, яка неспроможна виконати ці вимоги, помилково вважаючи, що

вона наділена більшими повноваженнями або має більший, ніж це є

насправді, вплив на власників чи керівників юридичної особи – суб’єкта

господарської діяльності.

У випадках, коли протиправні вимоги до потерпілого полягали у передачі

іншим особам чужого майна, права на таке майно чи вчиненні будь-яких

інших дій майнового характеру, вчинене слід кваліфікувати за ст. 189.

Примушування потерпілого до виконання чи невиконання цивільно-правових

зобов’язань за відсутності ознак вимагання і заподіяння матеріальної

шкоди чи обмеження законних прав та інтересів того, хто займається

господарською діяльністю, за наявності підстав слід кваліфікувати за ст.

355.

Якщо суть вимоги, висунутої потерпілому, полягала у вчиненні ним або

юридичною особою, яку він представляє, дій, які ведуть до обмеження

господарської діяльності і при цьому відповідно до закону є забороненими

антиконкурентними узгодженими діями, вчинене слід кваліфікувати як

сукупність злочинів за ст. 206 та відповідною частиною ст. 228.Злочин є

закінченим з моменту висунення будь-якої з указаних у ч. 1 ст. 206 вимог,

поєднаної з відповідною погрозою, і доведення їх до потерпілого.

Прямий умисел

3. Суб’єкт злочину загальний.

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Психічне ставлення до заподіяння великої матеріальної шкоди чи інших

тяжких наслідків (ч. 3 ст. 206) може характеризуватися умислом або

необережністю.

Ознаки злочину

5. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 206) є вчинення його:

1) повторно;

2) за попередньою змовою групою осіб;

3) із погрозою вбивством чи заподіянням тяжких тілесних ушкоджень;

4) у поєднанні з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров’я;

5) у поєднанні з пошкодженням чи знищенням майна, а особливо

кваліфікуючими (ч. 3 ст. 206) – вчинення його:

1) організованою групою;

2) службовою особою з використанням свого становища;

3) у поєднанні з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я, чи

заподіяння ним

4) великої матеріальної шкоди або

5) спричинення інших тяжких наслідків.

Про поняття повторності див. ст. 32 і коментар до неї, про поняття групи осіб

за попередньою змовою та організованої групи – ст. 28 і коментар до неї, про

поняття погрози вбивством або заподіянням тяжких тілесних ушкоджень –

коментар до статей 129 і 189, про поняття пошкодження і знищення майна

– коментар до ст. 194, про поняття насильства, яке не є небезпечним для

життя та здоров’я – коментар до ст. 186, а насильства, небезпечного для

життя чи здоров’я – коментар до ст. 187, про поняття службової особи –

ст. 364 і Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК.

Поняття великої матеріальної шкоди визначене у примітці до ст. 206.

Інші тяжки наслідки

Під іншими тяжкими наслідками у цій статті слід розуміти, зокрема, смерть

або самогубство потерпілого чи близької йому особи, заподіяння смерті,

тяжких тілесних ушкоджень чи великої матеріальної шкоди сторонній

особі, припинення роботи підприємства, установи чи організації, вимушене

звільнення з роботи багатьох людей тощо.

Умисне вбивство, вчинене в процесі протидії законній підприємницькій

діяльності, не охоплюється складом даного злочину і потребує додаткової

кваліфікації за ст. 115.

Так само і вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 206, службовою особою з

використанням свого становища у разі наявності ознак перевищення влади

або службових повноважень потребує додаткової кваліфікації за ст. 365.

Фіктивне підприємництво

Фіктивне підприємництво Реальна допомога у кримінальній цивільній справі у суді Харків область Досудове слідство Адвокат 0679331668 0668243914

Фіктивне підприємництво

Фіктивне підприємництво

Фіктивне підприємництво

Фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб’єктів

підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної

діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких е заборона, – караються

штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну ш

коду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або

громадянам, – караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

Матеріальна шкода, яка заподіяна фізичним особам

Примітка. Матеріальна шкода, яка заподіяна фізичним особам, вважається

великою, якщо вона у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний

мінімум доходів громадян, а матеріальна шкода, яка заподіяна державі або

юридичним особам, вважається великою, якщо вона у тисячу і більше разів

перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Порядок здійснення підприємницької діяльності

Основний безпосередній об’єкт злочину – встановлений законодавством

порядок здійснення підприємницької діяльності.

Додатковим факультативним об’єктом можуть бути встановлений порядок

оподаткування й отримання кредитних ресурсів, добросовісна конкуренція,

право власності.

Створення та придбання юридичної особи Фіктивне підприємництво

Об’єктивна сторона злочину виражається в одній з двох дій:

1) створення юридичної особи будь-якої організаційно-правової форми – суб’єкта підприємницької діяльності;

2) придбання такої юридичної особи.

Ст. 205 встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком

легальними.

При цьому ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме

фіктивність – відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним

суб’єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність,

зафіксовану в установчих документах і пов’язану з виробництвом товарів,

виконанням робіт або наданням послуг.

Зазначені особи мають на меті інше – прикриваючись юридичною особою як

ширмою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Під створенням суб’єкта підприємницької діяльності у ст. 205

слід розуміти вчинення дій, результатом яких має стати юридичне заснування

нової, раніше не існуючої організації, котра переслідує мету одержання

прибутку.

До таких дій належать, зокрема, розробка і прийняття установчих документів,

оголошення підписки на акції створюваного акціонерного товариства, подання

установчих документів до органів, які здійснюють державну реєстрацію

суб’єктів підприємництва, власне державна реєстрація юридичної особи,

відкриття банківських рахунків, постановка на облік у податкових органах,

отримання дозволу на виготовлення штампів і печаток.

Мета – одержання прибутку Фіктивне підприємництво

До юридичних осіб, головною метою діяльності яких є одержання прибутку,

тобто суб’єктів підприємництва, належать:

  • підприємства, засновані на різних формах власності;
  • різноманітні об’єднання підприємств (асоціації, корпорації, консорціуми, концерни тощо);
  • господарські товариства;
  • виробничі кооперативи;
  • колективні сільськогосподарські підприємства;
  • фермерські господарства.

Утворення фіктивних некомерційних юридичних осіб, що має на меті

прикриття злочинної діяльності, за наявності для цього підстав повинне

розглядатись як готування до відповідного злочину (наприклад, до шахрайства

при обтяжуючих обставинах, контрабанди).

Якщо особа фактично створила організацію, яка без державної реєстрації

займається виробництвом продукції, наданням послуг або виконанням робіт,

ЇЇ дії повинні за наявності для цього підстав кваліфікуватися за ст. 202.

Ст. 205 не охоплює фіктивне підприємництво, яке може прикриватись

організаційно-правовою формою індивідуального підприємництва, коли

суб’єктом підприємницької діяльності виступає фізична особа, яка діє без

створення юридичної особи.

Особа, яка підробила документи Фіктивне підприємництво

Не можуть кваліфікуватися за ст. 205 дії особи, яка підробила установчі

документи, документи про державну реєстрацію юридичної особи або

документи податкових органів, оскільки у такому разі суб’єкт підприємницької

діяльності не створюється.

Ситуації, в яких державна реєстрація підприємства не відбувається, а особи з

метою заволодіння чужим майном шляхом обману або шахрайства з

фінансовими ресурсами використовують підроблені документи, штампи і

печатки неіснуючого насправді підприємства можуть охоплюватись ст. ст. 190,

222, 358 (366).

Такою ж повинна бути кваліфікація і в тому разі, коли винні особи для

розкрадання майна або шахрайства з фінансовими ресурсами використовують

реквізити ліквідованих підприємств.

Відкриття за завідомо підробленими документами, наприклад свідоцтвом про

державну реєстрацію юридичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності,

банківських рахунків має кваліфікуватись за ч. З ст. 358, а якщо ці дії вчинено

особою, яка сама Їх підробила, – додатково і за ч. 1 або ч. 2 ст. 358.

Набуття права власності на майно Фіктивне підприємництво

Придбання суб’єкта підприємницької діяльності означає набуття права

власності на майно юридичної особи як у цілому, так і в тій частині, яка

дозволяє фактично керувати діяльністю даного підприємства, впливати на

прийняття рішень його керівних органів (купівля контрольного пакета акцій

акціонерного товариства, придбання майна підприємства, яке приватизується,

передача власником права власності на майно приватного підприємства іншій

особі, зміна складу учасників суб’єкта підприємництва, заснованого на

колективній формі власності, придбання одним чи кількома учасниками

господарського товариства частки у його майні, яка належить іншим

учасникам).

Не може визнаватись придбанням суб’єкта підприємницької діяльності

одержання за плату чи з інших підстав у користування установчих документів

юридичної особи, її печатки або штампу з правом лише здійснювати від імені

такого суб’єкта господарську діяльність.

Фактичне здійснення тих видів діяльності, які не передбачені установчими

документами юридичної особи, не підпадаючи під ст. 205, тягне застосування

інших видів юридичної відповідальності; недійсність угоди, вчиненої

юридичною особою всупереч встановленій меті ЇЇ діяльності; скасування

державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності у разі здійснення

юридичною особою діяльності, яка суперечить установчим документам і

законодавству.

з метою ухилення від оподаткування Фіктивне підприємництво

У разі приховання підприємством окремих напрямків своєї реальної

фінансово-господарської діяльності з метою ухилення від оподаткування в діях

службових осіб такого підприємства вбачаються ознаки не фіктивного

підприємництва, а ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових

платежів (ст. 212).

Особи, які скоюють фіктивне підприємництво, можуть або повністю

відмовлятись від здійснення тієї офіційної діяльності, котра фіксується в

установчих документах юридичної особи, або вести її у мінімальному обсязі,

що дозволяє вважати комерційну структуру такою, що насправді функціонує,

тобто імітувати підприємницьку діяльність (наприклад, для того щоб

викликати до себе довіру з боку’ бізнесових партнерів).

докази фіктивності Фіктивне підприємництво

Доказами фіктивності конкретного підприємства можуть визнаватися,

зокрема:

  • реєстрація підприємства на підставну особу, за підробленими, втраченими, позиченими або викраденими документами, документами померлих осіб, за вигаданою юридичною адресою;
  • внесення в установчі документи неправдивих даних про засновників і керівників підприємства або про інші обставини;
  • залучення до протиправної діяльності у формі призначення на посаду керівника реально існуючого громадянина із специфічним соціальним статусом (малозабезпечені, психічно хворі тощо);
  • відсутність ознак діяльності фірми, зазначеної в установчих документах;
  • короткий термін існування підприємства (як правило, не перевищує одного
  • податкового періоду, що зводить нанівець можливість контролю за його діяльністю;
  • звідси і відповідна термінологія: фірми – одноденки , проліски, квартальні фірми );
  • відсутність руху коштів підприємства на його банківських рахунках або, навпаки, занадто великий обсяг фінансових операцій на банківських рахунках
  • підприємства, яке лише нещодавно зареєструвалось.

Злочин вважається закінченим з моменту створення або придбання зазначеної

у ч. 1 ст. 205 юридичної особи.

Дії, які вчинюються від імені фіктивного підприємства, з його використанням і

містять ознаки іншого, відмінного від фіктивного підприємництва злочину,

повинні діставати самостійну кримінально-правову оцінку.

Наприклад, створення фіктивного підприємства нерідко є передумовою для

наступного шахрайського заволодіння чужим майном.

Вчинене в подібних ситуаціях належить кваліфікувати за сукупністю злочинів,

передбачених ст. ст. 190, 205.

Сукупність відповідних злочинів має місце і в тому разі, коли особи під

прикриттям фіктивного підприємства досягають конкретної злочинної мети,

наприклад, відмивають “брудні” гроші, здійснюють фіктивне банкрутство,

ухилення від сплати податків або контрабанду, продають викрадене майно,

вчинюють ухилення від повернення валютної виручки чи шахрайство з

фінансовими ресурсами.

При фіктивному підприємництві легальна форма, притаманна комерційним

юридичним особам, може використовуватись для прикриття забороненої

діяльності, зайняття якою саме по собі є кримінальне караним (наприклад,

незаконне виробництво чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних

речовин або їх аналогів, посів або вирощування снотворного маку чи конопель,

незаконне виготовлення і ремонт вогнепальної або холодної зброї, бойових

припасів, вибухових речовин або пристроїв).

Дії винних у таких випадках потрібно кваліфікувати за наявністю для цього

підстав за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 205, 263, 307, 310.

Суб”єкт злочину Фіктивне підприємництво

Суб’єктом злочину може бути:

1) осудна особа, яка досягла 16-річного віку і виступає як засновник або набувач суб’єкта підприємництва – юридичної особи або за допомогою чужих чи підроблених документів реєструє (придбаває) такий суб’єкт;

2) службова особа підприємства або організації, яка прийняла рішення про ‘ створення чи придбання іншої юридичної особи;

3) власник (засновник юридичної особи, який прийняв таке ж рішення.

Дії особи, на ім’я якої за її згодою було зареєстровано фіктивний суб’єкт

підприємництва, можуть кваліфікуватися за ст. ст. 27 1 205 як пособництво

фіктивному підприємництву.

Якщо така особа брала безпосередню участь у державній реєстрації суб’єкта

підприємництва (підписувала чи подавала для нотаріального посвідчення

установчі документи, її призначено на посаду керівника підприємства тощо), її

дії потрібно розцінювати як співвиконавство у злочині, передбаченому ст. 205.

У разі, коли особа, будучи формальним (номінальним) керівником фіктивного

підприємства і виконуючи вказівку фактичного адміністратора, підписує

фінансово-господарські документи і при цьому не усвідомлює справжнього

змісту і характеру вчинюваних нею дій, вона за наявності ознак складу

злочину, передбаченого ст. 367, може притягуватись до відповідальності за

службову недбалість.

У подібних випадках не виключається оцінка вчиненого як казусу.

Дії осіб, які офіційно не причетні до складання і подання податкової звітності

або пакета документів для отримання банківського кредиту, не володіють

правом підпису фінансово-господарських документів, але фактично діють від

імені підприємства і спонукають формального керівника підписати відповідні

документи, мають розглядатись як “посереднє виконання” злочинів і

кваліфікуватись, наприклад, за ст. ст. 190, 212 або 222.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною

метою – прикрити незаконну діяльність або здійснення видів діяльності, щодо

яких е заборона.

Незаконною діяльністю, прикрити яку прагнуть особи, винні у фіктивному

підприємництві, визнається, зокрема: легалізація доходів, отриманих

злочинним шляхом; одержання кредитів нібито для здійснення

підприємницької діяльності; ухилення від оподаткування; ведення

недобросовісної конкурентної боротьби; монополізація ринку товарів і послуг;

одержання в оренду приміщень і земельних ділянок з метою їх використання

для інших потреб, відмінних від легального підприємництва; залучення коштів

населення з їх подальшим використанням у власних інтересах, приховування

ролі фактичного інвестора у придбанні певного об’єкта тощо.

Про поняття здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона,

див. коментар до ст. 203.

Ознаки злочину Фіктивне підприємництво

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 205) є:

1) повторність;

2) заподіяння державі, банкові, кредитній установі, іншим юридичним особам

або громадянам великої матеріальної шкоди.

Поняттям повторності охоплюється юридична (пов’язана із засудженням) і

фактична (не пов’язана із засудженням) повторність дій, передбачених ч. ч. 1

або 2 ст. 205.

Критерії визнання матеріальної шкоди великою визначені у примітці до ст.

205.

Матеріальна шкода може бути заподіяна в результаті: неповернення

одержаного кредиту, а також відсотків за користування кредитом;

використання кредиту не за цільовим призначенням; витрачання коштів,

зібраних у населення під час проведення довірчих або страхових операцій, на

потреби, не передбачені установчими документами підприємства; несплати

належних сум податків; припинення діяльності придбаного суб’єкта

підприємництва тощо.

Фактично матеріальна шкода спричиняється не стільки створенням або

придбанням фіктивного суб’єкта підприємництва, скільки незаконними

діяннями, заради приховування яких і була створена (придбана) дана

юридична особа.

Закон України

Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000р. (ст. 18).

Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності.

Затверджене постановою КМ№ 740 від 25 травня 1998р.

Класифікація організаційно-правових форм господарювання. Затверджена

наказом Держстандарту України № 288 від 22 листопада 1994 р.

Положення про реєстр неприбуткових організацій (установ). Затверджене

наказом ДПА України № 232 від 11 липня 1997р.

Порядок визначення структури ознаки неприбуткових установ /організацій),

Затверджєний наказом ДПА України № 355 від З липня 2000 р.

Лист ДПА України “Про ознаки фіктивної фірми” №229/4/25-1210від21 травня

1999р.

Электронные средства контроля

Электронные средства контроля

Электронные средства контроля

Электронные средства контроляСо вступлением в силу Уголовного процессуального кодекса Украины

2012 года к подозреваемым и обвиняемым, которым избрали меру

пресечения без лишения свободы или взяли под домашний арест,

начали применять электронные средства контроля.

Применение электронных средств контроля заключается в закреплении на теле человека устройства, позволяющего отслеживать и фиксировать его местонахождение.

Такое устройство должно быть защищено от самостоятельного снятия, повреждения или иного вмешательства в его работу с целью уклонения от контроля и сигнализировать о попытках человека осуществить такие действия.

Порядок применения определяется частью третьей статьи 195 УПК.

Сейчас применяется действующее Положение о порядке применения электронных средств контроля от 09.08.2012 г., но Приказ Министерства

внутренних дел от 08.06.2017 № 480 «Об утверждении Порядка применения электронных средств контроля» вносит некоторые изменения.

Приказ еще не вступил в силу, а его текст 8 августа появился в базе данных Верховной Рады.

Новый Порядок определяет алгоритм выполнения следователями и полицейскими судебных постановлений в части применения к

подозреваемым и обвиняемым электронных средств контроля (ЭСК), а также организацию контроля за местонахождением лиц, которые

обязаны носить ЭСК. В Порядке расширено и обновлено терминологическую базу, прописаны положения сложившейся судебной практики по этому вопросу.

В нем усовершенствованы условия ношения «браслета» и максимально допустимо подстроено их под нужды подозреваемого / обвиняемого.

Так, не допускается применение ЭСК, которые существенно нарушают нормальный уклад жизни лица, вызывают значительные неудобства в их

ношении или могут представлять опасность для жизни и здоровья лица, их использует. Запрещается применять ЭСК, которые не получили заключение государственной санитарно-эпидемиологической экспертизы. 

В Порядке определены цели применения ЭСК – это обеспечение выполнения обязанностей, возлагаемых на подозреваемого, обвиняемого постановлением

следственного судьи, суда о применении меры пресечения, не связанной с лишением свободы или в виде домашнего ареста.

Электронные средства контроля

Обязанность электронного мониторинга по местонахождению лиц с ЭСК возложено на областные управления Национальной полиции. Электронные средства контроля

Действие этого Порядка распространяется на обвиняемых лиц, в отношении которых судом вынесен обвинительный приговор, до вступления в законную

силу в случае продления судьей действия меры пресечения, связанного с обязательством носить электронный браслет. Электронные средства контроля

Подробно ознакомиться с Порядком применения электронных средств контроля ожно ознакомиться по ссылке. Он вступит в силу на следующий день после публикации день. Электронные средства контроля

Подозреваемый в кибернетическом мошенничестве гражданин Литвы Эвалдас Римашаускас будет выдан США.

Соответствующее решение принял Апеляционный суд республики, отклонивший его жалобу.

Согласно решению суда, ущерб от противоправных действий Римашаускаса, которые он осуществлял в Литве, понесли компании США, поэтому есть все

основания по двустороннему договору о правовой помощи передать его американской стороне.

Защита Римашаускаса настаивала на том, чтобы его судили в Литве, где он, по версии обвинения, вел свою незаконную деятельность.

Отметим, что решение суда является окончательным и дальнейшему обжалованию не подлежит.

Напомним, Эвалдаса Римашаускаса обвиняют в том, что он, выступая от имени находящейся в одной из стран Азии компании, обманным путем получил от корпораций Google и Facebook более 100 миллионов долларов.

Для осуществления своих действий литовец зарегистрировал в Латвии фирму с таким же названием, что и у азиатского производителя компьютеров, который поставлял свою продукцию в США.

В США Римашаускасу грозит до 20 лет тюрьмы.

Наказание в виде пожизненного лишения свободы с конфискацией имущества

27 июля 2017 года Апелляционный суд Киевской области признал виновным мужчину в совершении уголовного правонарушения, предусмотренного п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 УК Украины.

Согласно приговору суда, 17.10.2015 г. обвиняемый, вместе с неустановленным лицом проникли в дом и нанесли хозяевам удары тупым предметом по жизненно важным органам. 

В результате побоев потерпевшим были причинены многочисленные телесные повреждения (открытая черепно-мозговая травма, проникающие колото-

резаные ранения живота), которые согласно заключению эксперта относятся к категории тяжких.

Указанные телесные повреждения привели к наступлению смерти обоих хозяев дома.

После этого злоумышленники завладели мобильным телефоном марки «Sony Еricsson Хperia» и денежными средствами в сумме 200 грн., чем нанесли материальный ущерб потерпевшим на общую сумму 1424,71 грн.

Отметим, что ранее мужчина уже был неоднократно судим за совершение уголовных правонарушений.

Приговором Барышевского районного суда Киевской области от 31 мая 2017 года, мужчина был приговорен к 15 годам лишения свободы с конфискацией имущества.

Однако, прокуратура подала апелляционную жалобу на приговор суда первой инстанции, в которой просила назначить мужчине наказание в виде пожизненного лишения свободы с конфискацией имущества.

Таким образом, Апелляционный суд Киевской области, рассмотрев апелляционную жалобу, отменил решение суда первой инстанции и вынес новый

приговор, которым признал мужчину виновным в совершении уголовного правонарушения и назначил ему наказание в виде 17 лет лишения свободы

(присоединено 2 года за неотбытую часть наказания по предыдущему приговору).

В Киеве задержали правоохранителей за пособничество в автокражах

Двое полицейских хотели снабдить вора специальным устройством для обмана сигнализаций автомобилей.

В Киеве задержали правоохранителей за пособничество в автокражах.

За такое устройство они хотели получить от арестованного 27 тыс. грн. Об этом сообщила в Facebook прокуратура города Киева.

Правоохранители уличили старшего оперуполномоченного отдела уголовного розыска ГУ НП и его помощника в незаконной реализации кодграббера для мужчины, что бы тот совершал преступления в столице и ее области.

Так, капитан и старший сержант предложили ранее арестованному автовору, купить за 27 тыс. грн указанное устройство.

Справка: Кодграббер выступает устройством, которое обманывает сигнализацию автомобиля.

Далее, оперуполномоченный за взятку, обещал не сообщать о дальнейших кражах автомобилей гражданином и не привлекать его к уголовной ответственности.

Капитану полиции сообщено о подозрении по ч. 1 ст. 368 (получение неправомерной выгоды должностным лицом) и ч. 2 ст. 359 УК Украины

(незаконный сбыт специальных технических средств). Старшему сержанту инкриминируют преступления по ч. 2 ст. 359 УК Украины.

Так, по ходатайствую прокуратуры двух правоохранителей посадили под домашний арест.

Строк на виконання

Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. було встановлено нові строки пред’явлення виконавчих документів до виконання у порівнянні з законом №606-XIV від 21.04.1999р.

«Новим» законом, строк пред’явлення до виконання переважної більшості виконавчих документів було збільшено з одного до трьох років.

В цьому не було б особливої проблеми для правозастосування, якби в пункті 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII законодавець не

зазначив про те, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред’являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

На мій погляд, ця норма прямо суперечить статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії

в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Встановлено нові строки пред’явлення виконавчих документів до виконання

Таким чином, законодавець порушивши принцип правової визначеності, фактично дав «зелене» світло пред’явленню до виконання виконавчих документів, строк пред’явлення яких стягувачами було пропущено.

Більш того, частина з таких виконавчих документів за заявами боржників була визнана судами такими що не підлягають виконанню, в зв’язку з пропуском строку на їх пред’явлення.

Судова практика в цьому напрямку пішла різним шляхом. Так деякі суди посилаючись на пункт 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-

VIII визнають правомірними дії державних виконавців щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчими документами строк пред’явлення яких сплив за чинності Закону №606-XIV.

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду зазначила

Разом з тим 30 березня 2017 у справі № 820/6376/16 колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду зазначила, що «…положення

Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» в частині строків пред’явлення виконавчих документів до

виконання, визначених у ч. 1 ст. 12 цього Закону, в аспекті положень пункту 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону,

розповсюджуються виключно на виконавчі документи видані з дня прийняття цього Закону та до набрання ним чинності, оскільки застосування поняття

«набрання чинності законом» у спірних правовідносинах не може зводитись лише до визначення певної календарної дати, а повинно невід’ємно пов’язуватись із

моментом прийняття відповідного закону при неухильному дотримуванні принципу незворотності дії законів у часі».

Суд дійшов висновку

Тобто, фактично, суд дійшов висновку, що збільшення строку на пред’явлення виконавчих документів стосується лише документів виданих у проміжок часу

між ухваленням закону №1404-VIII (02.06.2016 року) та набрання ним чинності (05.10.2016 року).

До аналогічного висновку дійшов Франківський районний суд м. Львова в ухвалі від 18.05.2017 року по справі №465/7682/13-ц, а також Сихівський районний суд м. Львова в ухвалі від 17.07.2017р. по справі №2-593/11.

Вільнянський районний суд Запорізької області в ухвалі від 03.07.2017р. по справі № 314/5894/14-ц зазначив, що «..стягувачем було пропущено

передбачений Законом України «Про виконавче провадження», який був чинний на час видачі виконавчого листа, річний строк пред’явлення виконавчого листа

до виконання, а тому посилання скаржника на пункт 5 розділу ХІІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про виконавче провадження” № 1404-

VIII від 02.06.2016, який набрав чинності 05.10.2016р., і яким передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим законом, пред’являють до

виконання у строки, встановлені цим законом, є необґрунтованим, оскільки дія цього пункту не поширюється на виконавчі листи, строк пред’явлення яких до

виконання було пропущено у відповідності до норм діючого на той час закону».

Практики вищих судів з цього питання на момент написання цією публікації автору, нажаль, знайти не вдалося.

Закладено помилкову норму

Таким чином вбачається, що законодавцем в Перехідні та прикінцеві положення Закону було закладено помилкову норму, яка суперечить Конституції, порушує принцип правової визначеності та призводить до хаосу у правозастосуванні.

Вважаю що цю прикру помилку законодавцю слід виправити, і трирічний строк на пред’явлення виконавчого документа до виконання має діяти виключно для

виконавчих документів виданих після набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р.